Українська література. 9 клас. Міщенко

Поема «Сон»

Чи довго ще на цім світі

Катам панувати?

Тарас Шевченко

Отже, поет побував в Україні, побачив свою розіп’яту Вітчизну, змучених братів і сестер. І страшним вибухом стала написана невдовзі після повернення в Петербург поема «Сон», яка дістала саркастичне жанрове визначення - «комедія». Сучасник і біограф Шевченка Василь Маслов писав ще 1859 року в одному з листів до Кобзаря: «“Сон”... геніальна сатира, що відбила в собі так влучно пороки петербурзьких придворних вельмож, яка так грізно карає наших мучителів, яка розкриває рани нашої України».

Важливе значення має епіграф до твору, який вказує на головне завдання поеми: показати людям істину, відкрити очі тим, хто не бачить, і змусити дивитися тих, хто не хоче бачити. Адже автор знає: люди не можуть прийняти істину, доки не побачать і не пізнають її.

Це перший сатиричний твір Шевченка, який поставив поета в один ряд з найвизначнішими сатириками світової літератури. Видатний український митець XX століття Максим Рильський стверджував, що «комедією» «Сон» названо за аналогією до «Божественної комедії» Данте і за художньою довершеністю ці твори рівнозначні.

Які сатиричні твори ви вже читали?

Сюжет і композиція твору оригінальні, новаторські. Поет описує фантастичну подорож із Києва до Петербурга, яка відбувається уві сні. Автор летить за совою понад землею, прощається з Україною, милуючись прекрасним образом світанку на Батьківщині.

Та на тлі цих чудових краєвидів бачить поет страшні картини горя та насильства: як з каліки знімають «латану свитину», як удову розпинають за подушне, як її сина, «останню надію», віддають до війська. Його серце обкипає кров’ю, коли він бачить матір, яка «пшеницю на панщині жне», а її дитина помирає вдома від голоду. Поет летить далі, понад землею, вкритою білими снігами, понад борами й болотами, й чує брязкіт кайданів. Це каторжники працюють на тяжких роботах у золотих копальнях Сибіру, «щоб пельку залити неситому» цареві. Між каторжниками «в кайдани убраний цар всесвітній, цар волі» - поет, борець за правду. Перелітає ліричний герой над Москвою й затримується в Петербурзі. Бачить плюгавих перевертнів, спостерігає гидкі сцени плазування, немилосердно висміює царя з царицею. Потім оглядає місто й пригадує, скільки козаків полягло кістьми, будуючи царську столицю. Найвищого напруження сягає гнів поета, коли він дивиться на пам’ятник Петрові І, який поставила «Первому Вторая» - Катерина II:

Це той Перший, що розпинав

Нашу Україну,

А Вторая доконала

Вдову-сиротину.

Кати, кати, людоїди!

Наїлись обоє,

Накралися!..

Які історичні події дали підстави Шевченкові так відгукуватися про цих правителів Російської імперії?

Поетові вчувається голос гетьмана Полуботка, якого цар Петро заморив у тюрмі за те, що той прагнув відновити давні козацькі вольності. Чує Кобзар і спів пташат - то душі тисяч безіменних козаків, на чиїх кістках постала північна столиця Російської імперії. Ідучи до царських палат, поет зустрічається із земляками, що «так і ріжуть по-московському», і його серце крається. Наприкінці, після глузливої картини перетворення царя з ведмедя на кошеня, ліричний герой прокидається.

Козацька минувшина, яку оспівував Шевченко романтично й захоплено в період ранньої творчості, зблякла на тлі картин реального життя, які побачив він в Україні. Через цю поему й засудили поета до такого жорстокого покарання.

Композиційно поема не поділена на розділи, хоча фактично має вступ і три частини.

Визначте межі цих умовних частин.

Автор скористався надзвичайно цікавим композиційним прийомом сну. Швидкі часопросторові зміни, здатність незримо проникати в найпотаємніші та найвіддаленіші куточки імперії, миттєві перетворення - усе видається можливим, коли шукати «рай» у величезній імперії.

Шевченко майстерно зобразив художню панораму державно-політичного та соціального життя Російської імперії. Він малює картини страждань кріпаків, рекрутчини, солдатчини, політичного терору, тиранічної монархії. Вістря сатири та гніву поета скероване насамперед проти «землячків», тих, хто вчинив найжахливіший злочин - зрадив Україну, став вірним попихачем її катів.

Поетика твору теж оригінальна. Потужна сатира - спосіб художнього відображення дійсності. Шевченко гостро висміює те, що змальовує, застосовуючи всі можливі засоби комічного - іронію, гротеск, сарказм. Автор іноді яскраво гіперболізує зображене, наголошуючи на абсурдності системи, яка нищить цілі народи, культури, країни.

Сцени в палаці дослідники творчості Шевченка називають «високою карикатурою», а гротескову картину «генерального мордобитія» - сатиричним символом устрою всієї імперії. «Грізний» цар насправді - смішний і жалюгідний, і цариця «мов опеньок засушена», і царські попихачі не викликають нічого, крім огиди та презирства. Прийоми контрасту, майстерно застосовані Шевченком, «пекло в раю» надають творові особливої викривальної сили.

Поема «Сон» - відкритий протест проти жахливого національного та соціального поневолення. Вона піднесла українську літературу на не бачений досі рівень. І слова Івана Франка доводять це: «Я не знаю ні в одній європейській літературі подібної поезії, написаної в подібних обстановках...».

Підтвердьте слова Франка, спираючись на текст поеми.