Українська література. 9 клас. Міщенко

Національна проблематика у творчості Тараса Шевченка періоду «Трьох літ»

«Я прозрівати став потроху...»

Тарас Григорович увесь час живе мріями про Україну. Він лагодиться в дорогу і, нарешті, виїжджає на Україну. Україна стала перед поетом з усіма злиднями і гнітом, під тягарем яких стогнала закріпачена селянська маса, брати, родичі Шевченкові, весь його народ. І, буваючи в селах, серед покріпаченого народу, поет своїм палким словом кличе його до волі, до боротьби проти гнобителів.

Микола Бурачек

ПАМ’ЯТАЙМО!

Новий період творчості поета пов’язаний з поїздками в Україну. Його іменують періодом «Трьох літ» - так Шевченко назвав рукописну збірку, до якої увійшли твори, написані протягом 1843-1845 років. Цей рукописний альбом вилучили під час арешту, він пролежав у департаменті поліції до 1906 року.

Тож що побачив на Батьківщині Кобзар протягом цих трьох літ, що докорінно змінило тональність, зміст, пафос, внутрішнє наповнення його творів? А побачив він страшне життя покріпаченого українського люду. Вражений поет закарбував на папері трагічні картини: «Село неначе погоріло, Неначе люди подуріли: Німі на панщину ідуть І діточок своїх ведуть».

Пригадайте, чим ознаменувалися ці роки в житті Шевченка. Де він бував в Україні, де працював, з ким спілкувався?

Кобзар писав, що «прозрівати став потроху», побачивши не романтично-казкову Україну в ореолі козацької слави, а реальну, потоптану імперським чоботом і своїми-таки панами. Гіркі враження вилилися в полум’яні рядки політичних поем, де промовисто задекларована проблема національного визволення. Микола Костомаров писав: «То була пора найвищого розвитку поетичного таланту Шевченка, апогей його обдаровань і діяльності. Сам поет був тоді у повнім розквіті віку (близько 35), палко любив малоруську народність, але понад усе співчував долі простого народу, і його улюбленою мрією було звільнення цього народу від поміщицького гніту».

Шевченко підтвердив свій пророчий дар, проголосивши, що неодмінно «повіє огонь новий з Холодного Яру», де колись стояли табором гайдамаки...