Українська література. 9 клас. Міщенко

Віктор Забіла

(1808-1869)

Син Чернігівської землі, Віктор Миколайович Забіла народився в родині дрібного поміщика. Був певний час військовим, та згодом полишив службу. Сподівання на особисте щастя теж не справдилося - кохану віддали за іншого, заможнішого. На згадку про особисту драму лишилася поетична збірка «Співи крізь сльози».

Проте щастило з друзями, серед яких - Тарас Шевченко, Михайло Глинка. Видатний російський композитор, зачарований мелодикою поезій Забіли, поклав на музику його твори «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку», що стали популярними романсами. А до вірша «Човник» музику склав сам Шевченко. Відомо й те, що, будучи талановитим кобзарем, Забіла й сам писав музику до своїх поезій.

Віктор Забіла

Віктор Забіла так і не одружився, залишався вірним незгасному почуттю. Щедра і щира людина, він на схилі літ залишився без засобів до існування, а тому доживав віку в сестри в Борзні (Чернігівська область), де й помер.

До останнього подиху тужив він за втраченим щастям, за коханою Любою Білозерською, донькою сусіда-поміщика, виливав на папір гіркі роздуми про несправедливість суспільного устрою, що нівечить людські долі. Сам ніколи не дбав про друкування своїх творів, а тому чимало з них дослідники вважають втраченими. Але й ті, що, на щастя, збереглися, забезпечили їхньому авторові довічну славу талановитого українського лірика.

Поезія «Соловей», елегія за жанром, яскраво демонструє душевну муку безнадійно закоханого ліричного героя. Це про своє горе розповідає він соловейкові, заздрячи цій милій пташині, що може сама звити собі кубельце, і ніхто не стане на заваді. Йому несила слухати щасливий спів соловейка, бо пісня «роздирає душу».

Ця поезія - відвертий, щирий, емоційний монолог людини, що багато пережила, перестраждала. У самій основі твору закладено романтичний конфлікт - неможливість примирити мрію і буденність, досягти ідеалу.

Відчувається й потужне фольклорне підґрунтя - епітети, сталі порівняння, метафори, символіка органічно «перетікають» з народної поезії. Пестливі суфікси, висока інтонаційна насиченість, романтична скорбота, чисте й світле почуття, яким ущерть сповнений твір, - усе це стало запорукою його широкої популярності.

Які твори про трагічне, нерозділене кохання ви вже читали?

«РУСЬКА ТРІЙЦЯ»

На західноукраїнських землях розвиток національної культури відбувався в специфічних історичних і суспільно-політичних умовах. Давалося взнаки довготривале польське, а згодом (від 1772 року) австрійське панування. Династія Габсбургів намагалася провадити на теренах імперії прогресивну на той час політику. Про це свідчить і скасування кріпосного права (1848), проведене значно раніше, ніж

у Російській імперії, і визнання повноправності греко-католицької церкви, і відкриття університету у Львові (1748) тощо.

Але Західна Україна, залишаючись провінцією величезної імперії, потерпала від поступового наступу на русинську мову, культуру. Тож дух просвітительства, національно-культурного відродження, що дедалі більше ширився європейськими країнами, не оминув і Західної України. Львів як осередок духовного життя краю приваблював молодих талановитих українців, поляків, учасників знаменитого повстання. Поступово з’являлися ґрунтовні українознавчі та фольклористичні праці, граматики. Тоді серед деяких кіл інтелігенції зародилася ідея «європеїзації» Західної України, а відтак - необхідності застосування замість кирилиці латинського алфавіту.

Тож головна заслуга засновників «Руської трійці» - Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича та Якова Головацького - у тому, що вони відстояли право використовувати народну мову як літературну й застосовували кириличне письмо.

ПАМ’ЯТАЙМО!

«Руська трійця» - гурток талановитої української інтелігенції, який діяв упродовж 1833-1837 років. Його фундаторами стали три студенти Львівської семінарії - Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький.

Цей гурт прагнув відродити духовне життя краю, був об’єднаний спільною ідеєю праці на користь української культури, перейнятий потребою відродження національної свідомості, боротьби за возз’єднання українських земель, розвитку письменства на основі народної мови.

Девізом «Руської трійці» стали слова зі збірки народних пісень Максимовича «Світи, зоре, на все поле, закіль місяць зійде».

Який зміст вкладали учасники гурту в цей девіз?

Етапним у розвитку національного письменства на Західній Україні стало видання альманаху «Русалка Дністровая» 1837 року. Франко сказав, що ця книжка була «немов один неясний порив чуття людського серед загального затупіння та здичіння».

В альманасі вміщено фольклористичні матеріали, оригінальну творчість учасників «Руської трійці», переклади сербського епосу, історичні та бібліографічні матеріали.

Центральною постаттю «Руської трійці», її організатором, душею прогресивної патріотичної галицької молоді був Маркіян Шашкевич.