Художня культура. Рівень стандарту. 11 клас. Миропольська

§ 17. Видатні композитори-романтики

Із Віднем пов’язана творчість основоположника музичного романтизму композитора Франца Шуберта (1797-1828), який у найпоширеніший жанр ліричної пісні вдихнув дух новаторства — розкрив у простих задушевних мелодіях внутрішній світ людини. Його знаменита «Вранішня серенада», вокальні цикли («Прекрасна мірошниця», «Зимовий шлях») — справжні музично-поетичні романтичні сповіді.

Проте найбільшого визнання цей загальноєвропейський стиль набув у творчості польського композитора Фридерика Шопена і угорця Ференца Ліста.

Творчість Фридерика Шопена (1810-1849) належить до найвеличніших вершин світової музичної культури. У його особистості чудово поєдналося два обдаровання — композиторське і виконавське. Він став родоначальником польської класичної музики й уславився як геніальний піаніст, створивши шедеври в різних фортепіанних жанрах.

Йозеф Крихубер. Портрет Франца Шуберта

Фридерик Шопен жив у складну, проте цікаву епоху — епоху боротьби польського народу за незалежність і культурну самобутність проти царської Росії. Як поляк (по матері), він належав польській культурі, саме їй він віддав своє серце. У його музиці то ліричній, то драматичній, то трагічній, новій з огляду на музичну мову і водночас напрочуд доступній мільйонам людей — глибока слов'янська задушевність і смуток поєднувалися з бурхливим виявом патріотичних почуттів. Німецький композитор Роберт Шуман писав, що якби російський цар зрозумів, скільки небезпеки криється у простих мелодіях Шопеновнх мазурок, то заборонив би цю музику. Доля композитора склалася незвично: він палко любив свою батьківщину, однак все зріле життя провів на чужині. Незважаючи на це, Шопен залишився глибоко національним композитором, він багато читав польською мовою, думав і говорив по-польськи як у житті, так і в мистецтві.

Марія Водзинська. Портрет Фридерика Шопена

Корнелій Шегель. Полонез

Ніколя Ланкре. Мазурка

У музиці Шопена поєднувалися і краса мелодій Моцарта, і драматизм Бетховена, і строгість Баха. А ще, за словами польського письменника Я. Івашкевича, був особливий «шопенівський сум», «якесь поєднання туги, бездомності, безталання — і недуги».

На відміну від багатьох своїх попередників і сучасників Фридерик Шопен не писав опер або симфоній. Він став душею фортепіано, а воно — виразником його душі. Усі свої невисловлені почуття, особливо почуття самотності, безмежного смутку і розпачу, які не полишали його на чужині, він віддав музиці.

Ф. Шопен створив високохудожні неповторні музичні твори на основі польських народних пісень і танців, які зачаровано слухав ще в ранньому дитинстві, всотуючи їх національний колорит немовби з варшавського повітря, черпаючи натхнення з кришталевої фольклорної криниці.

Під впливом лише звукової палітри, чистої (абсолютно безсюжетної) музики в уяві слухачів постають реальні образи, пробуджуються асоціації. Шопен — творець романтичних жанрів, зокрема балад, скерцо, фантазій. Він не давав їм назв, тільки номери. Максимально просто і скромно. Його фортепіанний стиль був тісно пов’язаний зі стилем музичного романтизму, що панував у ті часи, хоча він прагнув створювати «класичну музику» на основі народних джерел. Новаторством просякнуті шопенівські мелодії, гармонії, музичні форми, в яких композитор випередив свою епоху.

Пам’ятник Ф. Шопену у Варшаві

Розгляньмо деякі найхарактерніші жанри фортепіанної спадщини Ф. Шопена.

Мазурки. Мазур (від назви однієї з областей Польщі Мазовії) — улюблений національний польський парний танець, що набув поширення в аматорському і професійному музикуванні. Він народний за походженням, але пізніше виконувався і в аристократичних колах. Тому з-поміж мазурок композитора є і ті, що нагадують веселий селянський танок, і написані у блискучій і водночас граційно-вишуканій (бальній) манері. Мазурці притаманний своєрідний ритмічний малюнок (пунктирний ритм) зі зміщеними акцентами (не на першу сильну долю такту, а на третю, останню), веселі мелодії з різкими акцентами. У народній мазурці немає визначених фігур, їх імпровізують партнери. У шляхетному танці більше блиску, військового запалу. Загалом композитор написав близько 60 мазурок, втіливши в чарівних і поетичних фортепіанних мелодіях елементи народної музики, настрої туги за батьківщиною.

Нікколо Паганіні — орфей XIX ст.

Полонези Ф. Шопена, як і мазурки, призначені для концертного виконання. Вони різні за образним змістом, хоча переважають твори урочисті, віртуозні.

Слово «полонез» французького походження й означає «польський». Це дуже давній тридольний маршеподібний танець, що спершу виконувався тільки чоловіками. Поступово він увійшов до танцювальної практики польської аристократії: бал починався полонезом, у першій парі зазвичай ішли господар зі знатною дамою, за ними урочисто рухалися всі інші.

Ноктюрни. З французької слово «ноктюрн» перекладається як «нічна пісня». Цей жанр особливо приваблював композиторів-романтиків. Однак Шопен і тут виходить далеко за традиційні жанрові межі, доповнюючи витончено-ліричні струмені тривогою, драматизмом, глибиною почуттів.

Прелюдії. З часів Баха композитори писали прелюдії як вступні частини до фуг, сюїт або як окремі п’єси для органа чи клавіру. Шопен уперше в музичній культурі створив цикл із 24 прелюдій у всіх мажорних і мінорних тональностях. Ці мініатюри композитор і піаніст Антон Рубінштейн називав «перлинами». Скільки в них змістового багатства: сумні, задумливо-меланхолійні, скорботні, урочисті, танцювальні і бурхливо-драматичні, співучі й речитативно-декламаційні...

Те, що Фридерик Шопен зробив у галузі фортепіано, розширивши його можливості, можна порівняти лише з новаторством знаменитого італійця Нікколо Паганіні у сфері скрипкового мистецтва.

Угорський композитор Ференц Ліст (1811-1886) народився в угорському містечку Добор'ян в Австрійській імперії. В історію музичної культури він увійшов як творець нового піаністичного напряму, доводячи своєю унікальною виконавською майстерністю, що фортепіано має виразні можливості цілого оркестру. Ліст першим серед піаністів став здійснювати численні турне по всій Європі з публічними концертами, розпочавши артистичну кар'єру сольним виступом у Парижі, й за життя заслужив визнання публіки як геніальний піаніст-віртуоз, неперевершений імпровізатор. У 1847 р. музикант гастролював і в Україні.

Анрі Леман. Портрет Ференца Ліста

Фольклор. історія, життя сучасника — ось теми, що приваблювали композитора. З дитинства зачарований циганською музикою і веселими танками угорських селян, він у своїх рапсодіях розвинув оригінальний музичний стиль «вербункош». З романтичними новаціями Ліста в музичну культуру прийшли фантастика («Мефісто-вальс», «Фауст-симфонія»), вплив візуальної образності (фортепіанна п’єса «Мислитель» за скульптурою О. Родена, музично-літературна програмність, яку композитор називав «оновленням музики через зв’язок із поезією». Пафос романтичного героя, експресія, що особливо проникливо звучить у його знаменитому ноктюрні «Мрії кохання», притаманні всім динамічним, яскраво емоційнім композиціям великого музиканта-просвітителя XIX ст.