Зарубіжна література. Повторне видання. 9 клас. Міляновська

Фрідріх Шиллер

(1759—1805)

Видатний драматург і поет Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер народився 10 листопада 1759 року в місті Марбах в одній із карликових німецьких держав — Вюртемберзькому герцогстві. Правив цією невеличкою країною Карл Євгеній (1728-1793). Цей володар Вюртемберга, посівши трон ще у 9-річному віці, а у 16 отримавши усю повноту влади, вважав, що підданці повинні беззаперечно коритися його волі. Усю дикість абсолютної влади відчув на собі і Фрідріх Шиллер.

Саме герцог Карл Євгеній, знаючи про успіхи юного Фрідріха у навчанні, наполіг, щоб, він, син бідного полкового лікаря, вступив до новоствореної військової Академії Карлсшуле. За задумом Карла Євгенія, Академія мала виховувати високоосвічених «людей майбутнього»: державних діячів, військових і чиновників. Для «своїх синів», як називав він учнів, герцог особисто добирав найкращих викладачів.

Батько Шиллера піддався тиску герцога і погодився на пропозицію, різко змінивши життя юнака, який готувався стати священиком. Навчаючись у військовій Академії та потерпаючи від постійної муштри, Фрідріх захопився античною літературою, творами Сервантеса, Шекспіра, Ґете, вивчав історію. Юнак і сам брався за перо, намагаючись наслідувати видатних митців.

За три роки до завершення навчання Фрідріх обирає спеціалізацію з медицини, відмовившись, таким чином, від кар’єри юриста чи військового, чим неабияк розчарував герцога. А після закінчення Карлсшуле 21-річний Фрідріх Шиллер, який потрапив до герцога у немилість, був направлений до штутгартського гарнізону на посаду полкового лікаря з мізерною платнею.

Новий етап у житті молодого Шиллера настає у 1781 році. Він на позичені гроші публікує свою першу драму «Розбійники» і невдовзі несподівано отримує пропозицію поставити цю драму в Національному театрі міста Мангейм у сусідньому герцогстві.

Без відома Карла Євгенія Ф. Шиллер дає дозвіл на постановку і навіть кілька разів приїздить на репетиції і прем’єру своєї п’єси. Самовільна відсутність не залишилися непоміченою: Фрідріха на 14 днів ув’язнили і заборонили йому писати будь-що, крім медичних праць. Єдине, що тішило за таких обставин молодого митця, — це надзвичайний успіх драми у Мангеймі. Виставу приїздили дивитися навіть з інших герцогств.

Проте Шиллерові не судилося довго радіти успіхові. Карл Євгеній, який ніколи не підтримував літературних амбіцій юнака, неабияк розлютився. Герцог звинуватив Фрідріха в тому, що він виявився «непатріотом» і поставив драму за межами рідного Вюртемберзького герцогства.

Після важкої бесіди зі своїм «другим батьком» Фрідріх вирішив таємно переїхати до Мангейму, щоб стати драматургом при Національному театрі. Він чудово розумів, що за непослух його можуть ув’язнити на довгі роки, як це вже неодноразово було з іншими підданцями. Однак у Мангеймі боялися мати справу з утікачем. І Шиллеру довелося навіть за межами Вюртембергу якийсь час жити під вигаданими прізвищами, у постійних переїздах, без засобів для існування, покладаючись лише на допомогу друзів.

Молодий драматург зміг повернутися до Мангеймського театру тоді, коли Карл Євгеній припинив пошуки норовливого підданця. Незважаючи на постійну напружену роботу, Шиллер потерпає від безгрошів’я. Через важку і тривалу хворобу (малярію) він із великими труднощами виконує умови контракту з театром, а дві нові його п’єси не були сприйняті трупою. Зрештою, розчарований і ослаблений після перенесеної хвороби, він у 1785 році залишає Мангейм і переїжджає від міста до міста «зі спустошеним серцем і порожнім гаманцем».

Шиллер і Ґете у Веймарі (фрагмент скульптури Ернста Рітшеля, 1857 рік)

Довгі роки Шиллер поневірявся, маючи мізерні засоби для життя, і підірвав своє й до того слабке здоров’я. Здавалося, його нужденності не буде кінця, адже ні літературна праця, ні викладання історії в Ієнському університеті не давали змоги поетові вирватися з бідності.

Доленосним для Фрідріха стало знайомство з видатним Йоганном Вольфгангом Ґете, який побачив надзвичайний талант Шиллера. Вони щодня листувалися, часто відвідували один одного (Веймар та Ієна розташовані поряд), багато спілкувалися і навіть разом працювали. Ґете пізніше згадував, що авторство деяких творів важко визначити, бо чимало творів вони писали справді удвох.

У 1790 році герцог Веймарський Карл Август, цінуючи талант і знаючи про тяжке фінансове становище Фрідріха Шиллера, призначає йому невелику, але постійну грошову допомогу. Останні 10 років життя Шиллера були надзвичайно плідними, хоча здоров’я було підірване і напади хвороби часто провокувала саме робота.

Таке піднесення у творчості Шиллера пов’язують із тісною дружбою з Ґете. До того ж творче піднесення пережив не тільки Шиллер, а й сам Ґете. У листі до Шиллера він писав: «Ви подарували мені другу молодість і знову зробили мене письменником, яким я, по суті, й перестав уже бути».

У цей період Шиллер пише найкращі свої поезії, водночас і Ґете знову звертається до літератури. 1797 рік у творчості обох митців називають роком балад. І Шиллер, і Ґете створили цілі цикли балад, які видали в 1798 році, причому Ґете визнав Шиллера неперевершеним майстром цього жанру.

Веймарське придворне товариство (картина Теобальда фон Оера, 1860 рік)

Незважаючи на постійні напади задишки, які вкрай знесилювали Шиллера, він продовжував працювати. Його близьких і друзів вражало те, що ця слабка людина довгі 14 років боролася за життя, зберігаючи і почуття гумору, і філософське ставлення до немочі та смерті. Митець, який усю свою творчість присвятив темі людської гідності і свободи, до останніх днів мужньо зносив усі біди, що випали на його долю. Навіть помираючи, він обдумував монологи для нової п’єси.

Нелегке життя 46-річного Фрідріха Шиллера обірвалося у Веймарі 9 травня 1805 року. За традицією його поховали третьої ночі після смерті (з 11 на 12 травня), а в 1827 році останки видатного драматурга було перенесено до фамільного герцогського склепу, побудованого Карлом Августом. Тут пізніше, у 1832 році, був похований і його друг Йоганн Вольфганг фон Ґете.

Літературний коментар

Ода Фрідріха Шиллера «До радості»

Ода «До радості» була написана Фрідріхом Шиллером у 1785 році, після втечі з Вюртемберзького князівства, невдач у Мангеймі, пережитого безгрошів’я і вимушених постійних переїздів. Однак у цьому творі втілилися енергія молодості, пристрасна віра 25-річного поета в гармонію світу, в любов до ближнього, в можливість братнього об’єднання людей світу.

Твір Ф. Шиллера «До радості» — це просвітницька віра в людину, братерство, в можливість нового життя, у здатність осягнути вищі істини. Літературознавці зазначають, що твори такої тематики є доволі рідкісними в літературі. Сучасників Шиллера, які захоплювалися силою духу молодого поета, його непримиренністю до деспотії, вразила свіжість почуттів і особлива емоційність вірша. Твір дуже швидко став популярним як у Німеччині, так і за її межами.

Текст вірша Фрідріха Шиллера неодноразово був покладений на музику. Найвідомішою версією музичного рішення оди стала написана у 1823 році фінальна частина дев’ятої симфонії Людвіга ван Бетховена (1770-1827).

Сторінка рукопису оди «До радості»

Композитор ще в юні роки мріяв написати до улюбленого вірша музику, однак здійснити це зміг уже в зрілому віці. До того часу Бетховену довелося пережити чимало випробувань: хвороб, самотність, бідність. Але наскільки був сильним його дух, якщо, потерпаючи від нещасть, він зміг написати таку життєрадісну і повнозвучну музику на вірш із назвою «До радості»!

Цей грандіозний життєствердний твір двох геніальних німецьких митців у 1972 році було визнано як Гімн Євросоюзу. Сьогодні його виконують в аранжуванні відомого австрійського диригента Герберта фон Караяна (1908-1989) на усіх офіційних заходах організації.

AN DIE FREUDE

Freude, schöner Götterfunken,

Tochter aus Elisium,

Wir betreten feuertrunken,

Himmlische, dein Heiligthum.

Deine Zauber binden wieder,

Was die Mode streng getheilt,

Alle Menschen werden Brüder,

Wo dein sanfter Flügel weilt.

Chor.

Seit umschlungen Millionen!

Diesen Kuß der ganzen Welt!

Brüder - überm Sternenzelt

Muß ein lieber Vater wohnen.

Wem der große Wurf gelungen,

Eines Freundes Freund zu seyn,

Wer ein holdes Weib errungen,

Mische seinen Jubel ein!

Ja - wer auch nur eine Seele

Sein nennt auf dem Erdenrund!

Und wer's nie gekonnt, der stehle

Weinend sich aus diesem Bund!

Freude trinken alle Wesen

An den Brüsten der Natur,

Alle Guten, alle Bösen

Folgen ihrer Rosenspur.

Küsse gab sie uns und Reben,

Einen Freund, geprüft im Tod,

Wollust ward dem Wurm gegeben,

Und der Cherub steht vor Gott.

Chor.

Ihr stürzt nieder, Millionen?

Ahndest du den Schöpfer, Welt?

Such ihn überm Sternenzelt,

Ueber Sternen muß er wohnen.

Freude heißt die starke Feder

In der ewigen Natur.

Freude, Freude treibt die Räder

In der großen Weltenuhr.

Blumen lockt sie aus den Keimen,

Sonnen aus dem Firmament,

Sphären rollt sie in den Räumen,

Die des Sehers Rohr nicht kennt.

Chor.

Froh, wie seine Sonnen fliegen

Durch des Himmels prächt'gen Plan,

Laufet Brüder eure Bahn,

Freudig wie ein Held zum siegen.

Aus der Wahrheit Feuerspiegel

Lächelt sie den Forscher an.

Zu der Tugend steilem Hügel

Leitet sie des Dulders Bahn.

Auf des Glaubens Sonnenberge

Sieht man ihre Fahnen wehn,

Durch den Riß gesprengter Särge

Sie im Chor der Engel stehn.

Chor.

Duldet muthig Millionen!

Duldet für die bess're Welt!

Droben überm Sternenzelt

Wird ein großer Gott belohnen.

Göttern kann man nicht vergelten,

Schön ist's ihnen gleich zu seyn.

Gram und Armuth soll sich melden,

Mit den Frohen sich erfreun.

Groll und Rache sey vergessen,

Unserm Todfeind sey verziehn.

Keine Thräne soll ihn pressen,

Keine Reue nage ihn.

Chor.

Unser Schuldbuch sey vernichtet!

Ausgesöhnt die ganze Welt!

Brüder - überm Sternenzelt

Richtet Gott - wie wir gerichtet.

Festen Muth in schwerem Leiden,

Hülfe, wo die Unschuld weint,

Ewigkeit geschwor'nen Eiden,

Wahrheit gegen Freund und Feind,

Männerstolz vor Königsthronen, —

Brüder, gält es Gut und Blut —

Dem Verdienste seine Kronen,

Untergang der Lügenbrut.

Chor.

Schließt den heil'gen Zirkel dichter,

Schwört bei diesem gold'nen Wein;

Dem Gelübde treu zu seyn,

Schwört es bei dem Stemenrichter!

ДО РАДОСТІ

Радість, гарна іскро Божа!

Несказанно любо нам

Увійти, царице гожа,

В твій пресвітлий дивний храм.

Все, що строго ділить мода,

В'яжеш ти одним вузлом,

Розцвітає братня згода

Під твоїм благим крилом.

Хор

Обнімітесь, міліони,

Поцілуйтесь, мов брати!

Вічний Отче доброти,

Дай нам ласки й охорони!

Кого доля ощастила

Тим, що другові він друг,

Кого любить лада мила, —

Йдіть до нас в веселий круг.

Йдіть усі, хто зве своєю

В світі душу хоч одну!

Хто ж весь вік черствів душею —

Йди у іншу сторону. [...]

Радість п'ють усі істоти

З груді матері-землі,

Ті солодкії щедроти

Мають всі — і добрі, й злі.

Радість нас вином сп'яняє

І цілунком огневим;

І черв'як утіху знає,

І небесний херувим.

Хор

Поклонітесь, міліони,

Перед мудрістю Творця!

Сповніть милістю серця

І чиніть його закони.

Радість — всесвіту пружина,

Радість — творчості душа,

Дивна космосу машина

Нею живиться й руша.

Радість квіти розвиває

І розгін дає сонцям,

Їх в простори пориває,

Не відомі мудрецям.

Хор

Як у безмірі світила

Хором райдужним пливуть,

Браття, йдіть у славну путь,

Що нам радість освятила.

Вчених з істини свічада

Радість успіхом віта,

До чеснот провадить радо,

Хоч тропа до них крута;

На ясній вершині віри

Піднімає хоругов,

В день воскресний на псалтирі

Славить тих, хто смерть зборов.

Хор

Будьте мужні, міліони!

Вірте, страдні, в кращий світ!

Тих, що справдять заповіт,

Прийме Бог у вічне лоно.

Божество не наградиме, —

От би нам зрівняться з ним!

Хай радіють із радими

Горе й злидні в крузі цім!

Не відомста, не погрози —

Всепрощення ворогам!

Хай не ллють у скрусі сльози,

Не гризуться каяттям.

Хор

Знищим книги борговії!

Помирімося усі!

Браття! Бог на небесі

Не забуде благодії. [...]

Будь твердим в лиху годину,

Поміч скривдженим давай,

Всюди правду знай єдину,

Зроду клятви не ламай,

Не знижайсь перед потужним,

Коли треба — важ життям!

Шана й слава чесним, мужнім,

Згуба підлим брехунам!

Хор

Станьмо дружною сім'єю,

Жити правдою й добром

Присягнімо цим вином

Перед вишнім Судією!

Переклад із німецької Миколи Лукаша

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ. ПОВТОРЕННЯ ВИВЧЕНОГО: ОДА

Ода — вірш хвалебного змісту, в якому уславлюють видатних діячів та події. У перекладі з грецької ода означає пісня. Ода дуже близька до гімну, однак в античному гімні, крім уславлення великих діянь і видатних особистостей, яскравіше виражено спонукання до їх наслідування.

Літературний коментар

Українські перекладачі творів Фрідріха Шиллера

Перші переклади творів Фрідріха Шиллера на українську мову здійснив у 1830-ті роки Йосип Левицький — український греко-католицький священик, громадський діяч і письменник. Згодом твори німецького поета і драматурга перекладали П. Куліш, Б. Грінченко, А. Могильницький, М. Маркович, О. Навроцький, О. Левицький, О. Кониський, Олена Пчілка, Борис Тен, М. Лукаш.

Особлива доля чекала в Україні на драми Шиллера. У зв’язку із забороною української мови в Російській імперії п’єси німецького митця українською теж було заборонено. Перша постановка драми Шиллера («Розбійники») відбулася лише у 1918 році в державному театрі при уряді Української Центральної Ради.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Готуємося до роботи з твором

• 1. Розкажіть, що стало причиною життєвих поневірянь молодого Фрідріха Шиллера.
• 2. Чому світогляди герцога Карла Євгенія і Фрідріха Шиллера виявилися несумісними?
• 3. Спробуйте уявити, як могла би скластися доля Шиллера, якби він залишився у Вюртемберзькому герцогстві.
• 4. Як на творчість Фрідріха Шиллера і Йоганна Вольфганга Ґете вплинула їхня дружба?

Працюємо над текстом твору

• 5. Що оспівано в оді Ф. Шиллера «До радості»?
• 6. Поміркуйте, чому поет називає радість «царицею», «іскрою Божою».
• 7. Кого поет розуміє під образом «Всесильного на престолі»? Чому автор не уславлює земних правителів?
• 8. В оді сказано: «Тих, хто справдять Заповіт, прийме Бог у вічне лоно». Який Заповіт має на увазі поет?
• 9. Яким Фрідріх Шиллер бачить у творі ідеальне суспільство? Підтвердьте відповідь цитатами.
• 10. Прокоментуйте, як ви розумієте рядки з твору:

Радість — всесвіту пружина,

Радість — творчості душа.

• 11. Поясніть, як поет досягає космічності масштабів у своєму творі.
• 12. Яким настроєм сповнює цей твір читача?
• 13. Вивчіть вірш напам’ять.

Застосовуємо теоретичні поняття

• 14. Згадайте особливості жанру ода. Визначте ознаки жанру оди у вірші Фрідріха Шиллера «До радості».
• 15. Чим ода Ф. Шиллера відрізняється від од його попередників?

Узагальнюємо і підсумовуємо

• 16. Чи знали би ми щось про правління Карла Євгенія, якби його підданим не був Фрідріх Шиллер? Поясніть, хто для історії і культури людства цінніший — правитель із необмеженою владою чи митець?
• 17. Доведіть, що образ «всесильного» імператора Ліліпутії є актуальним не лише для Англії, а й для карликового Вюртемберзького герцогства.
• 18. Згадайте особливості просвітницького світогляду.
• 19. Поміркуйте, чому Ф. Шиллера називають людиною доби Просвітництва.
• 20. Знайдіть в мережі Інтернет виконання Гімну Євросоюзу. Що вам відомо про історію його появи?
• 21. Прослухайте гімн і зробіть висновок про те, яким є настрій музичного твору. Чи збігається він, на вашу думку, із настроєм поезії Фрідріха Шиллера?