Зарубіжна література. 9 клас. Міляновська

Prometheus

Bedecke deinen Himmel, Zeus,

Mit Wolkendunst

Und übe, dem Knaben gleich,

Der Disteln köpft

An Eichen dich und Bergeshöhen!

Mußt mir meine Erde

Doch lassen stehen

Und meine Hütte die du nicht gebaut,

Und meinen Herd,

Um dessen Glut

Du mich beneidest.

Ich kenne nichts Ärmeres

Unter der Sonn als euch, Götter!

Ihr nähret kümmerlich

Von Opfersteuern

Und Gebetshauch

Eure Majestät

Und darbtet, wären

Nicht Kinder und Bettler

Hoffnungsvolle Toren.

Da ich ein Kind war,

Nicht wußte, wo aus noch ein,

Kehrt ich mein verirrtes Auge

Zur Sonne, als wenn drüber wär

Ein Ohr, zu hören meine Klage,

Ein Herz wie meins,

Sich des Bedrängten zu erbarmen.

Wer half mir

Wider der Titanen Übermut?

Wer rettete vom Tode mich,

von Sklaverei?

Hast du nicht alles selbst vollendet,

Heilig glühend Herz?

Und glühtest jung und gut,

Betrogen, Rettungsdank

Dem Schlafenden da droben?

Ich dich ehren? Wofür?

Hast du die Schmerzen gelindert

Je des Beladenen?

Hast du die Tränen gestillet

Je des Geängsteten?

Hat nicht mich zum Manne geschmiedet

Die allmächtige Zeit

Und das ewige Schicksal,

Meine Herrn und deine?

Wähntest du etwa,

Ich sollte das Leben hassen,

In Wüsten fliehen,

Weil nicht alle Blütenträume reiften?

Hier sitz ich, forme Menschen

Nach meinem Bilde,

Ein Geschlecht das mir gleich sei,

Zu leiden, zu weinen,

Zu genießen und zu freuen sich

Und dein nicht zu achten,

Wie ich!

Прометей

Вгорни небо твоє, Зевсе,

Імлою хмар,

Вчини, як отой хлопчак,

Що толочить будяки,

Влучай в дуби й верхів'я гір, —

Тільки мою землю

Мені залігши

І мою хатину, будовану не тобою,

І вогнище моє

Із розжареним приском,

Якому ти заздриш.

Не знаю нікого біднішого

Під сонцем, ніж ви, богове!

Нещедро ви живите

Данням офір

I духом молитов

Вашу величність.

Ви б геть змарніли, якби

Не жебраки і діти,

Дурники, повні надії.

Коли я був малий, тоді,

Не знаючи, що, де і як,

Звертав свої заблудні очі

До сонця, чи нема там вгорі

Вуха, що скарги мої почуло б,

Серця, що так, як моє,

Пригноблених би пожаліло.

Хто допоміг

Гордість титанів мені здолать?

Хто від смерті мене врятував,

Від долі раба?

Чи не ти само це звершило,

Серце, в паланні святім?

Чи не палало, юне і добре, ти,

Марно дякуючи за рятунок

Тому, хто спить у високості?

Тебе шанувати? Чому?

Може, зм'якшив ти колись

Болі знедоленим?

Може, притишив колись

Сльози настрашених?

Чи не всемогутній Час

Мужа із мене викував?

Чи не одвічна судьба

Владує і мною, й тобою?

Либонь, ти гадаєш,

Що зненавидіти життя я мушу,

Втекти десь в пустелю,

Бо не всі вже

Пуп'янки мрій достигли?

Ні, тут я сиджу і формую

Людей на свій образ —

Поріддя, що подібне до мене,

Щоб мучитися, щоб ридати,

Щоб втішатися, щоб радіти —

І зневажати тебе,

Як я!

Переклад із німецької Миколи Бажана

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Працюємо над текстом твору

• 1. Згадайте зміст міфу, покладеного в основу твору Ґете. У яких ще вивчених вами художніх текстах є образ титана Прометея?
• 2. Кого, на вашу думку, має на увазі поет, зображуючи богів, що живуть за рахунок бідних і пригноблених?
• 3. Чому Прометей вважає Зевса не вартим шанування? Знайдіть відповідні рядки.
• 4. Поясніть суть протиставлення Прометея і Зевса.
• 5. Якими титан хоче бачити людей?
• 6. Що, на вашу думку, можуть символізувати Прометеєві «пуп’янки мрій»?
• 7. Що свідчить не тільки про фізичну, а й духовну титанічність Прометея?

Узагальнюємо і підсумовуємо

• 8. Як в образі Прометея втілився просвітницький ідеал людини?
• 9. Що спільного в розумінні образу Прометея у давньогрецького митця Есхіла і поета доби Просвітництва Йоганна Вольфганга Ґете?
• 10. Як у творі втілилися волелюбні мотиви?
• 11. Згадайте, які образи ми називаємо вічними. Доведіть, що образ Прометея належить до вічних образів мистецтва.