Зарубіжна література. 9 клас. Міляновська

Оноре де Бальзак

(1799—1850)

Оноре де Бальзак — видатний французький письменник, один із основоположників літератури реалізму. Народився він 20 березня 1799 року в місті Тур. Його батько, Бернар Бальзак, син селянина, свого часу вигідно одружився і завдяки фаху нотаріуса зумів розбагатіти на земельних оборудках під час Французької революції.

Оноре, який був старшим сином у сім’ї, виховувався в селі. Згодом, навчаючись у Вандомському коледжі, він не був старанним учнем, проте його величезним захопленням стало читання. Особливо цікавили хлопця твори доби Просвітництва. Коли Оноре виповнилося 15 років, батька перевели на службу в Париж, і вся сім’я переїхала до столиці.

Батьки обрали для свого сина фах нотаріуса і віддали його до Школи права. Оноре працював писарем у нотаріальній конторі, власник якої пізніше стане прототипом адвоката Дервіля у творах Бальзака. Але юнак відчував у собі літературні здібності і випросив у батька річну відстрочку.

Живучи в холодній вбогій комірчині на скромне утримання, фактично голодуючи, Бальзак повинен був написати якийсь вартісний літературний твір і тим самим довести батькам свій непересічний талант. Мабуть, у такий спосіб родина хотіла зламати юнака і змусити повернутися до обраного нею життєвого шляху.

У літературних колах ходило чимало чуток про бідність Оноре. Серед таких оповідок є історія про злодія, який уночі прокрався в помешкання на горищі письменника-початківця. Непроханий гість безуспішно намагався знайти в шухляді столу гроші, коли почув у темряві сміх молодого господаря. Він звернувся до злодія приблизно з такими словами: «Ви даремно стараєтеся, оскільки хочете знайти у мене вночі те, чого я не можу відшукати і вдень».

Минув рік, і представлену сином драму у віршах «Кромвель» на сімейній раді визнали не вартою друку. їхню думку також поділяв один із критиків. Прочитавши цей твір, він відповів, що «авторові треба займатися чим завгодно, тільки не літературою». Ця драма так ніколи і не була опублікована.

Але двадцятирічний Оноре не полишив мрій про майбутнє видатного митця, якому література принесе не тільки славу, а й багатство. Не бажаючи коритися волі батьків і прагнучи фінансової самостійності, він багато пише, часто запозичуючи цілі епізоди у шалено популярного у той час в Європі англійського письменника Вальтера Скотта. Але твори початківця-наслідувача не мають успіху, хоча й приносять невеликі заробітки.

Утім, бурхливу діяльну вдачу Бальзака ніщо не могло зупинити. Захоплений бажанням розбагатіти, він робить спроби зайнятися видавничою справою, виробництвом дешевого паперу, видобутком срібла, зведенням будинків і навіть вирощуванням у передмістях Парижа ананасових дерев. Сім’я Бальзака раділа, вважаючи, що син нарешті взявся за розум і зайнявся справжнім ділом. Але його комерційні проекти завершувалися здебільшого величезними боргами. За якісь із них розраховувався батько, а якісь тяжіли над письменником усе життя.

Літературна слава прийшла до Бальзака, коли йому виповнилося 30 років. Хоча критика зустріла твори Бальзака стримано, його популярність у читачів була шаленою. Сучасники скаржилися, що книги Бальзака неможливо придбати, а в бібліотеках доводиться записуватися у черги. Проте популярність не поліпшила його фінансових справ: літературні гонорари йшли на погашення боргів.

Дослідники творчості французького письменника вважають, що якби він не вкладав коштів у комерційні проекти, а жив би тільки заробітками від книг, то з часом зміг би цілком гідно себе забезпечувати. Фактично Бальзакові усе життя довелося каторжно працювати над творами, підриваючи здоров’я, щоб якось розраховуватися за борги, зроблені в надії розбагатіти.

1830-1848 роки стають надзвичайно плідними для письменника. Його щоденний розпорядок дня — сон із шостої години вечора до дванадцятої ночі, решта часу — 18 годин — робота над романами. Із посереднього наслідувача чужих сюжетів Бальзак завдяки впертій праці перетворився на видатного майстра світового рівня. Письменник нарешті знайшов свій стиль і назавжди відмовився від наслідування відомих авторів-романтиків. Він присвятив свій потужний талант зображенню життя Франції першої половини XIX століття і моралі сучасників.

У 1833 році Оноре де Бальзаку спало на думку об’єднати свої уже написані та майбутні твори в єдину епопею під назвою «Людська комедія». Головною темою «Людської комедії», над якою митець працював 18 років, є тема влади грошей над людиною. Перед сучасниками у творах Бальзака постав неприкрашений світ, у якому панують закони розрахунку й зиску.

Будинок Бальзака, куплений ним у 1846 році (картина Віктора Дарґо, 1889 рік)

До епопеї ввійшли романи, повісті, роздуми, притчі. Вони відкривали перед читачами відразливий світ кар’єризму, душевної черствості, честолюбства, хабарництва, шахрайства, здирництва і найтемніших злочинів.

На закиди критики, що ці твори аморальні, письменник відповідав, що зображені ним картини життя сама ж критика визнає правдивими. Отже, аморальними є не твори, а суспільство, змальоване в них.

Епопея охоплювала тисячі персонажів (міністри, журналісти, швачки, селяни, лихварі, адвокати, аристократи, банкіри, світські жевжики і багато інших). Вони переходили із твору в твір, із головних сюжетних ліній у другорядні, взаємодіючи між собою, постаючи перед читачами в різних життєвих ситуаціях. Французи були вражені, наскільки точно автор зобразив усі прошарки суспільства, усі характери.

Письменник, який продовжував розвивати реалістичні тенденції в літературі, говорив, що у своїх творах він змальовує чоловіків, жінок і речі. Він вважав, що речі, які оточують людей, є своєрідним утіленням їхньої життєвої філософії, відображенням їхніх звичок і особливостей характеру. Бальзак скрупульозно описує місце подій, умеблювання приміщень, предмети, що оточують героїв. Багато уваги він приділяє змалюванню зовнішності персонажів, їхньому вбранню. Художні деталі у творах Бальзака ставали ілюстрацією соціального середовища, історичним свідченням епохи. Це було новим словом у літературі.

Письменник збирався створити 150 романів, розрахувавши, що йому потрібно прожити до 60-ти років. Але, на жаль, письменник помер від тяжкої хвороби у віці 51-го року, залишивши 97 романів. Бальзак настільки глибоко занурився у світ «Людської комедії», що, навіть тяжко марячи на смертному одрі, згадував своїх персонажів.

Для тих, хто хоче знати більше

Бальзак і Україна

Ставши відомим, Бальзак отримував багато листів від поціновувачів свого таланту, які із задоволенням читав. Але один лист особливо зацікавив письменника: він був надісланий з Одеси з підписом «чужоземка». Бальзак був приємно вражений і жартував, що, виявляється, його твори читають і за межами Парижа. До того ж зміст листа свідчив, що його авторка була непересічною особистістю: освіченою, вишуканою, шляхетною.

Нею виявилася графиня Евеліна Ганська, яка мала польське походження і разом із чоловіком — графом Венцеславом Ганським, маршалком (очільником) дворянства на Волині — володіла в Україні великими маєтностями і розкішним замком у Верхівні. Між Бальзаком і графинею зав’язалося листування, яке тривало 17 років. Дослідники називають це листування поштовим романом: письменник закохався у свою адресатку і писав їй пристрасні листи. Перебуваючи в Швейцарії, подружжя Ганських познайомилося з Бальзаком, який приїхав, домовившись з Евеліною про зустріч. Митець був зачарований вродою і начитаністю цієї непересічної жінки.

Евеліна Ганська (картина Фердинанда Вальдмюллера, 1835 рік)

У 1841 граф, який був старший за Еву на 23 роки, помер, і Бальзак запропонував Евеліні одружитися. Однак графиня змогла прийняти його пропозицію тільки через багато років, після вирішення майнових питань і з дозволу російського царя, чиєю підданкою вона була.

Оноре де Бальзак неодноразово гостював в Україні. Його вразили її простори, родюча земля, велич Києва, який він назвав «Північним Римом». Але водночас його здивували в Україні брак лікарень і залізниць, крадійство слуг і марнотратство панів. У своїх листах Оноре де Бальзак згадував не тільки Київ, а й Дубно, Радивилів, Верхівню (Житомирська область). Неабияке захоплення викликав у нього княжий палац у Вишнівці (Тернопільська область), де жила донька Ганської — графиня Анна.

Другого березня 1850 року в Бердичівському костелі відбулося вінчання Ганської і Бальзака, і через кілька місяців подружжя переїхало в Париж. Близькі Евеліни сприйняли цей шлюб стримано: вони вважали, що внук селянина, який заробляє собі на життя літературою, не може претендувати на руку красуні-аристократки. Однак Евеліна недовго була дружиною відомого письменника. Через п’ять місяців Бальзак, здоров’я якого було підірване важкою працею і постійною боротьбою з боргами, серйозно захворів і 18 серпня 1850 року помер. Евеліна до останнього дня доглядала свого чоловіка, а після його смерті впорядкувала творчу спадщину і сплатила всі його борги.

Літературний коментар

Повість Оноре де Бальзака «Гобсек»

Повість «Гобсек» була написана у 1830 році і пізніше ввійшла до епопеї «Людська комедія». Головним героєм повісті став багатий старий, який займався лихварством. Лихварями називали людей, які позичали гроші за відсотки під заставу майна. Нерідко траплялося так, що позичальник, не маючи змоги ні сплатити відсотки, ні повернути вчасно кошти, розорявся, втрачаючи всі статки.

У Європі професія лихваря здавна вважалася ганебною, а в деяких країнах навіть каралася на рівні з вбивством. На початку XVII століття лихварство було узаконено, водночас заборонили стягувати надто високі відсотки. Однак у XIX столітті відмінили обмеження і на відсотки, що призвело до процвітання цього сумнівного виду бізнесу.

Літературознавці вказують, що прізвище головного героя Гобсек у перекладі з голландської означає «глитай». Уже саме це слово не залишає у читачів жодних ілюзій стосовно принципів збагачення героя повісті та його ставлення до своїх клієнтів-позичальників, часто доведених до відчаю. Він подібний до павука, який поступово затягує своїх жертв у пастку, не зважаючи ні на благання, ні на погрози.

Гобсек усе в житті вимірює грішми і вважає себе та подібних на нього тихими володарями світу. Однак лихвар, який зробив зиск головним принципом існування, і сам стає його жертвою. Через жадобу до наживи він дійшов до безумства. Гобсек помер самотнім і безпомічним серед неймовірного багатства.

Лихвар (картина Оґюста Карпентьє, 1842 рік)

Повість «Гобсек» поєднує риси реалізму і романтизму. З одного боку, автор історично точно зображує життя певних прошарків французького суспільства 1820-1830-х років. З другого — в образі Гобсека, поряд із типовими рисами підприємливої людини XIX століття, є романтичний елемент, наприклад, згадуються його бурхливе минуле, якась жахлива таємниця збагачення тощо.

Гобсек — це наочне втілення ідеї Бальзака, яка полягає в тому, що людина може потрапити під вплив певних пристрастей, які згодом захоплюють її цілком і призводять до загибелі. Головний герой повісті є прикладом загибелі від пристрасті накопичення багатств і прагнення влади. Гобсек з висоти повелителя світу падає у прірву безумства, боячись пропустити повз свої руки хоча б дещицю зиску.