Реалізм

XIX століття стало століттям перемоги буржуазії над аристократією. Буржуа зосередили у своїх руках фінанси і владу, витісняючи пещених дворян з головних ролей історії на глядацькі місця. Швидке збагачення одних прошарків населення і зубожіння інших стало прикметною рисою цього періоду. Причому буржуазія, не байдужа до винаходів і нововведень, які могли принести прибутки, грамотно використовувала наукові досягнення для розвитку власного бізнесу.

Важливими чинниками розвитку економіки багатьох країн у XIX столітті стала освіта і наука. У Європі відбулося усвідомлення, що наукові відкриття і технічні винаходи мають колосальну практичну цінність у застосуванні на виробництві, у транспорті, металургії, машинобудуванні, сільському господарстві та багатьох інших галузях. Серед найбільших технічних досягнень століття можна назвати застосування парових машин, електричного струму, будівництво залізниць, винайдення телеграфного зв’язку, телефону і багато інших.

XIX століття називають століттям промислової (або індустріальної) революції, для якої характерний масовий перехід від ручної праці до машинної. Винаходи й відкриття цього періоду заклали міцне підґрунтя для розвитку науки і промисловості у наступних XX і XXI століттях.

Індустріалізація мала і негативні соціальні наслідки: у містах через різке збільшення населення суттєво знизився рівень життя. З’явилася велика кількість бідноти, яка була приречена або на злиденний, або на злочинний спосіб життя.

У XIX столітті великого значення набувають природничі науки, зокрема хімія, фізика, географія, біологія. Наукові дослідження другої половини століття надали нового поштовху у вивченні психології, у намаганні з’ясувати природу душевних станів людини, механізмів функціонування мозку тощо. Ці дослідження відобразилися і в літературних творах: письменники намагалися пояснити причини людських вчинків і виникнення різних світоглядів.

Період від Великої французької революції (1789-1794) до Першої світової війни (1914-1918) відзначений небувалим різноманіттям у мистецтві, яке досягло неймовірного злету як у музиці, хореографії, архітектурі, живопису, так і в літературі. Яскравість образів, різноманіття виражальних засобів, прагнення створити нову мистецьку реальність, відмова від канонів, що обмежують уяву художника, — усе це сприяло розвиткові різних напрямів і їх взаємозбагаченню.

Література XIX століття своїм злетом багато в чому завдячує добі Просвітництва, яка свого часу активно порушувала питання про необхідність освіти не тільки для вищих класів суспільства, а й для незаможних верств населення. У зв’язку з цим, наприклад, в Англії у 80-х роках XVIII століття одна за одною почали з’являтися недільні школи. Цей рух дуже швидко здобув прихильників і в інших країнах та сприяв підвищенню загального рівня культури населення.

Зображення першої в світі міжміської залізниці між англійськими містами Ліверпуль і Манчестер завдовжки 56 кілометрів, відкритої у 1830 році. Після фінансового успіху цієї залізниці у світі почалася «залізнична лихоманка» (малюнок Айзека Шоу, 1831 рік)

Таким чином, у Європі виник чималий прошарок людей (до якого входили торговці, кваліфіковані робітники, слуги, дрібні службовці та інші) зі сформованою звичкою до читання. Видавництва і книгарні намагалися задовольнити смаки нової читацької публіки і для ще більшої популяризації книг відкривали численні бібліотеки. Завдяки застосуванню парового друкарського станка і машинного виготовлення паперу процес виробництва книг став дешевшим і суттєво швидшим.

Література ХІХ століття

Як ви вже знаєте, особливістю літератури першої половини XIX століття стало співіснування двох потужних художніх напрямів — романтизму і реалізму. Сам термін «реалізм» походить від латинського слова realis — «дійсний», «речовий».

Письменники-реалісти вважали, що головним предметом зображення має бути звичайна людина і повсякденна дійсність з усіма її як прекрасними, так і недосконалими сторонами. Для реалістів, які віддавали перевагу раціональному погляду на життя, були неприйнятними романтична мрійливість, експресія і надмірність в усіх проявах переживань.

Захоплення романтиків народним побутом, національним колоритом, оспівування природи, співчуття бідноті переросли в цікавість реалістів до законів розвитку суспільства, до деталей повсякденності, до ретельного дослідження життя простолюду. Це стало поштовхом до вивчення соціальних проблем і усвідомлення того, що кожна людина є продуктом певної історичної доби.

На відміну від романтиків, реалістів не цікавили надзвичайні характери в надзвичайних обставинах. Їх цікавило правдиве зображення типових обставин і типових характерів. Реалісти не протиставляли людину суспільству, а бачили її як його частину, як продукт певних історичних процесів і соціальних умов.

Водночас реалісти так само, як і романтики, заперечували елітарність мистецтва, вважаючи, що література повинна створюватися для широкого кола читачів. Проте романтики більше уваги приділяли поезії, а реалісти — прозі, працюючи в жанрах роману, повісті, оповідання з такими їх різновидами, як соціально-побутові, соціально-психологічні, суспільно-психологічні та інші.

Література другої половини XIX століття характеризується тим, що схильний до ідеалізації дійсності романтизм майже вичерпав себе, а реалізм звернувся до ще детальнішого вивчення суспільних проблем, майже до наукової об’єктивності. У другій половині XIX століття більшого значення набувають переживання героїв, а не сюжет творів; «історія душі», а не історія подій.

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ. ПСИХОЛОГІЗМ

Для реалістичної прози XIX століття характерне правдиве, всебічне зображення дійсності і особлива увага до соціальних проблем суспільства та людської особистості. Творам цього періоду властиві глибинний психологічний аналіз характерів героїв, зображення зв’язку між психологією героя та умовами його життя і виховання.

Психологізмом¹ називають детальний опис різних внутрішніх станів героя, його переживань і мотивів поведінки. На відміну від класицизму і романтизму, в реалістичних творах характери літературних героїв зображуються в розвитку, під постійним впливом зовнішнього оточення і власних внутрішніх мотивів.

У реалістичній прозі разом із сюжетом, який ґрунтується на зовнішніх подіях твору, особливого значення набувають позасюжетні елементи: портрет, пейзаж, інтер’єр, за допомогою яких автор додає особливих відтінків і штрихів у психологічну характеристику персонажів.

¹ Термін психологізм походить від грецьк. psych — душа і лат. logos — слово, вчення.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Розкажіть про особливості економічного розвитку країн Європи у XIX столітті.
2. Згадайте основні положення ідеології Просвітництва. Доведіть, що Просвітництво XVIII століття мало вплив на культурний розвиток Європи XIX століття.
3. Схарактеризуйте літературний процес XIX століття.
4. Назвіть основні положення літератури реалізму.
5. На прикладі вивчених вами у попередніх класах творів поясніть, які риси притаманні реалістичній літературі.
6. Поміркуйте, у чому причина особливої цікавості митців XIX століття до життя простолюду. Як увага письменників до соціальних проблем знайшла відображення в літературі?
7. Розкажіть про особливості соціально-психологічної прози.
8. Поясніть, що таке психологізм у художній літературі.
9. На конкретних прикладах розкрийте роль позасюжетних елементів у психологічному аналізі характеру героя.

Зміст