Зарубіжна література. 9 клас. Міляновська
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
«На дорогу йду я в самотині...»
1
Выхожу один я на дорогу;
Сквозь туман кремнистый путь блестит;
Ночь тиха. Пустыня внемлет Богу,
И звезда с звездою говорит..
2
В небесах торжественно и чудно!
Спит земля в сиянье голубом...
Что же мне так больно и так трудно?
Жду ль чего? Жалею ли о чём?
3
Уж не жду от жизни ничего я,
И не жаль мне прошлого ничуть;
Я ищу свободы и покоя!
Я б хотел забыться и уснуть!
4
Но не тем холодным сном могилы...
Я б желал навеки так уснуть,
Чтоб в груди дремали жизни силы,
Чтоб, дыша, вздымалась тихо грудь;
5
Чтоб всю ночь, весь день мой слух лелея,
Про любовь мне голос сладко пел,
Надо мной чтоб, вечно зеленея,
Темный дуб склонялся и шумел.
***
1
На дорогу йду я в самотині;
Крем’яна в тумані путь блищить;
Тихо. Бога слухає пустиня,
І зоря з зорею гомонить.
2
Небеса прекрасні та безкраї!
Спить земля в промінні голубім...
Чом же серце з болю завмирає?
Жду чого? Жалію я за чим?
3
Мрією не тішусь я пустою,
Днів не жаль, що більш не розцвітуть.
Я жадаю волі та спокою!
Я б хотів забутись і заснуть! —
4
Та не тим холодним сном могили...
Я б навік заснути так хотів,
Щоб живі дрімали в серці сили,
Щоб у грудях віддих тріпотів;
5
Щоб крізь ніч, крізь день ясний для мене
Про кохання ніжний спів лунав,
Наді мною темний дуб зелений
Щоб схилявся й листям розмовляв.
Переклад із російської Максима Рильського
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України