Просвітництво

XVIII століття стало новим етапом в історії Європи, який називають добою Просвітництва. У цей історичний період роль освіти в європейському суспільстві стає надзвичайно важливою. Тогочасні мислителі визнали право на освіту не тільки для «вищих» привілейованих станів (аристократії та духовенства), а й для «нижчих» — простолюду (селян і містян).

Саме у недоступності знань мислителі XVIII століття вбачали причину злиденності народу, його покірності перед знаттю, яка протягом багатьох віків сприймала простолюд як «чернь», плебеїв, придатних лише до фізичної праці.

На думку європейських філософів освіта повинна була допомогти непривілейованим верствам населення, бідноті усвідомити власну гідність, зрозуміти закони розвитку суспільства і, зрештою, раціональніше облаштувати своє життя.

Суспільних і культурних діячів, які обстоювали право селян і незаможних городян на освіту й заперечували будь-яку форму тиранії, назвали просвітниками, а новий ідейний рух XVIII століття — Просвітництвом.

Доба Просвітництва — надзвичайно важливий і набагато радикальніший поворот у розвитку Європи до звичного нам сучасного життя, ніж усі попередні епохи в європейській історії. У цей час було закладено основи більшості наук, зокрема фізики, хімії, біології, економічної теорії.

В економіці Європи відбулися настільки потужні зміни (пов’язані з появою складних механічних пристроїв), що XVIII століття назвали початком першої промислової революції.

Історична енциклопедія

Формування нового європейського світогляду

Просвітництво значною мірою опиралося на традиції доби Відродження, на її віру в розум і можливості людини. Також на формування нового світогляду мали величезний вплив події, що відбулися в Англії XVII століття, зокрема релігійні переслідування, гостре протистояння короля Карла І і парламенту, громадянські війни, революція, суд над королем Англії як над тираном і зрадником свого народу та його страта.

Усе це, з одного боку, суттєво зашкодило авторитетові аристократії та монархії, а з другого — дало змогу простолюду, який становив більшість населення, відчути власну відповідальність за події в країні.

Водночас в Англії XVII століття протестантський релігійний рух утверджував ідею рівності усіх людей незалежно від походження і статків. Однак протестантське віровчення віддавало перевагу не аристократам-землевласникам, а діяльним і успішним буржуа (містянам-підприємцям), які уміли господарювати й вести фінансові справи. Усе це створило підґрунтя для формування просвітницьких ідей, що поширилися Європою.

Хоча аристократія не хотіла поступатися привілеями, буржуазія таки почала проникати у владу. У XVIII столітті люди нешляхетного походження становили більшість у великому прошарку професіоналів: банкірів, підприємців, фермерів, юристів, інженерів, науковців, митців. На відміну від дворян, вони розуміли, що їхній успіх залежить лише від таланту і працелюбства. Пихатість аристократії щодо свого шляхетного походження за цілковитої безпорадності в побуті (без «неблагородних» трудівників) була для них просто безглуздою.

Варто згадати, що неймовірний розвиток винахідництва, науки і промисловості того часу відбувся саме завдяки людям нешляхетного походження. Наприклад, видатний англійський вчений Ісаак Ньютон (1642-1727) був сином фермера, а винахідник парового двигуна шотландець Джеймс Ватт (1736-1819) — сином корабельного теслі.

Перша парова машина Ватта 1776 року (малюнок із The Granger Collection, New York)

Зміни в політиці й економіці відбулися завдяки зміні свідомості людей, які почали сповідувати нові життєві цінності. Ідеалом Західної Європи XVIII століття стала активна, самостійна особистість, яка вирішує важливі проблеми не завдяки високому становищу і родинним зв’язкам, а завдяки цілеспрямованості й заповзятливості.

Цей ідеал людини доби Просвітництва ліг в основу сучасного європейського світогляду і донині залишається актуальним для кожного європейця.

Згідно з новим світоглядом усі люди визнавалися рівними і вільними, незалежно від походження. Держава з погляду просвітницької ідеології створюється не королями, а всіма громадянами. Влада, розділена між монархом і парламентом, зобов’язана забезпечувати громадянам їхні права, а не пригноблювати їх і визискувати. У разі невиконання владою свого призначення народ має законне право на революцію, тобто на її насильницьке повалення.

Просвітники сповідували ідею загального прогресу (позитивних змін). Вони сподівалися, що за допомогою поширення прогресивних (просвітницьких) ідей серед населення можна буде викорінити всі людські вади і змінити суспільство на засадах справедливості й розуму.

Добу Просвітництва ознаменував справжній інформаційний бум, якого не знали минулі епохи. У Західній Європі з’явилися щоденні газети, численні журнали, зокрема й політичні; було організовано широку мережу бібліотек для простолюду. Виходили друком підручники, словники і наукові праці. Публікувалися науково-популярні та літературні журнали для жінок, а також журнали мод (перший такий журнал з’явився в Парижі 1778 року).

Прикладом просвітницької діяльності є життя французького філософа й письменника Дені Дідро (1713-1784), до речі, сина ремісника. Дідро видав 35 томів «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв та ремесел».

Дені Дідро (картина Луї-Мішеля ван Лоо, 1767 рік)

Метою цього видання було поширення знань та популяризація ідей Просвітництва. До роботи над «Енциклопедією» Дені Дідро запросив видатних мислителів, науковців і митців, яких назвали енциклопедистами.

Зусилля просвітників не були марними: вони змінили свідомість європейців. До кінця епохи Просвітництва не лише зросла кількість освічених людей, а й сформувалася цікавість до політичного життя своєї країни. Дискусії щодо компетентності уряду, справедливості правосуддя, порушення прав людини стали предметом публічних обговорень і запеклих суспільних дискусій.

Сприяла цьому й активна позиція преси. Публіцисти (що часто були відомими особистостями, як, наприклад, Джонатан Свіфт) критично оцінювали суспільні події та не запобігали перед владними авторитетами. У журналістиці того часу розквітли сатира й політична карикатура.

Для тих, хто хоче знати більше

Просвітництво в Америці

Першою у світі спробою втілити в життя ідеї Просвітництва стало створення в 1776 році нової держави — Сполучених Штатів Америки. Територія Америки на той час була частиною Британської імперії (її колонією). Однак уряд, розташований у Лондоні, нехтував потреби цих віддалених земель, розглядаючи їх лише як джерело сировини та ринок збуту промислових товарів.

Мешканці американських колоній були глибоко переконані, що їхні права і свободи грубо порушуються, й неодноразово зверталися до уряду з проханнями враховувати їхні інтереси. Але уряд так і не спромігся змінити своє ставлення до американських проблем. Це призвело до збройного повстання американців проти урядування Великої Британії та до утворення Сполучених Штатів Америки.

Так американці першими в світі застосували проголошене просвітниками право підданих на революцію, якщо уряд не захищає їхніх прав і свобод. У прийнятій в 1776 році Декларації незалежності Сполучених Штатів Америки цю просвітницьку норму прямо вказано.

Нова держава задекларувала, що вона створюється людьми і на благо людей для захисту їхніх прав і свобод. Першими словами Конституції США, прийнятої в 1787 році, стали: «Ми, народ Сполучених Штатів, щоб створити досконаліший союз, установити правосуддя, забезпечити внутрішній спокій, запровадити спільну оборону, сприяти загальному добробуту та убезпечити нам самим і нашим нащадкам блага свободи — видаємо і встановлюємо цю Конституцію для Сполучених Штатів Америки».

Засідання під час підписання Конституції Сполучених Штатів Америки (фрагмент картини Говарда Крісті, 1940 рік)

Основні цінності та принципи життя в Сполучених Штатах Америки впродовж століть не змінювалися. І Конституція цієї країни є найстарішою з нині чинних у світі Конституцій.

Зміст