Романтизм як літературний напрям

Романтичне світобачення виникло на зламі XVIII і XIX століть у середовищі німецьких митців. Упродовж кількох десятиліть романтизм поширився всією Європою, потрапив до Америки й охопив різні види мистецтва — літературу, музику, живопис, театр, де панував до середини XIX століття. Митців, які були прихильниками романтичного світобачення, стали називати романтиками.

Прихильники романтизму обстоювали свободу творчості й особистості. Просвітницький культ розуму з початком XIX століття поступився романтичному культу почуттів, а класицистичні закони і правила — вільній уяві й бурхливій фантазії. Головною рисою романтичної літератури, яка кардинально відрізняла її від раціональної літератури класицизму, було емоційне ставлення до зображуваного, а не відсторонений аналіз дійсності.

У центрі уваги романтиків були нічим не стримувані душевні переживання людини, її устремління, всеохопні пристрасті (навіть руйнівні). Образ розсудливого громадянина, який діяв на благо суспільства, перетворюється на образ бунтаря, який протиставляє себе цьому далекому від досконалості суспільству.

Письменники-романтики пристрасно оспівували особисту свободу людини. Причому їх цікавила не будь-яка пересічна людина, а романтичний герой — духовно багата особистість, яка гостро переживає свій конфлікт з аморальним і лицемірним суспільством. Водночас романтичний герой позбавлений корисливості, двоєдушності, боягузтва, прагнення догоджати сильнішому.

Часто і світ, і герої, і події творів змальовуються в надзвичайно похмурих барвах. Щоб підкреслити силу та яскравість почуттів, митці-романтики в зображенні дійсності широко використовували контраст і антитезу. Змальовуючи напруженість почуттів, яка часом досягала меж, письменники використовували перебільшення та емоційну поетичну мову.

Романтики уникали зображення повсякденної реальності та обговорень суспільних проблем. Вони вважали себе вищими за буденність; творцями, наділеними надзвичайним даром бачити своєрідність світу. Джерелом натхнення для них стала природа, байдужа до політики і фінансів. Її романтичні пейзажі відтіняють глибинні настрої та переживання героїв.

Замок у місячному світлі (картина художника-романтика Генрі Петера, 1852 рік)

На початку XIX століття в освіченої європейської молоді виник величезний інтерес до фольклору. Наприклад, польський поет Адам Міцкевич записував народні пісні, а англійський письменник Вальтер Скотт збирав шотландські балади. У кожній країні виходили друком збірки фольклорних творів (згадайте, наприклад, збірки казок братів Грімм у Німеччині).

Фольклор суттєво вплинув на мистецтво романтиків, багато хто з них навіть починав із наслідування простих народних пісень. Під знаком німецького фольклору творили вже відомі вам Генріх Гейне і Йоганн Ґете, а фольклор і міфологія американських індіанців стали основою для «Пісні про Гайявату» Генрі Водсворта Лонгфелло. Не менший захват у романтиків викликала середньовічна література, у якій вони бачили близьку їм стихійність. Водночас доба Середньовіччя приваблювала не лише письменників-романтиків, а й художників, які часто зображували середньовічні реалії (наприклад, замки або їхні руїни).

Письменники активно використовували історичні та міфологічні сюжети, фантастику, казкові образи; народну мову, контрастне зображення позитивних і негативних героїв. Романтиків приваблювало усе небуденне — вони оспівували історичне минуле, військову героїку і змальовували надзвичайних особистостей у надзвичайних обставинах.

Незважаючи на спільні риси, романтизм як літературний напрям у кожній європейській літературі мав свої особливості. Наприклад, у роздробленій і економічно відсталій Німеччині у творах романтиків переважали похмурі настрої. Митці часто зверталися до потойбічних і казкових мотивів. Альтернативою понурій буденності для значної частини німецьких романтиків став світ фантастики, а їхніми улюбленими жанрами — фантастична повість і літературна казка.

Велика Британія, навпаки, була політично та економічно найрозвиненішою країною Європи. Однак швидкий розвиток бізнесу призвів до панування ідеї збагачення. Побудовані на грошах взаємини між людьми сучасники сприйняли як втрату традиційних моральних цінностей і зникнення старої доброї Англії (old marry England) — щедрої та доброзичливої країни. Англійські романтики в своїх творах шукали втіху у втечі на лоно природи (згадайте вірш «Про коника та цвіркуна» Джона Кітса, вивчений вами у 5 класі). Митці заглиблювались в ідеальний світ середньовічного минулого або ж описували екзотичні країни, ще не зіпсовані цивілізацією. Провідними жанрами англійської літератури стали ліро-епічна поема та історичний роман (роман «Айвенго» Вальтера Скотта, 7 клас).

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Як у Франції кінця XVIII століття було зроблено спробу втілити в життя просвітницькі ідеї рівності і свободи? Чи виправдовуєте ви такі методи?
2. Які історичні події у Франції кінця XVIII століття призвели до переконання, що раціональна перебудова суспільства неможлива?
3. Яке нове світобачення прийшло на зміну просвітницькій ідеології?
4. У чому відмінність між раціоналістичним і романтичним світосприйманням? Доведіть, що обидва світогляди мають право на існування.
5. У чому сутність романтичного бунту?
6. На прикладі історичного роману Вальтера Скотта «Айвенго» поясніть сутність тези літератури романтизму «надзвичайні особистості в надзвичайних обставинах».

Зміст