Зарубіжна література. 9 клас. Міляновська

Романтизм

Кінець XVIII століття ознаменувався грандіозною подією, що кардинально змінила хід історії в Західній Європі. У Франції, наймогутнішій континентальній державі того часу, під гаслом «Свобода, рівність, братерство» відбулася революція. Її рушійною силою стали представники третього стану — буржуа, міська біднота і селяни. Новостворений парламент оголосив, що привілеї дворянства та духовенства і «феодальний порядок скасовуються назавжди».

На хвилі революційного піднесення депутати прийняли Декларацію прав людини і громадянина, яка відображала просвітницькі ідеї XVIII століття. Здавалося, просвітники у своїх творах справді зуміли вказати людству реальні шляхи перебудови суспільства на засадах рівності і справедливості.

Європа, затамувавши подих, спостерігала за розгортанням подій у Франції. Зміни в цій країні розцінювали як своєрідний просвітницький експеримент, як спробу втілити в життя мрії філософів XVIII століття. Передбачалося, що ось-ось омріяне «царство розуму» настане.

Однак подальші події Французької буржуазної революції 1789-1794 років приголомшили Європу кривавим терором, знеціненням людського життя, байдужістю до зруйнованих доль в ім’я високих ідей. Утілюючи в життя просвітницькі гасла, ватажки повстання розгорнули по всій країні криваву розправу і безжалісно страчували всіх, хто не поділяв їхніх поглядів.

Терор вилився у масштабну громадянську війну і безпринципну боротьбу за посади в лавах революціонерів. Це, зрештою, привело до влади генерала Наполеона Бонапарта, який оголосив себе імператором і зробив залежними від Франції майже всі європейські країни.

Отож невдовзі всі зрозуміли, що «царство розуму» не настало та й сумнівно, чи взагалі коли-небудь настане. А просвітницьке уявлення про можливість шляхом раціональних змін перетворити суспільство на безконфліктне співтовариство людей виявилося примарним.

Головним наслідком Французької революції для європейських інтелектуалів кінця XVIII — початку XIX століть стало усвідомлення, що світ, тобто реальна дійсність, — це не механізм, який піддається розумному регулюванню. Розвиток подій може вступати у повне протиріччя з цілком раціональними ідеями мислителів і намірами ватажків. Крах ідеалів Просвітництва і пережиті жахіття призвели до розгубленості й розчарування серед освічених людей. ЦІ настрої зумовили виникнення наприкінці XVIII століття нового світобачення, яке прийшло на зміну Просвітництву й отримало назву романтизм.

Романтизм як нове європейське світобачення

Для мислителів нової епохи стало очевидно, що розум, який просвітники називали досконалим інструментом пізнання, виявився неспроможним осягнути реальну дійсність. І вони дійшли висновку, що світ можна пізнати лише за допомогою уяви. На їхню думку, творча особистість, наділена уявою, краще зрозуміє сенс будь-якого явища чи події, ніж сухий раціоналіст, який логічним шляхом вираховуватиме, що ж вони означають.

Однак не кожна людина має творчі здібності та наділена уявою. Тому романтики виступили проти важливої просвітницької думки, згідно з якою всі люди від народження рівні. Усупереч цьому твердженню, романтики вважали — все людство поділяється на дві нерівноцінні групи.

До першої, меншої, входить невелика кількість носіїв романтичної свідомості, які від природи наділені уявою і здатні осягнути дійсність. До другої, значно більшої, групи належить решта людства — звичайні, пересічні люди, які від природи не наділені уявою і саме тому не здатні осягнути дійсності.

Взяття Бастилії повсталим народом під час Французької революції 1789 року (картина Жан-П’єра Гуоля, 1789 рік)

Найтрагічнішим у світогляді романтиків було неприйняття ними сучасного їм суспільства. На думку романтиків, головними його рисами були бездуховність, панування посередностей, кругової поруки, матеріального інтересу, де щирі взаємини підмінені жадобою наживи. Між існуючим суспільством, яке вони сприймали як царство грошей, та ідеальним суспільством лежить ціла прірва.

Комфортно в такому суспільстві почуваються лише сірі пересічні люди, що становлять його більшість і за своєю суттю є ницими торгашами, здатними задля примноження матеріальних благ на зраду та підступність.

Непересічні, тобто романтичні, особистості зі своїми високими духовними пориваннями у бездуховному царстві грошей приречені на загибель, а їхнє бажання будувати справжні, щирі людські взаємини наштовхується на егоїзм панівної більшості.

Романтична особистість протистоїть ворожому для неї суспільству. І це протистояння — завжди романтичний бунт, виборювання права жити за власними ідеальними, а не за суспільними законами.