Зарубіжна література. 7 клас. Міляновська

Король Лір і його дочки

(давньоанглійська балада)

Ілюстрація художника Джона Гілберта

У Англії колись був король Лір

І панував собі на честь і славу,

Мав повагу він і в сусідів мир,

І забезпечену державу.

Між іншими достатками його

Були також три доні гожі.

Прегарні й свіжі, що перевищали

Красою три червоні рожі.

Та королю схотілося старому

Раз їм питання предложити:

«Котра з дочок моїх найбільш

Мене потрафить ублажити,

Потіха старості моєї — ви,

Тож хай по черзі кожна скаже,

Яку найбільшую любов мені

Вона ділами своїми докаже».

Регана, з них найстаршая, рекла:

«Мій отче, як мені вас не любити?

Якби яка пригода надійшла,

Готова я за вас і кров пролити». [...]

«І я, — сказала другая на те, —

Волю хоч би найтяжче бідувати,

Прийняти муки й ганьбу, ніж би ви

Біди якої мали зазнавати». [...]

«Тепер мені, — король старий сказав, —

Яснішою будучність стала.

Та ще ти, наймолодшая моя,

Свойого слова не сказала». —

«Я рада, — мовила Корделія, —

Обов’язок дитячий весь сповняти,

Слухняна бути вам у всім,

А більш не в силі я нічого вам сказати».

«Так ти, — рік він, — не можеш більш нічого

Дать, ніж повинність повелить дитяча?

То видно, що твоя любов до мене

Не дуже вірна та гаряча.

То ж будь прогнана з мого двору!

Не хочу знать нелюбої дитини.

І з мого царства не дістанеш ти

По моїй смерті ні частини». [...]

Ілюстрація художника Джона Гілберта

Отак дві старші сестри обійшли

Старого короля облесними словами,

Найменшу ж через королівський гнів

В ту ж мить протурено за брами.

Мов сирота, пішла Корделія,

Блукаючи від міста до села,

Ні в Англії в селі, ні в місті жоднім

Собі притулку не знайшла.

Аж як до Франції дісталася,

Скінчилася її недоля;

На кращім ґрунті запишалася,

Мов гарний цвіт з чужого поля.

Король французький як пізнав її,

Не дбаючи на гнів отця старого,

За королеву взяв її до себе

На радість королівства свого.

В дочки найстаршої живе

Старий король тим часом:

Що зразу там було мов медове,

Те незадовго стало квасом.

Регана при своїм дворі його

Держати з невеликим почтом мала,

То почет той у скорому часі

Увесь від нього відібрала. [...]

«Чи се ж така твоя заплата

За те, що царство все своє

Я вам віддав? Тепер донька для тата

Й малої дрібки того не дає!

О ні! Ще до своєї Гонореллі,

Сестри твоєї меншої піду.

Вона не буде так, як ти, лукава

І зглянеться на батькову біду».

Поїхав чвалом він у двір її

Та пожалівся на свою пригоду.

«Так вам і слід! — почув від лютої змії. —

Сестра вам жодну не вчинила шкоду.

У мене захисту для вас нема,

Хіба що з слугами на кухні жити

Захочете та теє їсти й пити,

Що не доїм і не доп’ю сама».

Почувши се, король заплакав гірко,

Бо голод докучав йому і спрага:

«О най же світ увесь почує, до чого

Веде батьківська нерозвага!

Та верну до Регани я ще раз,

А чей вона людськеє має серце,

Раз відіпхнувши, схаменеться в час

І приязніш прийме мене, як перше».

Та як лише прибув, вона веліла

З двора свойого геть його прогнати

І мовила: «Не ліпший буде він тепер,

Коли вперед не вмів себе тут шанувати».

До Гонореллі знов вернув король,

Згодився з слугами на кухні жити

І їсти все, що подадуть йому,

Аби лиш вік свій продовжити!

Ілюстрація художника Джона Гілберта

Та надаремно й того він благав,

Чого і жебракам ніхто не відмовляє.

«Не хтів за першим разом те принять,

Тепер і доступу до мене вже немає!» [...]

Тоді про наймолодшої дочки

Слова згадав і заповіт гарячий:

Завсіди буть послушною йому

Й сповняти вірно довг дитячий.

Та він не важився тікать до неї,

Бо королівства мучило похмілля,

Що він ганебно так прогнав її, —

Й перемогло його, нарешті, божевілля.

На голові сніжне волосся рвав,

І в груди бивсь, і дер лице до крові,

І на дочок він помсту визивав

За брак у них дитячої любові. [...]

Ілюстрація художника Джона Гілберта

Нарешті хорого в тяжкій знесилі

Його до Франції прихильні завезли

Й тут у Корделії та короля

І захист, і підмогу ще знайшли.

Дочка, як лиш про горе батька вчула,

Сей час йому з підмогою прийшла,

Свою зневагу давнюю забула,

Йому потіху й радість принесла. [...]

В товаристві Корделії вернув

Король до Англії з дочками воювати,

І встиг собі в недовгім часі

Їх із престолів та столиць прогнати.

І Лір прийняв на старості своїй

Знов королівськую корону,

Та в одній битві замордовано

Корделію, його потіху й оборону.

Та скоро про ту передчасну смерть

Корделії до нього вість прийшла,

Що в нерозважнім запалі за нього

Сама у бій пішла,

Впав непритомний і оглушений

На її груди білі

І вмер з тяжким зітханням

Тої самої хвилі.

[...] Хто там запанував по них,

У хроніці1 читайте,

А повість про дитячую невдячність

Собі запам’ятайте!

Переклад з англійської Івана Франка

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Готуємося до роботи з твором

  • 1. Згадайте, які твори ми називаємо фольклорними.
  • 2. Дайте визначення фольклорної балади.

1 Хроніка - літопис; давній опис важливих історичних подій.

  • 3. Назвіть особливості фольклорних балад.

Працюємо над змістом твору

  • 4. Перекажіть зміст фольклорної балади «Кроль Лір і його дочки».
  • 5. Яким зображено життя короля у першій строфі балади? Доведіть, що гординя і марнославство короля стали поштовхом до подальших нещасть.
  • 6. Як ви гадаєте, з якою метою старші дочки улещували батька?
  • 7. Як і чому змінилося ставлення старших дочок до короля Ліра після того, як він віддав їм усю владу?
  • 8. Розкажіть, як Корделія виконала свій «дитячий обов’язок».
  • 9. Складіть план до балади «Король Лір і його дочки».

Узагальнюємо і підсумовуємо

  • 10. Схарактеризуйте образ короля Ліра. Які риси вдачі узагальнено в його образі?
  • 11. Якими у творі постають старші королівни?
  • 12. Схарактеризуйте образ Корделії.
  • 13. Що свідчить про благородство і щирість її чоловіка?
  • 14. Поясніть, чому баладу «Кроль Лір і його дочки» називають оповіддю «про дитячу невдячність»?
  • 15. Яка повчальна думка міститься у баладі?

Міркуємо самостійно

  • 16. Як ви розумієте слова зі Святого Письма: «Ділом і словом шануй твого батька, щоб його благословення зійшло на тебе»; «Не вихваляйсь безчестям твого батька, бо нема тобі слави в батьковім безчесті»; «Дитино, допомагай твоєму батькові в старощах і не засмучуй його за життя»?
  • 17. Зробіть висновок про те, як потрібно ставитися до своїх рідних.

Застосовуємо теоретичні поняття

  • 18. Чому давньоанглійську епічну пісню «Король Лір і його дочки» ми називаємо фольклорною баладою?
  • 19. Укажіть особливості побудови балади «Король Лір і його дочки».
  • 20. Згадайте, що таке антитеза. Знайдіть у тексті приклади антитези.
  • 21. Поясніть відмінність між билинами та баладами.
  • 22. Порівняйте головну думку билин про Іллю Муромця та балади про короля Ліра.
  • 23. Згадайте, які образи ми називаємо вічними. Чому образ короля Ліра називають вічним образом?

Виконуємо творчі завдання

  • 24. Спробуйте уявити, що ваші батьки — король і королева Ліри. Розкажіть, як щодня ви доводите їм свою любов.
  • 25. Напишіть невелике міркування «У чому обов’язок дитини перед батьками?»