Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Міляновська
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
СЛОВНИЧОК ПЕРСОНАЛІЙ ПЕРЕКЛАДАЧІВ
Бажан Микола (1904-1983) — український поет, перекладач. У 1930-ті роки в багатьох віршах та поемах славив комуністичну партію та її вождів, зокрема Йосипа Сталіна. Після смерті Сталіна порушив питання реабілітації репресованих українських письменників. Багато років був головним редактором енциклопедичних видань. Перекладав твори В. Шекспіра, Й. В. Гете, Г. Гейне, А. Міцкевича, Данте Аліг'єрі та ін.
Борис Тен (1897-1983) — український поет і перекладач, колишній священик УАПЦ, настоятель Київського Софійського собору. Справжнє ім'я та прізвище — Микола Хомичевський. У 1929 році був заарештований, засуджений на десять років таборів на Далекому Сході, а в 1936 році достроково звільнений. Під час Другої світової війни мобілізований, потрапив у полон, намагався втекти. Після закінчення війни у Житомирі викладав латину; перекладав твори Гомера, Есхіла, Й. В. Ґете, A. Міцкевича, В. Шекспіра, Ф. Шиллера, О. Пушкіна.
Гоїн Наталія (народилася 1992 року) — українська перекладачка художньої літератури і літератури нон-фікшн. Закінчила Львівський університет імені Івана Франка за спеціальністю англо-український переклад. Співпрацює з багатьма українськими видавництвами. Переклала роман М. Зузака «Крадійка нижок».
Горева Євгенія (народилася 1930 року) — українська поетеса й перекладачка. Закінчила філологічний факультет Київського державного університету. Відома авторка дитячих творів. Перекладала твори Г. Белля, Дж. Родарі, П. Тревіс («Мері Поппінс») та інших. Лауреатка премії імені Максима Рильського 2001 року.
Дроб'язко Євген (1898-1980) — український перекладач, син репресованого у 1941 році видатного українського правника Антона Дроб'язка. Закінчив юридичний факультет Київського університету (1920 рік) і Музично-драматичний інститут імені Миколи Лисенка (1923 рік). Працював редактором і режисером. Публікуватися почав з 1925 року. З 1950 року — професійний перекладач. Здійснив перший повний переклад «Божественної комедії» Данте Аліг'єрі українською мовою (1976 рік). У 1978 році за це видатне досягнення став лауреатом літературної премії імені Максима Рильського. Перекладав твори О. Пушкіна, А. Чехова, А. Міцкевича, Ю. Словацького, О. де Бальзака, B. Гюго, Мольєра, Г. Гейне, Й. В Ґете, Ф. Шиллера та інших.
Жердинівська Маргарита (1932-2015) — українська перекладачка і літературознавиця, закінчила факультет іспанської та французької мови Київського педагогічного інституту іноземних мов. Кандидат філологічних наук, доцент, упорядник першого українсько-іспанського словника. З 1994 до 1999 року викладала в Гранадському університеті (Іспанія). Перекладала з іспанської, португальської та каталонської мов, зокрема твори таких видатних митців як Ґ. Ґарсіа Маркес, Х. Картасар, Х. Л. Борхес. Лауреат премії «Ars Translationis» (мистецтво перекладу) імені видатного перекладача Миколи Лукаша за 2012 рік.
Жолоб Світлана (1947-2011) — українська поетеса і перекладачка. З 1975 по 2001 рік працювала редактором у видавництві «Дніпро», яке упродовж усієї своєї історії сприяло становленню української школи художнього перекладу. Перекладала з грузинської, іспанської (зокрема роман Ґ. Ґарсіа Маркеса), литовської, білоруської, польської, угорської, французької (зокрема поезію Ш. Бодлера) і російської (зокрема поезію Ф. Тютчева, А. Фета, А. Ахматової) мов.
Затуливітер Володимир (1944-2003) — український поет і журналіст. Закінчив філологічний факультет Сумського педагогічного інституту. Автор дев'яти поетичних збірок, лауреат літературної премії імені Павла Тичини (1987 рік). Працював редактором у видавництвах «Дніпро» і «Молодь», часописі «Сучасність». Перекладацькою діяльністю професійно не займався, але здійснив низку перекладів із російської (зокрема поезії А. Ахматової), молдавської та литовської мов.
Зісман Марко (1909-1985) — український поет і перекладач. Закінчив Київський інститут лінгвістичної освіти. Перекладацьку діяльність почав з кінця 1930-х років. Учасник Другої світової війни. Працював у редакціях газет і журналів Києва і Львова. Перекладав твори Б. Брехта, Г. Гейне, Ф. Шиллера, Й. В. Ґете, А. Міцкевича, Ю. Словацького, М. Лермонтова, О. Пушкіна та інших.
Кочур Григорій (1908-1994) — український перекладач, поет. Закінчив Київський інститут народної освіти, викладав зарубіжну літературу у Тираспольському і Вінницькому педінститутах. У 1943 році був звинувачений у належності до Організації українських націоналістів (ОУН), заарештований і засуджений до каторжних робіт. Після смерті Сталіна у 1953 році звільнений. Продовжив творчу і перекладацьку діяльність. У 1973 році був виключений зі Спілки письменників України за «націоналізм», поновлений перед самим розпадом Радянського Союзу (1988 рік).
Григорій Кочур — провідний український перекладач другої половини XX століття. За своє довге життя він переклав твори 130 авторів із 28 мов. Його видатні заслуги знайшли визнання — у 2010 році з ініціативи Міністерства культури і туризму України заснована щорічна державна літературна премія імені Григорія Кочура, яку присвоюють «за визначні здобутки у галузі поетичного художнього перекладу та перекладознавства».
Лукаш Микола (1919-1988) — український перекладач, літературознавець, мовознавець. У дитинстві пережив розкуркулення і Голодомор 1932-1933-х років. Закінчив історичний факультет, працював учителем іноземних мов. Під час Другої світової війни працював на будівництві оборонних споруд біля Києва, отримав важке поранення. Після війни викладав у вишах Харкова, видавав збірки перекладів. Перекладав твори Й. В. Ґете, Р. Бернса, Л. Керролла, Ф. Шиллера, М. Сервантеса.
Микитенко Оксана (народилася 1955 року) — українська перекладачка та науковиця, спеціалістка з фольклору, культури і літератури південних слов'ян. Закінчила філологічний факультет Київського національного університету, доктор філологічних наук. Працює провідним науковим співробітником відділу зарубіжної фольклористики в Інституті мистецтвознавства, фольклористики і етнології імені Максима Рильського НАН України. Перекладала із сербської мови твори М. Павича.
Митрофанов Володимир (1929-1998) — український перекладач. Закінчив романо-германський факультет й аспірантуру Київського державного університету. Працював редактором у видавництвах «Молодь» і «Дніпро». З 1978 року завідувач відділу художньої літератури у легендарному українському журналі іноземної літератури «Всесвіт». Перекладав твори Марка Твена, Е. Гемінґвея, Т. Майн Ріда, Р. Бредбері. У 1998 році за перекладацьку діяльність був удостоєний літературної премії імені Максима Рильського.
Павличко Дмитро (народився 1929 року) — український поет, перекладач, літературний критик і громадсько-політичний діяч. Один із засновників Народного Руху України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка. Перекладав твори Данте Аліг'єрі, Ф. Петрарки, Й. В. Ґете, Г. Гейне, Ш. Бодлера, Г. Ібсена та інших.
Перебийніс Петро (народився 1937 року) — український поет, журналіст, громадський діяч. Перекладацькою діяльністю професійно не займався, але за довге життя здійснив понад 70 публікацій своїх перекладів у газетах, журналах і антологіях. Перекладав із болгарської, білоруської, молдавської, грузинської, словацької, чеської, угорської, естонської та інших мов. Найбільше перекладів з російської, зокрема й вірш А. Ахматової «Був Ти нещирим у ніжності» («Дал Ты мне молодость трудную»).
Попович Євген (1930-2007) — український перекладач. У 1958 році закінчив Київський університет, за фахом філолог-германіст. У 1960-ті роки під час пом'якшення політичних репресій (так звана «відлига») долучився до перекладацької діяльності. Перекладав твори Франца Кафки (зокрема й оповідання «Перевтілення»), Б. Брехта, Г. Белля, Е. Т. Гофмана, Г. Гейне, Й. В. Ґете та інших. На початку 1970-х років пережив заборону на друк через «ідеологічно неправильний» вибір авторів для перекладів. Уважав перекладацьку діяльність засобом збагачення і утвердження української мови. Завжди шукав питомо українські слова на заміну калькам з іноземних мов.
Стус Василь (1938-1985) — український поет, перекладач і правозахисник. Активно протестував проти радянської політики знищення української мови й утисків свободи слова. Був заарештований у 1972 році і за вироком суду ув'язнений. Покарання відбував у мордовському і магаданському таборах. У 1979 році повернувся до Києва і став членом гельсінської групи із захисту прав людини, за що у 1980 році був знову ув'язнений. Помер у карцері під час сухого голодування. Перекладав твори Й. В. Ґете, Р. Кіплінга, А. Рембо та інших.
Шовкун Віктор (1940-2018) — український перекладач, письменник і літературний редактор. Закінчив філологічний факультет Московського державного університету й аспірантуру при цьому ж факультеті. Знав шість іноземних мов. Працював літературним редактором у журналі іноземної літератури «Всесвіт», а також професійно займався перекладацькою діяльністю. Перекладав твори Е. По, Р. Л. Стівенсона, Джорджа Орвелла, В. Гюго, О. де Бальзака, Ґ. Ґарсіа Маркеса, П. Коельйо та інших.