ЛІТЕРАТУРА ПОСТМОДЕРНІЗМУ

У літературознавстві нема єдиної думки ні щодо часу виникнення такого культурного явища як постмодернізм, ні стосовно того, чи є постмодернізм продовженням і розвитком традицій модернізму, чи — його запереченням.

Культурологи зазначають, що постмодернізму властиві відмова від будь-яких авторитетів та ідеалів, іронічне ставлення до світу й людини, пошуки нових способів мислення і самовираження митця. Якщо свого часу модерністи переосмислювали (модернізувати) все академічне і традиційне, то тепер постмодерністи заперечують весь попередній досвід і сам модернізм. Отже, постмодерністи бачать кризу не лише самої людини і суспільства, а й митця та мистецтва.

Унаслідок цього Високе Мистецтво втрачає свій статус, набуваючи рис іронічності, коли важко відділити важливе від неважливого, прекрасне від потворного, елітарне від масового, глибокий зміст від примітиву — у постмодернізмі всі традиційні категорії вичерпали себе. В основі нового мистецтва — ідея гри, яка стає визначальною у світі абсурду й хаосу, який потерпає від кривавих воєн, екологічних катастроф та інших виявів деструктивної діяльності людини.

Термін постмодернізм (postmodernisme) виник наприкінці 1970-х років, походить із французької мови й означає після модернізму. Вживають це слово на означення нового періоду в розвитку мистецтва та сукупності стилів, які прийшли на зміну модернізму.

Постмодернізм відходить від авангардних пошуків нової авторської мови митця, сповідуючи змішання стилів, тем, образів, естетичних концепцій. Адже прихильники постмодерністського мистецтва стверджують — «про все вже сказано»¹, всі художні засоби вичерпано в попередні епохи й нічого оригінального вже неможливо створити. Митцеві залишається лише пародіювати і міксувати те, що створено до нього.

¹ Цитата «Про все вже сказано, але, на щастя, не про все подумано» належить Єжи Лєцу — польському поетові, філософу, афористу. Його називають одним із найвпливовіших літераторів ХХ століття.

Отже, постмодерністи ні від чого не відмовляються і нічого не відкидають. Філософські ідеї, мистецькі осяяння, наукові теорії, усе — і традиційне, і незвичайне — використовується як будівельний матеріал для створення наступної художньої реальності. Сама ж концепція автора як творця теж переосмислюється, оскільки природа творчості нерідко зводиться до запозичення.

Літературознавцям надзвичайно важко аналізувати і систематизувати ті мистецькі явища, які ще й зараз перебувають у стадії формування й розвитку, а саме таким є постмодернізм. Однак пропонуємо розглянути його основні риси:

втрата суб'єктивного, втрата «Я»	автор не змальовує власне суб'єктивне бачення світу, він конструює художню реальність, опираючись на наявний художній досвід; автор — не творець, а конструктор; головний у творі не автор, а читач
інтертекстуальність, взаємодія текстів	запозичення мотивів, образів, ідей, цитування, ремінісценції (відгомін інших творів, переосмислення відомих висловів, цитат), що передбачає обізнаність, інтелектуальність читача, здатного зрозуміти контекст і вловити закладені автором смисли
іронія, самоіронія і пародійність	висміювання як засіб звільнення від очевидних уявлень, уникання авторитетів і стереотипів; переконаність, що не варто надавати особливого значення усьому, що відбувається у світі; заперечення сенсу в хаотичному світі;
плюралізм	відсутність домінування будь-якої художньої концепції, відмова від авторитетів і канонів; мозаїчність, еклектизм — поєднання різних стилів, жанрів, несумісних ідей та поглядів; стирання межі між елітарним та масовим мистецтвом; заперечення будь-яких обмежень у мистецтві
мистецтво як гра	виявлення ігрових рис мистецтва, ототожнення його з грою, яка не має правил; експериментаторство; концепція мистецтва як дзеркала і лабіринту; відмова від причиново-наслідкових зв'язків
епатажність	свідоме прагнення митця дивувати і вражати аудиторію; агресивність авторського образу, заклик до діалогу і провокування публіки
поверховість і простота	відмова від зображення проблем людського буття, прийняття реальності такою, якою вона є; випадковість має більшу цінність, ніж талант
багатозначність	відсутність однозначної інтерпретації тексту, невичерпність його тлумачень

Зміст