Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Міляновська

ПОВІСТЬ ЕРНЕСТА ГЕМІНҐВЕЯ «СТАРИЙ І МОРЕ»

Задум повісті «Старий і море» виник у 1936 році, коли Ернест Гемінґвей у нарисі «На голубій воді: гольфстрімський лист» описав морську риболовлю. Одна з історій, згаданих у нарисі, трапилася з кубинським рибалкою Карлосом, який піймав величезну рибину, а та затягла його далеко в море. Через два дні його підібрали інші рибалки за 96 кілометрів від місця риболовлі. До човна Карлоса була прив'язана голова і передня частина величезного марліна, решту з'їли акули. Рибалка, який дві доби відчайдушно боровся за свою здобич, ридав від розпачу.

Майже п'ятнадцять років письменник розмірковував над цією історією і не поспішав втілювати в окремому художньому творі. Йому хотілося, щоб вона визріла і сформувалася з «обідраною до кісток шкірою». Початковий задум передбачав великий твір на «понад тисячу сторінок», у ньому Гемінґвей мав намір написати про кожного мешканця рибальського селища, життя якого залежало від успіху в двобої з рибою, що її рибалки називали «хліб моїх дітей».

Згодом Ернест Гемінґвей зрозумів, що велика кількість героїв лише заважатиме реалізації його задуму, і написав невелику повість, яку сам схарактеризував як «поезію, перекладену на мову прози».

Ернест Гемінґвей і виловлений ним марлін

У творі втілився особистий досвід письменника, який із 1939 до 1960 року жив на острові Куба. Він придбав неподалік від Гавани в рибальському містечку Кохімар маєток «Фінка Ля Вігія», потоваришував із місцевими мешканцями. Гемінґвей рибалив із ними на своїй яхті і слухав рибальські розповіді. Коли повість «Старий і море» вийшла друком, усі кохімарці зразу впізнали своє містечко, і щонайменше п'ятеро з них претендували на роль прототипу головного героя.

Гемінґвей завжди підтверджував зв'язок своєї повісті з Кохімаром. Новину про рішення Нобелівського комітету присудити йому найпрестижнішу в світі премію з літератури письменник зустрів словами: «Ця премія належить Кубі. Мій твір був створений тут разом із людьми Кохімару, мешканцем якого я себе вважаю».

Краще зрозуміти твір дозволяють життєві принципи Ернеста Гемінґвея, що були узагальнені в образах його героїв (так званий «кодексі честі»). На думку письменника, «принцип чесної гри» стосується будь-якого гідного супротивника, незалежно від того, людина це чи ні. Саме тому його завжди цікавили полювання, риболовля, корида, де людям протистояли великі і дикі тварини, що мали шанс перемогти, а не стати безборонною жертвою.

Однак у цьому випадку вимоги до моральної поведінки значно зростали, бо саме від людини, а не від тварини, залежало, чи буде гра чесною.

Письменника обурювали учасники сафарі, які стріляли у великих звірів, зокрема левів, не виходячи з машини і, відповідно, не ризикуючи життям. Бійні, що їх влаштовували такі «мисливці», на думку Гемінґвея, не мали нічого спільного з полюванням. Під час морської риболовлі Гемінґвей прагнув позмагатися з великою рибою, а не просто впіймати її. Основні навички риболовлі на велетенського марліна він здобув із допомогою кохімарського рибалки Грегоріо Фуентеса — одного з імовірних прототипів головного героя повісті «Старий і море». Виходячи в море за великою рибою, письменник розраховував на чесний поєдинок, а, повертаючись з успішної риболовлі, складав гімни на честь рибин, яких переміг у справедливій боротьбі.

Найважча рибина, яку він піймав, — акула, і важила вона 357 кілограмів. А найдовшою виловленою рибиною став тунець завдовжки три з половиною метри. Щоб здолати цього велета, Гемінґвей витратив на виснажливу риболовлю сім годин, за час якої втратив три кілограми власної ваги.

Реалістичний, міфологічний і філософський плани повісті

Повість «Старий і море» — різноплановий твір, який, окрім реалістичної подієвої складової, містить важливий міфологічний компонент і філософський підтекст. Цим повість суттєво вирізняється в доробку Ернеста Гемінґвея, однак сам письменник уважав її результатом усіх своїх попередніх творчих пошуків: «Схоже, що я врешті-решт досяг того, над чим працював усе моє життя».

Сюжет повісті цілком реалістичний. Старий рибалка Сантьяго з прибережного містечка поблизу Гавани вісімдесят чотири дні поспіль виходить у море і повертається без здобичі. Перші сорок днів йому допомагає хлопчик-учень, якого батьки потім віддають до іншого рибалки, бо, на їхню думку, Сантьяго — невдаха.

На вісімдесят п'ятий день щастя усміхнулося старому — на гачок потрапив велетенський марлін. Однак рибина не здалася без бою, а дві доби тягала за собою човен Сантьяго. Лише вранці третього дня старий зумів її загарпунити та прив'язати до човна. Рибина була неймовірною — завдовжки п'ять із половиною метрів і завважки 450 кілограмів! Доправити здобич додому йому не вдалося, дорогою її пошматували акули, і до берега старий довіз лише обгризений кістяк.

Образ старого Сантьяго вирізняється серед образів інших гемінґвеївських героїв. Сам письменник назвав його своїм творчим здобутком («мені поталанило, що в мене був гарний старий»). Герої попередніх творів Гемінґвея були сильними особистостями, але страждали від несправедливості світу й болісно сприймали необхідність протистояти йому. Водночас їх мучила душевна дисгармонія, самотність, вони багато сил витрачали на спроби розібратися у своєму внутрішньому світі.

Сантьяго не озирається на минуле, не загадує на майбутнє, він опирається долі й робить те, що тут і зараз уважає за потрібне: «Тепер треба думати лише про одне. Про те, задля чого я народжений». Герой сприймає життя таким, як воно є, він не намагається змінити його і не страждає через його недосконалість. Старий Сантьяго — це простий рибалка, який не переймається дурницями.

Через відсутність у головного героя складних роздумів і внутрішніх метань, повість може бути сприйнята як звичайна рибальська оповідка. У ній немає нічого дивовижного, містичного чи фантастичного, все відбувається в реальному світі з багатьма реалістичними подробицями.

Правдиво, до найменших подробиць, змальовано особливості рибальської справи, яку Гемінґвей знав досконало, також реалістично зображено злиденний побут старого. В одному з інтерв'ю письменник окремо зауважив реалістичність повісті: «...Я намагався створити реального старого, реального хлопчика, реальну рибину і реальних акул». Однак після цього продовжив: «Але якщо я створив їх достатньо добре й достатньо правдиво, вони можуть означати чимало».

Уже з перших сторінок у повісті з'являються міфологічні мотиви й алюзії, які спонукають читача до глибшого прочитання твору. Уся майбутня інтрига повісті в словах старого рибалки Сантьяго: «Я не звичайний старий». І після цього паралельно з реалістичною історією про лови великої рибини, що відбулася десь поблизу узбережжя Куби, крок за кроком розгортається цілісна міфологічна оповідь.

Міфологічні мотиви повісті пов'язані зі старим Сантьяго, в образі якого можна легко впізнати міфологічного героя. І саме його особливе бачення дійсності формує двоїсте сприйняття твору. Світ, зображений крізь свідомість старого рибалки, постає як гармонійний і одухотворений. Кожен елемент, кожна стихія, кожна істота мають у ньому своє місце і призначення. Наприклад, Сантьяго народився, щоб бути рибалкою, і це незмінно. Власне, як і риба, народившись рибою, теж не може цього змінити. Так влаштований світ.

Ілюстрація української художниці Слави Шульц

Складники міфологічного світу, в якому живе старий рибалка, — це сонце, місяць, зорі й море. Усі вони персоніфіковані. Наприклад, на місяць і сонце можна полювати, їх можна навіть убити: «А що, коли б людині щодня треба було вбивати місяць. І місяць тікав би від неї. Або коли б вона мусила щодня гнатися за сонцем, щоб убити його?» (мотив убивства світил є у багатьох міфах світу). Як «живу істоту» зображено й море, воно може бути ласкавим, а може бути й безжальним. Однак жодної провини моря в цьому нема, адже така його «вдача». Сонце, місяць, зорі й море, як і люди, мають час від часу спати.

Мешканці міфологічного світу (люди, черепахи, риби, птахи тощо) одне одному брати, сестри й щирі друзі. Вони розумні, благородні і водночас «мерзенні й смердючі хижаки, стерв'ятники і вбивці». Людина в цьому ряду лише одна з багатьох істот, адже у тварин таке саме серце «та й руки-ноги подібні». Крім того, всі тварини, як і люди, «шукають своєї долі». Тому ставлення старого рибалки Сантьяго до всіх істот, що його оточують, дуже особистісне, він їх любить, зневажає, жаліє, розмовляє з ними і просить у них пробачення.

Гармонійність світу не означає райської ідилії, насправді в морі вирує жорстока боротьба («усе на цьому світі так чи так когось чи щось убиває»). Гармонія полягає в тому, що кожна істота якнайкраще виконує призначену їй роль, щоб вижити. Людина також причетна до цієї боротьби, вона намагається когось вполювати і, зрештою, вбити. Але в особливому світі рибалки Сантьяго, де всі істоти «щирі брати», убивство впійманої великої рибини перетворюється на братовбивство (поширений мотив у багатьох міфах світу).

Сантьяго постає як міфологічний герой, якого неможливо перемогти. Він передбачає майбутнє («Я певен, що сьогодні мені поведеться»), знає своє призначення і, як й інші істоти, готовий його виконати. Він не просто рибалить як звичайний рибалка заради юшки, а виконує своє призначення — шукає велику рибину. Впійманій ним рибині було призначено жити в глибинах моря, уникати рибальських хитрощів і пасток, а йому, «єдиному в світі, було призначено дістатися туди і знайти її. Єдиному з усіх людей у світі».

Міфологічна оповідь досягає своєї кульмінації, коли Сантьяго перестає відокремлювати себе від рибини, коли у виснажливій боротьбі відбувається їхнє повне злиття (міфологічний мотив ототожнення людини і тотемної тварини) і йому стає «байдуже, хто кого вб'є». Ця єдність не зникає навіть після смерті рибини, вона залишається частиною Сантьяго: «Коли акула напала на рибину, він почувався так, ніби вона напала на нього самого». І, відбивши акулячу атаку, старий радіє: «Але ж скільки акул ми з тобою вбили й скільки покалічили».

Є в повісті і євангельські алюзії, пов'язані з образом рибалки Сантьяго. Його способу життя, риболовлі і бачення світу не сприймає багато довколишніх людей, які ставляться до моря як до «бездушного простору», суперника і навіть ворога. Він не ображається на їхні кпини, а продовжує виконувати свою місію і передає явлене йому одкровення наступному поколінню. У нього є учень — хлопець Манолін, який не зневірився. Манолін переконаний, що старий — найкращий рибалка у світі, тому також очікує від риболовлі лише великої риби.

Пряме ж посилання на Євангеліє зчитується в епізоді, коли Сантьяго побачив акул, які прямували до його здобичі: «Ау, — голосно мовив старий. Це слово не піддається перекладу — певне, воно просто мимовільний вигук, що міг би вихопитися в людини, коли б цвях пробив їй руку й загнався в дерево».

Ілюстрація української художниці Слави Шульц

Повість «Старий і море» має глибокий філософський підтекст. У ній порушено важливі питання про сутність людини, її місце на землі й невичерпність людських можливостей. Людина зобов'язана досягати своєї життєвої мети і зберігати мужність, незважаючи на страждання та можливу смерть.

Окремий висновок, що випливає з повісті, — протистояння з гідним супротивником надає сенсу людському існуванню і забезпечує повноту життя. Той, хто уникає протистоянь, насправді уникає життя, тому він ніколи і нічого не досягне.

Класна дошка

Символіка образів повісті «Старий і море»

• образ моря — символ гармонії зовнішнього світу;

• образ рибалки Сантьяго — символ людини, яка розуміє своє місце у Всесвіті, вірить у своє призначення і докладає всіх зусиль, щоб виконати його;

• образ великої рибини — символ життєвого призначення людини, її долі і сенсу існування;

• образи акул, які пошматували велику рибину, — символ життєвих перешкод, що заважають виконувати призначення, а також у найзагальнішому сенсі — символ зла, яке існує в довколишньому світі;

• образи левів, що у снах рибалки гралися, «мов кошенята», — символ внутрішньої гармонії, індивідуального раю людини;

• образ хлопчика Маноліна — символ оновлення, безперервного зв'язку поколінь, а також символ майбутнього

Образ Сантьяго

Старий рибалка Сантьяго — гемінґвеївський герой «кодексу честі». Однак суттєва відмінність між ним та іншими героями Гемінґвея в тому, що він позбавлений їхнього трагічного світосприйняття. Сантьяго постає як удосконалена версія героя кодексу. Персонажі попередніх творів Гемінґвея своїм світом уважали світ цивілізації, страждали від його дисгармонії і часто, щоб здобути внутрішню рівновагу, втікали на лоно природи. Сантьяго не потрібно нікуди втікати, його світ — це світ природи, він прийняв його правила і досяг гармонійного життя.

Ілюстрація української художниці Слави Шульц

Упокореність старого рибалки, згадана на перших сторінках повісті, — це ознака мудрості. Він зрозумів, що є лише частинкою у взаємопов'язаному світі природи, причому далеко не найголовнішою. Щоб досягти успіху і піймати велику рибу, недостатньо майстерності, потрібен талан. Він не залежить від людини і його не можна купити. Тому в морі, втративши рибину, Сантьяго не впадає у відчай і не ридає, як рибалка з нарису «На голубій воді». Герой знає, що йому просто не поталанило, а свої вісімдесят чотири дні без улову оцінює як своєрідну невдалу спробу «купити» талан. Тож «ні про що більш не думаючи й анічогісінько не відчуваючи», Сантьяго спокійно вирушає додому.

Водночас жодної приреченості чи напередвизначеності Сантьяго не визнає. Він затятий, ніколи не втрачає надії і готовий битися до останнього. Старий рибалка у двобої з рибиною виявляє дива мужності, зосередженості і витривалості («не може бути, щоб я зломився й сконав через цю рибину»). Уже виснажений, він не поступається акулам, Сантьяго відбивається від них гарпуном, ножем, кийком, веслом, румпелем, аж поки не залишається беззбройним. На його думку, усі минулі досягнення нічого в житті не важать. Щоразу, починаючи справу, потрібно знову і знову доводити, на що ти здатен, так ніби минулого ніколи й не було.

Сантьяго як «героя кодексу» турбує шляхетність його поведінки щодо рибини, а також чесність і справедливість його боротьби з нею. Він уважає двобій рівним і впевнений, що величезна рибина в нього виграла б, якби знала, що проти неї — лише один старий. Однак рибалка має «зброю — розум і волю», тому має намір перемогти і перемогти чесно. Під час боротьби Сантьяго переймається самопочуттям своєї суперниці; шкодує, що не може її нагодувати; розмірковує над тим, що «добре було б показати їй, що я за людина». А ввечері намагається не турбувати рибину, бо «коли заходить сонце, всяка риба почувається недобре».

Протягом твору старий рибалка виявляє «справжню гідність», не ремствує, не принижується і покладається лише на власні сили, хоча веде злиденне життя, виживаючи лише завдяки Маноліну. Навіть у найгіркіший момент, коли він прибув у рідну бухту з обгризеним кістяком велетенської рибини, старий залишається непереможеним. Сантьяго поставив собі запитання, хто ж його переміг, і сам упевнено відповів: «Ніхто. Я заплив надто далеко в море, ото й тільки».

Ознаки притчі в повісті «Старий і море»:

• одна сюжетна лінія;
• невелика кількість персонажів;
• символічність образів;
• філософський підтекст;
• багатоплановість зображення;
• наявність морального висновку, що випливає з усього твору («людина створена не для поразки. Людину можна знищити, а здолати не можна»).

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Предметні компетентності

• 1. На прикладі долі американського письменника поясніть зміст вислову «втрачене покоління».
• 2. Кого ще з вивчених вами письменників можна віднести до цього покоління? Поясніть чому.
• 3. Як ви можете пояснити назву повісті «Старий і море»?
• 4. Схарактеризуйте образ Сантьяго. Що, на вашу думку, є особливого в образі цієї «маленької людини»?
• 5. Знайдіть у тексті портрет рибалки. Яку роль відіграє портрет старого рибалки у розумінні його образу?
• 6. Чому Сантьяго не відчуває себе переможеним?
• 7. Чому, на вашу думку, літературознавці вважають, що у творі в алегоричній формі відобразилася вся історія буття людства?
• 8. Чому випадок, що стався зі старим рибалкою Сантьяго, можна назвати «межовою ситуацією»?
• 9. Що у творі символізують образи великої рибини й акул?
• 10. Коли хлопець Манолін витримав характер? Чому випадок зі старим, своєю чергою, став випробуванням і для нього?
• 11. Чого, на вашу думку, хотів навчитися хлопець у старого?
• 12. Поясніть, у чому філософічність питання перемоги і програшу у творі Гемінґвея.
• 13. Доведіть, що повість Ернеста Гемінґвея «Старий і море» належить до реалістичного напряму літератури.
• 14. Поміркуйте, чому, якби повість мала позитивний фінал, то її можна було б почасти назвати прикладом твору масової культури.
• 15. Чому твір «Старий і море» називають повістю-притчею?

Екологічна грамотність і здорове життя

Інформаційно-цифрова компетентність

Як у творі американського письменника Ернеста Гемінґвея «Старий і море» відображена єдність природи і людини?

Підготуйте відеопрезентацію про найбільші загрози, що існують для мешканців морів і океанів. Поміркуйте, як можна подолати ці загрози.

Обізнаність та самовираження у сфері культури

Знайдіть в інтернеті й подивіться мультфільм «Старий і море» (The Old Man and The Sea a film by Alexander Petrov) режисера Олександра Петрова (Японія, 1999).

Цей мультфільм, знятий за однойменною повістю Ернеста Гемінґвея, отримав чимало міжнародних нагород, зокрема премію «Оскар» в номінації «Кращий анімаційний короткометражний фільм».

Розкажіть про свої враження від мультфільму. Що особливого, на вашу думку, в режисерському баченні образів повісті «Старий і море»?