«Був Ти нещирим у ніжності...»

* * *

Дал Ты мне молодость трудную.

Столько печали в пути.

Как же мне душу скудную

Богатой Тебе принести?

Долгую песню, льстивая,

О славе поет судьба.

Господи! я нерадивая,

Твоя скупая раба.

Ни розою, ни былинкою

Не буду в садах Отца.

Я дрожу над каждой соринкою,

Над каждым словом глупца.

1912

* * *

Був Ти нещирим у ніжності.

Скільки журби, далебі!

Як же багатством у бідності

Душу зігріти Тобі?

Пісню слави лесливую

Нам доля співа сліпа.

Господи! Та ж недбайлива я,

Твоя рабиня скупа.

Ні прутиком, ні трояндою

Не буду в садах Отця.

Я від кожної тріски падаю,

Здригаюся від слівця.

Переклад із російської Петра Перебийноса

Зміст