МІСТ МІРАБО

Під мостом Мірабо струмує Сена

Так і любов

Біжить у тебе в мене

Журба і втіха крутява шалена

Хай б'є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є

Рука в руці постіймо очі в очі

Під мостом рук

Вода тече хлюпоче

Од вічних поглядів спочити хоче

Хай б'є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є

Любов сплива як та вода бігуча

Любов сплива

Життя хода тягуча

Надія ж невгамовано жагуча

Хай б'є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є

Минають дні години і хвилини

Мине любов

І знову не прилине

Під мостом Мірабо хай Сена плине

Хай б'є годинник ніч настає

Минають дні а я ще є

Переклад із французької Миколи Лукаша

Трагізм подій Першої світової війни розкрито у збірці графічних віршів «Каліграми. Вірші миру і війни (1913—1916)», що вийшла друком 1918 року. Цю книгу Гійом Аполлінер присвятив пам'яті загиблого на фронті друга — поета Рене Даліза. Назва збірки («вірші миру і війни») пояснюється тим, що у ній є як довоєнні, так і фронтові поезії.

У «Каліграмах» Гійом Аполлінер продовжив свої новаторські експерименти, вважаючи, що поєднання різних образів та видів мистецтв розширяє можливості розуміння нової дійсності. Аполлінер уважав, що головною метою будь-якого витвору мистецтва є руйнування шаблонів, логіки, виклик усьому звичному. На його думку, художник може відмовитися від пропорцій, літератор — від послідовності викладу подій. Головне — викликати подив, вразити. У «Каліграмах» як у новаторському виданні наочно відобразилося прагнення Аполлінера до експериментаторства з формою творів; у збірці було закладено підвалини майбутніх поетичних течій.

Каліграмами Аполлінер назвав поезії, у яких написані чи надруковані на папері рядки (або слова, або букви) утворюють малюнок (сонце, Ейфелева вежа, жінка в капелюшку, ваза з квітами, водограй і пташка тощо). Такий прийом використовували ще в античні часи. Цим експериментом Аполлінер прагнув досягти єдності зображення і звучання тексту, візуалізації змісту.

У збірці «Каліграми» значне місце відведено темі Першої світової війни. Поряд із бравурними патріотичними віршами є твори, сповнені болю і усвідомлення війни як жахливої катастрофи. В поезіях утілено трагічний досвід митця, його втому від утрат.

У вірші-каліграмі «Зарізана голубка й водограй» ми бачимо поєднання символізму з актуальною проблематикою, використання різних видів мистецтва (поезії та живопису), а також властиву для сюрреалізму відсутність логічного викладу думки і змалювання непов'язаних між собою образів.

Поет щиро тужить за товаришами: хтось із них загинув, хтось, можливо, навіть цієї миті вмирає на полі бою. Він згадує імена друзів — поетів та художників, чиє життєве призначення було в служінні мистецтву, в оспівуванні Прекрасного.

Аполлінер, який сам був на передовій, чудово усвідомлював, що відбувається зараз на фронті з його друзями-митцями, які в Парижі були такими далекими від війни. Водночас поет не просто згадує товаришів, він звертається до них, ніби намагаючись оживити їх у своїй пам'яті. Однак його запитання «Де ви солдати мої друзі» залишається без відповіді. І ця відсутність відповіді є знаком того, що їх уже нема.

Переліку імен чоловіків, які пішли на війну, передують імена дівчат, яким у розквіті молодості залишилося тільки молитись, оплакувати загиблих і помирати у відчаї. Поет ніби показує, що разом зі смертю солдатів розірвано життєвий цикл, адже в далекому від війни світі померло майбутнє цих французьких дівчат, які втратили коханих, не стали матерями. Перед нами розкривається не просто жорстокість війни, а її глобально антицивілізаційний характер, її антигуманна природа.

Вірш побудований на прихованій антитезі — життя і смерть, мистецтво і потворність насилля, мир і війна, розквітлі і загиблі, вода і кров. Вірш «Зарізана голубка й водограй» має глибокий символічний зміст. Вода — символ життя, вона джерело сили і процвітання. Однак у вірші вона стає водограєм сліз, який разом із ліричним героєм ридає та оплакує тих, хто вже ніколи не повернеться з війни. Вона перетворюється в сонну стоячу (мертву) воду, в якій тонуть дівочі мрії.

В оригіналі твору автор особливо акцентує увагу на морі крові, на садах, що кровоточать, вигублені отруйними олеандрами. Образи «сонця раненого в траві» і «багрянистого горизонту» створюють враження масштабності (космічності) дійства, наслідки якого матимуть фатальне значення і для прийдешніх поколінь.

Голубка в літературі і фольклорі зазвичай асоціюється із простотою, спокоєм, жіночністю, материнством. У Біблії, до образів якої нерідко звертався Аполлінер, голубка є символом життя, оновлення світу, Благої Вісті, а також — безсмертної душі. Однак образ голубки у вірші набуває трагічного образу жінки, майбутнє якої знищила війна. Смерть тихої голубки — це втрата надії і зневіра, це безсенсовна загибель двадцяти мільйонів солдатів Першої світової та мирного населення, це жахаюче абсурдна втрата життів.

Зміст