Зарубіжна література. Профільний рівень. Повторне видання. 10 клас. Міляновська

Антична література (VIII століття до нашої ери — V століття нашої ери)

Література доби Середньовіччя (V—XIV століття) «Пісня про Роланда»

Література доби Виродження (XIV — початок XVII століття)

- італійська ренесансна література (Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарка)

- англійська ренесансна література (Вільям Шекспір)

- іспанська ренесансна література (Мігель де Сервантес Сааведра)

Література XVII століття (бароко, класицизм) Луїс де Гонгора, Джон Донн, Мольєр.

Література доби Просвітництва (XVIII століття)

Література XIX століття (романтизм, перехід до реалізму)

Література XIX століття (реалізм)

Література кінця XIX — початку XX століття (модернізм, символізм, імпресіонізм)

Література XX—XXI століття

Література доби Відродження

Відродження, або Ренесанс (від слова renaissanse, що в перекладі з французької означає відродження) — період у культурному житті Європи, який настав після доби Середньовіччя. Хронологічні межі Відродження охоплюють другу половину XIV — початок XVII століття

Класна дошка

Прикметні ознаки Ренесансу

• Цікавість до античної культурної і літературної спадщини, пов’язана з прагненням інтелектуальної еліти відродити духовні цінності минулого після тисячолітнього середньовічного «варварства».

• Гуманістичний світогляд, визнання людини гармонійною і творчою особистістю, яка стоїть у центрі світобудови.

• Увага філософів і митців до людини та її внутрішнього світу.

• Світський характер ренесансної культури.

• Митець уже не ремісник, рукою якого водить божественна воля, а самодостатній творець, який керується власним натхненням і створює світські художні твори.

• Спрямованість ренесансного мистецтва не на релігійно-виховні завдання, а на досягнення естетичної насолоди

• Прагнення пізнавати світ; відокремлення науки від релігії.

• Розвиток літератури національними мовами на противагу латиномовній літературі.

1. Згадайте з курсу 8 класу події, що стали причиною загибелі розвиненої античної цивілізації.
2. Схарактеризуйте особливості світогляду доби Середньовіччя. Чим він відрізнявся від світогляду доби Античності?
3. Якого значення набула церква у житті країн середньовічної Європи?
4. Розкажіть про особливості клерикальної (церковної) та світської літератури.
5. У чому полягала відмінність у розумінні сутності людини в добу Середньовіччя і Відродження?

Відродження в Італії

Гуманістичні ідеї, які визначали культуру доби Ренесансу, поширювалися Європою нерівномірно та неодночасно. Батьківщиною Відродження стала Італія — країна, яка подарувала світові справжні мистецькі шедеври.

Італія впродовж XIII—XVI століть залишалася безсумнівним культурним лідером у Європі.

Лише з другої половини XVI і на початку XVII століття видатні художні досягнення продемонстрували також інші європейські країни.

У розвитку італійської літератури доби Відродження дослідники виокремлюють періоди:

Раннє Відродження	XIV століття	Італія
Зріле Відродження	XV століття	Італія
Пізнє Відродження	кінець XV—XVI століття	Німеччина, Нідерланди, Франція, Іспанія, Англія та інші

Культура і література італійського Передвідродження

Важливим чинником, що сприяв розвитку гуманістичних ідей саме в Італії, був значно тісніший, ніж в інших європейських країн, зв'язок італійської культури з культурою Давнього Риму. Італійці завжди бачили в античності свою історію і своє минуле — античні споруди були обов’язковим елементом італійського пейзажу, а давньоримські рукописи викликали цікавість навіть у середні віки.

Добі Відродження в Італії передував особливий перехідний період, коли в творах середньовічного мистецтва як провісники майбутнього Ренесансу почали з’являтися спроби більш реалістичного зображення дійсності, виникла увага до особистих (любовних) переживань людини.

Цей перехідний період між Середньовіччям і Відродженням отримав назву Передвідродження.

Тосканські поети. Ліворуч від Данте — Кавальканті та Гвініцеллі (картина Джорджо Вазарі, 1554 рік)

У літературі італійське Передвідродження пов’язують із появою в середині ХІІІ століття «солодкого нового стилю»(dolce stil nuovo) — поетичної школи, що виникла в італійському місті Болонья, а остаточно сформувалася у Флоренції.

Представники нової школи — болонець Гвідо Гвініцеллі (1240-1276) та флорентієць Гвідо Кавальканті (1259-1300) — опиралися на традиції рицарської поезії, а саме лірики трубадурів (згадайте вивчене у 8 класі), яка мала світський характер і писалася не латиною, а народними діалектами. З лірики трубадурів була запозичена й головна тема «солодкого нового стилю», або «стильновізму» — тема кохання.

Найвидатнішим представником Передвідродження в італійській літературі був Данте Аліг’єрі (1265-1321). Його книгу любовної лірики «Нове життя», створену італійською мовою у 1283-1294 роках, вважають найзначнішим досягненням літератури того періоду.

1. Кому присвятив Данте Аліг’єрі свою збірку «Нове життя»?
2. Що вам відомо про історію написання книги «Нове життя»?
3. Згадайте сонет № 11 «В своїх очах вона несе кохання...». Схарактеризуйте цю поезію Данте Аліг’єрі з погляду «стильновізму».

У своїй зрілій творчості Данте Аліг’єрі настільки наблизився до ренесансних ідей та естетичних принципів, що його справедливо вважають прямим попередником гуманістів Відродження.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Предметні компетентності

12. Згадайте особливості ренесансного світогляду.
13. Чому ідеї доби Відродження називають гуманістичними»
14. Схарактеризуйте головні риси «солодкого нового стилю» XIII століття.
15. Поміркуйте, чому Данте Аліг’єрі називають «останнім поетом Середньовіччя і першим поетом Відродження».

Обізнаність та самовираження у сфері культури

Скористайтесь QR-кодом або посиланням https://cutt.ly/14QeFgS і прочитайте сонети і канцони з книги Данте Аліг’єрі «Нове життя» («La Vita Nuova»). Проаналізуйте тематику сонетів і художні принципи поета як представника «солодкого нового стилю».

Зробіть висновок, яким було ставлення поета до коханої жінки?

Підготуйте виразне читання поетичного твору з книги «Нове життя», який вам сподобався найбільше.

Література Раннього італійського Відродження

У XIV столітті італійська інтелектуальна еліта виявилася дуже сприйнятливою до духу античної культури. Вона розуміла, що філософія, наука і література в давньому минулому були незалежними від церкви. Освічені італійці знайшли в античній культурі підгрунтя для формування нових гуманістичних ідей.

Унаслідок цього серед освічених людей антична культура була визнана взірцем культури загалом. Антична література стала незаперечним авторитетом не лише для італійських, а й для всіх європейських письменників.

Цікавість до античного спадку була такою великою, що по всій Італії розпочалися активні археологічні розкопки.

Шукали будь-які матеріальні свідчення з історії Давнього Риму — статуї, монети, посуд, зброю, залишки античних споруд і оздоблення.

Усі знайдені предмети дбайливо очищали і виставляли на огляд у спеціально відкритих художніх музеях. Водночас бібліотеки італійських міст почали формувати колекції античних рукописів, а дослідники систематично переглядали монастирські та приватні архіви, сподіваючись знайти ще не відомі шедеври античності.

Гуманісти італійського Відродження, як і їхні наступники в інших країнах, виявили свої непересічні таланти в різних сферах інтелектуальної діяльності, зокрема в мистецтві і науці.

Письменники-гуманісти писали свої твори національними мовами, а не латиною. Вони захоплювалися античною спадщиною, однак гостро відчували живий зв’язок із сучасністю. Митці доби Відродження прагнули зображувати реальну дійсність і реальні людські проблеми, поступово позбавляючись характерних для середньовічної літератури містики, алегоризму й моралізаторства.

Культурним лідером цього періоду став центр Тосканських земель місто Флоренція. яке часто називають колискою Відродження. Першість Флоренції була визначена творчістю видатних митців Передвідродження, зокрема Гвідо Кавальканті і Дайте Аліг’єрі. Завдяки їм італійська літературна мова була сформована саме на основі тосканського діалекту. А ренесансна поезія значною мірою формувалася під впливом «солодкого нового стилю», розвиваючи тему кохання.

Видатними митцями раннього італійського Відродження були флорентійці Франческо Петрарка (1304-1374), автор поетичної збірки «Канцоньєре» (згадайте вивчене про нього у 8 класі), і Джованні Боккаччо (1313-1375), автор всесвітньо відомої збірки новел «Декамерон».

Франческо Петрарка — творець ренесансної лірики — вперше після падіння Римської імперії описав кохання до реальної, земної жінки (згадайте обожнення образу Беатріче у творах Данте) не як благоговійний молитовний трепет, а як, хоча й ідеалізоване, але живе і пристрасне почуття.

Сцена з «Декамерона» (картина Джона Вільяма Вотергауса, 1916 рік)

Джованні Боккаччо — засновник ренесансної прози — по-новому розкрив можливості середньовічної новели, яка до нього радше нагадувала звичайну народну побрехеньку.

У новелах Боккаччо дійсність змальовано яскравого і різнобічно, а герої належать до найрізноманітніших прошарків італійського суспільства XIV століття — це селяни, ремісники, купці, шляхта, священики і навіть ченці. І зображені вони настільки реалістично, що Боккаччо звинуватили в копіюванні навколишньої дійсності, яка бачилася його критикам вульгарною й не вартою уваги справжнього митця.

В авторській післямові до своєї збірки митець навіть був змушений зауважити, що письменник має таке саме право на реалістичне відтворення дійсності, як і художник, який малює її на полотні.

Література Зрілого італійського Відродження

У період Зрілого італійського Відродження утвердилося уявлення про ідеал людини як всебічно розвиненої особистості, внутрішньо вільної та здатної досягти божественної досконалості. Така людина-творець сама відповідає за свою долю, вона сповнена наснаги і готова змінювати світ. Оптимізм, індивідуалізм і вільнодумство запанували в суспільному житті Італії.

У цей час під впливом народних поетичних творів бурхливо розвивалася ренесансна лірична поезія. Водночас античний вплив на літературу полягав у засвоєнні італійською поезією різноманітних віршових жанрів античності.

Незважаючи на італійську першість, із другої половини XV століття до кола ренесансної культури почали входити й інші країни Європи. Значно прискорило цей процес винайдення німцем Йоганном Гутенбергом у 1445 році книгодрукування. Воно швидко поширилося Європою і стало потужною силою у розповсюдженні гуманістичних ідей, зробивши книгу масовою і набагато дешевшою, ніж рукопис. Твори античних авторів та італійських гуманістів, які в рукописному вигляді йшли до європейських читачів упродовж довгих років, за нових умов ставали доступними вже за кілька місяців.

Література Пізнього італійського Відродження

Після відкриття Америки (1492 рік) і морського шляху в Індію (1498 рік) світова торгівля перемістилася зі східного Середземномор’я в Атлантику. Італійські міста, втративши європейське економічне лідерство, стали поступово занепадати.

Цей процес прискорила політична катастрофа — затяжна війна на італійській території між Францією та Іспанією (1494-1559 роки), внаслідок якої більша частина Італії потрапила в залежність від іспанської корони.

За часів іспанського панування розпочалося повернення до феодальних порядків, посилилася роль церкви, в багатьох містах було створено інквізицію і введено цензуру. Гуманістична культура Італії увійшла в смугу занепаду.

Однак, як не дивно, саме в той період завдяки минулим досягненням Італії її авторитет було визнано в Європі.

Твори італійських гуманістів масово перекладалися на мови всіх європейських народів і стали невичерпною скарбницею для переспівів і запозичень. Вони посіли місце не менш, а можливо, й більш авторитетного взірця, ніж твори античних авторів. Сама ж Італія перетворилася на місце паломництва освічених людей зі всієї Європи.

Значною подією Пізнього італійського Відродження стала поява світської ренесансної драматургії, орієнтованої на давньоримські взірці, але написаної національною мовою. Це було відновлення забутих у добу Середньовіччя античних жанрів комедії та трагедії.

Видатних досягнень в італійських митців не було, однак італійський театр вплинув на розвиток театрального мистецтва у Франції, Іспанії та Англії, а розвинуті італійцями жанри трагедії і комедії були сприйняті театрами усіх європейських країн.

1540-ті роки у Пізньому італійському Відродженні ознаменувалися кризою гуманістичного світогляду. На тлі повернення до феодалізму культурна еліта втрачає оптимістичні ідеали гуманізму та віру у всемогутність людини. Найзначнішим поетом цього часу був Торквато Тассо (1544-1595), творчість якого (зокрема поема «Звільнений Єрусалим») відобразила в собі всі кризові ренесансні явища.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Предметні компетентності

16. Які століття охоплює доба Відродження?

17. Поясніть походження назви доби Відродження (або Ренесанс).

18. Чому ідеї античності мали найбільший вплив на італійську літературу?

19. Яке нове розуміння митця і мистецтва виникло в добу Відродження?

20. Яку роль відіграла творчість Франческо Петрарки і Джованні Боккаччо у розвитку літератури Раннього італійського Відродження?

21. Розкажіть про головні риси літератури італійського Відродження.

22. Як зміна релігійного світогляду на світський вплинула на розвиток культури?

23. Зробіть висновки, у чому відмінність середньовічною і ренесансного сприйняття людини?

24. Чому, на вашу думку, добу Відродження називають оптимістичною?

25. Поясніть, що таке ренесансний реалізм У чому особливість цього творчого методу зображення дійсності?

26. Які наслідки мало винайдення книгодрукування для розвитку культури і літератури гуманізму?

27. Розкажіть про поширення ідей Ренесансу в XVI—XVII століттях у країнах Західної Європи. Поміркуйте, чому Італію називають батьківщиною Відродження.

28. Не відкриваючи підручник, запишіть у робочий зошит якомога більше ключових слів, словосполучень і речень, які стосуються теми «Італійська література доби Відродження».

Математична компетентність

Скористайтесь посиланням https://cutt.ly/v4n8nID або QR-кодом і подивіться навчальний фільм «Кватроченто — Ранне Відродження. Від Середньовіччя до Відродження» (13 хвилин 3 секунди) із серії «Уроки історії Пітона Каа».