Креслення. 8-9 клас. Сидоренко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

8. Розрізи

8.1. Поняття про розріз

Призначення розрізів. Багато предметів мають внутрішні порожнини, обриси яких на кресленнях можна показувати штриховими лініями. Проте кількість таких ліній залежно від складності форми предмета може бути значною, деякі з них можуть співпадати між собою або з контурними лініями. Внаслідок цього креслення стане малозрозумілим, воно не даватиме повного уявлення про форму зображеного на ньому предмета. Щоб якнайчіткіше показувати на кресленнях обриси внутрішніх контурів предметів, застосовують зображення, які називають розрізами.

Утворення розрізу. На рисунку 153, а наведено три вигляди предмета: головний, зверху і зліва. Внутрішні контури показано на виглядах лініями невидимого контуру (штриховими). На рисунку 153, б показано зображення того самого предмета. Але на місці головного вигляду розміщено більш виразне зображення — на ньому невидимі контури наведено суцільними основними лініями. Це і є розріз. Він утворений так само, як і переріз — уявним розрізуванням предмета умовною січною площиною. Передню частину предмета умовно видалено. Частину предмета, яка знаходиться в січній площині, на розрізі виділено штриховкою.

Зверніть увагу на те, що зображення розрізу, суміщене з площиною креслення, містить не тільки фігуру, одержану в січній площині, а й ті контури предмета, що знаходяться поза нею (рис. 153, б). Таким чином, слід вважати, що розріз — це зображення предмета, уявно розрізаного січною площиною. На розрізі зображують те, що утворюється в січній площині і поза нею.

Рис. 153. Утворення розрізу

Рис. 154. Розріз предмета уздовж тонкої стінки

Якщо січна площина проходить уздовж тонкої стінки (ребро жорсткості), то на кресленні її показують розрізаною, але не заштриховують (рис. 154).

Слід пам’ятати, що уявний розріз предмета січною площиною не позначається на інших зображеннях цього предмета. Порівняйте рисунки 153, а і 153, б: вигляди зверху і зліва залишились без змін, тобто виконання розрізу не вплинуло на їх зображення.

Відмінність між перерізом і розрізом. Утворення перерізів і розрізів відбувається однаково. Проте між ними є відмінність. Вона полягає у тому, що переріз являє собою тільки ту фігуру, яка безпосередньо знаходиться в січній площині. На розрізі крім фігури перерізу показують ще й те, що знаходиться за січною площиною. Ось чому слід пам’ятати, що розріз вміщує переріз.

Уявлення про вказану відмінність між перерізом і розрізом дає рисунок 155. На ньому показано переріз і розріз, утворені однією січною площиною.

ЗАПИТАННЯ

  • 1. Яке зображення називають розрізом?
  • 2. Чи змінюються інші зображення предмета, якщо його розрізати січною площиною?

Рис. 155. Відмінність між перерізом і розрізом

Рис. 156. Завдання для вправи

  • 3. Чим відрізняється розріз від перерізу?
  • 4. Як виділяється фігура перерізу, що входить до складу розрізу?
  • 5. Яка частина предмета уявно видаляється під час виконання розрізу?

ЗАВДАННЯ

  • На рисунку 156 наведено головні вигляди, перерізи і розрізи предметів. Визначте, яким предметам відповідає кожний з перерізів і розрізів. Відповідь запишіть у таблицю.

Позначення лінії перерізу

Переріз

Розріз

А—А

Б—Б

В—В

Г—Г

8.2. Види розрізів

Розріз може бути утворений однією або кількома січними площинами.

Залежно від кількості січних площин розрізи поділяють на прості і складні.

Прості розрізи. Простим називають розріз, утворений внаслідок перетину предмета однією січною площиною.

При виконанні розрізів січна площина відносно горизонтальної площини проекцій може займати вертикальне, горизонтальне чи похиле положення. Залежно від положення січної площини прості розрізи поділяють на вертикальні, горизонтальні і похилі.

Вертикальним називають розріз, утворений січною площиною, яка перпендикулярна до горизонтальної площини проекцій. Вертикальна січна площина може бути по-різному розташована відносно фронтальної і профільної площин проекцій. Залежно від цього розрізняють фронтальні і профільні вертикальні розрізи.

Вертикальний розріз називають фронтальним, якщо січна площина паралельна фронтальній площині проекцій (рис. 157, а). Вертикальний розріз буде профільним, якщо січна площина паралельна профільній площині проекцій (рис. 157, б).

Рис. 157. Прості розрізи: а — фронтальний; б — профільний; в — горизонтальний; г — похилий

Горизонтальним називають розріз, утворений січною площиною, яка паралельна горизонтальній площині проекцій (рис. 157, в).

Похилим називають розріз, утворений січною площиною, що розташована під будь-яким (але не прямим) кутом до горизонтальної площини проекцій (рис. 157, г).

Залежно від положення січної площини відносно двох основних вимірів предмета (довжини й висоти) розрізи поділяють на поздовжні й поперечні. Розріз називають поздовжнім, якщо січна площина проходить уздовж довжини або висоти предмета (рис. 158, а). Розріз слід вважати поперечним, якщо січна площина проходить перпендикулярно до довжини чи висоти предмета (рис. 158, б).

Рис. 158. Поздовжній (а) і поперечний (б) розрізи

У всіх розглянутих випадках прості розрізи утворені січними площинами, які умовно повністю розрізають предмети для показу їх внутрішньої будови. Такі розрізи називають повними.

Щоб показувати на кресленнях внутрішню будову предметів в окремих обмежених місцях, застосовують розрізи, які називають місцевими.

Місцеві розрізи застосовують на кресленнях суцільних деталей, які містять невеликі заглиблення чи отвори. Виконувати повні розрізи для таких деталей недоцільно. Тому достатньо умовно розрізати тільки ту частину деталі, яка вимагає додаткового виявлення її форми.

Звернемося до прикладів. Зображений на рисунку 159, а предмет має наскрізний отвір. Щоб показати його форму, досить обмежитися розрізом тільки тієї частини предмета, в якій знаходиться отвір.

Рис. 159. Місцевий розріз

Повний розріз тут непотрібний. Для предмета, зображеного на рисунку 159, б, застосовано два місцевих розрізи, які виявляють форму отворів на його кінцях. Повний розріз для такого предмета недоцільний, бо його середня частина суцільна.

Місцевий розріз виділяють на вигляді суцільною хвилястою лінією. Вона не повинна збігатися з іншими лініями на вигляді або бути їх продовженням. Проводять суцільну хвилясту лінію від руки.

Рис. 160. Ступінчастий розріз

Складні розрізи. Деякі предмети мають таку внутрішню будову, яку неможливо показати на розрізі за допомогою однієї січної площини. В таких випадках застосовують розрізи, утворені за допомогою кількох січних площин. Розрізи, утворені двома і більше січними площинами, називають складними.

Залежно від положення січних площин складні розрізи поділяють на ступінчасті й ламані.

Ступінчастим називають складний розріз, утворений кількома паралельними січними площинами.

Подивіться на предмет, зображений на рисунку 160, а. Він має отвори, які розташовано так, що їх неможливо показати на кресленні, застосувавши одну січну площину. Тому предмет умовно розрізано трьома паралельними січними площинами, кожна з яких виявляє форму окремого отвору (рис. 160, б). У площині креслення всі три січні площини суміщені в одну. Утворений таким чином розріз і буде ступінчастим (рис. 160, в).

Ламаним називають складний розріз, утворений за допомогою площин, які перетинаються.

На рисунку 161, а зображено предмет, форма якого потребує виконання на кресленні ламаного розрізу. Щоб показати форму перерізу, отвору і заглибини, предмет умовно розрізано двома січними площинами, що перетинаються (рис. 161, б). У площині креслення похилу січну площину суміщено з вертикальною січною площиною. Одержане таким чином зображення являє собою ламаний розріз (рис. 161, в).

Рис. 161. Ламаний розріз

Суміщуючи січні площини в одну, похилу площину умовно повертають. Так уникають спотворення розрізу.

ЗАПИТАННЯ

  • 1. За якою ознакою розрізи поділяють на вертикальні, горизонтальні й похилі?
  • 2. Чим відрізняються між собою фронтальний, профільний і горизонтальний розрізи?
  • 3. Який розріз називають простим?
  • 4. Коли застосовують місцевий розріз?
  • 5. Для чого на кресленнях застосовують складні розрізи?
  • 6. Чим відрізняється складний розріз від простого?
  • 7. Залежно від чого складні розрізи поділяють на ступінчасті і ламані?

Рис. 162. Завдання для вправи

ЗАВДАННЯ

  • 1. Визначте, який з наведених на рисунку 162 розрізів є фронтальним; горизонтальним; профільним; похилим? На якому рисунку розріз і переріз мають однакові зображення? Відповіді запишіть у таблицю:

Назва розрізу

Номер розрізу

Фронтальний

Горизонтальний

Профільний

Похилий

Переріз і розріз мають однакове зображення

  • 2. Визначте, на якому з креслень (рис. 163) виконано поздовжній, а на якому поперечний розріз. Відповіді запишіть у таблицю:

Назва розрізу

Номер розрізу

Поздовжній

Поперечний

  • 3. За виглядами і розрізами знайдіть наочні зображення предметів (рис. 164). Відповіді запишіть у таблицю:

Креслення з розрізом

Наочне зображення

А

Б

В

Г

  • 4. На рисунку 165 наведено наочні зображення предметів, їх вигляди і розрізи. Накресліть або перенесіть на прозорий папір вигляд і розріз предмета. Побудуйте на них проекції точок, позначених на наочних зображеннях літерами.

Рис. 163. Завдання для вправи

Рис. 164. Завдання для вправи

Рис. 165. Завдання для вправи

8.3. Позначення розрізів

Якщо під час виконання на кресленні розрізу січна площина збігається з площиною симетрії предмета, розріз розміщують на місці одного з виглядів. Фронтальний розріз звичайно розміщують на місці головного вигляду, профільний — на місці вигляду зліва, горизонтальний — на місці вигляду зверху. При цьому положення січної площини на кресленні не вказують і сам розріз не позначають (рис. 166). Так само ніяких позначень не мають і місцеві розрізи.

Якщо під час виконання розрізу січна площина не збігається з площиною симетрії предмета, її положення позначають, як і на перерізах, розімкнутою лінією із стрілками, що вказують напрям погляду (див. рис. 166). Із зовнішнього боку стрілок пишуть однакові великі літери українського алфавіту. Сам розріз позначають тими ж літерами через тире.

Рис. 166. Позначення розрізів

Під час виконання складних розрізів положення січних площин вказують розімкнутою лінією, яка має не тільки початковий та кінцевий штрихи, а й позначення місць переходів (місць згинів) між окремими січними площинами (див. рис. 160, 161). До початкового і кінцевого штрихів ставлять стрілки, які показують напрям погляду. Решта позначень виконується так само, як і для простих розрізів.

ЗАПИТАННЯ

  • 1. На яких розрізах не роблять позначень?
  • 2. Чим відрізняються між собою позначення січних площин простих і складних розрізів?

ЗАВДАННЯ

  • 1. Перенесіть на прозорий папір зображення предмета (рис. 167), доповніть їх необхідними лініями. Фігуру перерізу виділіть штриховкою.
  • 2. За наочним зображенням предмета і виглядом зверху (рис. 168) докресліть фронтальний розріз. Використайте прозорий папір.
  • 3. За наочним зображенням предмета і головним виглядом (рис. 169) докресліть горизонтальний розріз. Використайте прозорий папір.
  • 4. За наочним зображенням предмета і головним виглядом (рис. 170) докресліть профільний розріз. Використайте прозорий папір.
  • 5. Уявно з’єднайте окремі частини в один предмет (рис. 171). Місця приєднання виділено штриховкою. Виконайте ескіз з побудовою необхідного розрізу.

Рис. 167. Завдання для вправи

Рис. 168. Завдання для вправи

Рис. 169. Завдання для вправи

Рис. 170. Завдання для вправи

Рис. 171. Завдання для вправи

  • 6. За головним виглядом та виглядом зліва (рис. 172) побудуйте вигляд зверху. Застосуйте необхідні розрізи.

Рис. 172. Завдання для вправи

8.4. Поєднання вигляду з розрізом

Щоб раціонально скорочувати кількість зображень на кресленнях, вдаються до поєднання (суміщення) двох зображень: частини вигляду з частиною відповідного розрізу. Тоді замість двох окремих зображень — вигляду і розрізу — на кресленні одержують одне зображення — поєднання частин вигляду і розрізу. Щоб уявити, як це виконується, звернемось до прикладу.

На рисунку 173 показано поєднання на одному зображенні частини головного вигляду з частиною фронтального розрізу. Якщо замість частини застосувати повний розріз, то за одним виглядом зверху неможливо буде уявити форму і положення виступу на передньому боці предмета. На фронтальному розрізі його не буде зображено, адже цей елемент випадає разом з умовно видаленою передньою частиною предмета. Тому в даному разі доцільно поєднати частину вигляду з частиною розрізу.

Рис. 173. Поєднання частини вигляду і частини розрізу

Поєднані в одному зображенні частину вигляду і частину відповідного розрізу розділяють суцільною тонкою хвилястою лінією, яку проводять від руки. Частину розрізу, як правило, розміщують праворуч від частини вигляду.

Якщо вигляд і поєднуваний з ним розріз фігури симетричні, то поєднують половину вигляду з половиною відповідного розрізу. Утворення такого поєднання показано на рисунку 174.

Два вигляди предмета (рис. 174, а) дають повне уявлення про його зовнішню форму. Фронтальний розріз і вигляд зверху (рис. 174, б) краще виявляють внутрішню будову предмета. Але зовнішня форма при цьому стає менш зрозумілою. На рисунку 174, в зображено половину головного вигляду, а на рисунку 174, г — половину розрізу тієї ж деталі. Оскільки вигляд і розріз даної деталі симетричні, то другу половину кожного із зображень легко уявити. Отже, поєднання на кресленні половини вигляду і половини відповідного розрізу дасть повне уявлення як про зовнішню, так і про внутрішню форми деталі (рис. 174, д).

Рис. 174. Поєднання половини вигляду з половиною розрізу

Межею між поєднаними в одному зображенні половиною вигляду і половиною розрізу є вісь симетрії (штрихпунктирна лінія). Зверніть увагу на те, що на половині вигляду (див. рис. 174, д) відсутні лінії невидимого контуру (штрихові). їх недоцільно проводити, бо предмет симетричний відносно вертикальної осі. Ці лінії на половині вигляду повторили б обриси внутрішнього контуру, показаного на половині розрізу.

Рис. 175. Поєднання частини вигляду і частини розрізу для симетричних зображень

Рис. 176. Нанесення розмірів внутрішньої частини предмета

Не для всіх симетричних зображень можна поєднувати половину вигляду з половиною розрізу. Предмети, показані на рисунку 175, мають елементи (ребра чотири- і шестигранної поверхонь), обриси яких збігаються з віссю симетрії на зображенні розрізу (рис. 175, а) чи вигляду (рис. 175, б). Якщо на кресленні цих предметів поєднати половину вигляду з половиною розрізу, розмежувавши їх осьовою лінією, то згадані елементи не будуть зображені. Тому слід показати на кресленні частину вигляду, поєднану з частиною розрізу, розділених суцільною хвилястою лінією.

Якщо елемент поверхні предмета, який збігається з віссю симетрії, розміщений в отворі, на кресленні показують більш як половину розрізу (рис. 175, а). Якщо такий елемент знаходиться зовні, то показують більш як половину вигляду (рис. 175, б). Як видно з рисунка 175, в обох випадках зображення ребер внутрішньої і зовнішньої поверхонь на кресленнях зберігаються.

Зверніть увагу на те, як наносять розміри на зображенні, що містить поєднання вигляду з розрізом. В результаті такого поєднання внутрішня будова предмета виявляється видимою не повністю. Як же показати розміри внутрішніх частин?

У цьому разі розмірні лінії, що стосуються елемента внутрішньої частини предмета (наприклад, отвору), проводять трохи далі від осі і обмежують стрілкою тільки з одного боку (рис. 176). Розмір зазначають повний.

Доцільно розміри зовнішніх частин предмета наносити з боку вигляду, а внутрішніх — з боку розрізу.

ЗАПИТАННЯ

  • 1. У яких випадках доцільно поєднувати вигляд з розрізом?
  • 2. Якою лінією на кресленні розділяють частину вигляду і частину розрізу?
  • 3. Коли доцільно застосовувати поєднання половини вигляду з половиною розрізу? Якою лінією їх розділяють?

ЗАВДАННЯ

  • 1. На рисунку 177 наведено повні розрізи предметів. Перенесіть на прозорий папір контур зображення, замінивши повний розріз поєднанням половини вигляду з половиною розрізу.
  • 2. На рисунку 178 наведено фігури перерізів, які входять до складу розрізів. Виконайте побудову зображення, поєднавши половину вигляду з половиною розрізу. Скористайтесь прозорим папером.

Рис. 177. Завдання для вправи

Рис. 178. Завдання для вправи

Рис. 179. Завдання для вправи

  • 3. На рисунку 179 наведено обриси предметів: над осьовою лінією — видимої поверхні, нижче — невидимої (внутрішньої) поверхні. Доповніть зображення, виконавши поєднання вигляду з розрізом. Скористайтесь прозорим папером.