Креслення. 8-9 клас. Сидоренко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

ВСТУП

Для сучасної людини мовне та письмове спілкування є звичною і постійною життєвою потребою. Проте ще набагато раніше, ніж з’явилася писемність, люди навчилися виконувати графічні зображення.. Поблизу іспанського селища Альтаміра збереглася печера — житло первісної людини, на стінах якої зображено сцени полювання на бізонів. У Сибіру в передгір’ях Алатау знайдено графічні зображення людей і звірів на скелях, виконані людиною понад 30 тисяч років тому. Ці та інші приклади свідчать про те, що спочатку люди намагалися графічно відображати свої враження і бачення навколишнього світу. Поступово виконувані людиною графічні зображення удосконалювались, ставали більш свідомими і виразними — з’явилися зображення знарядь праці, плани поселень, храмів тощо. Першим з таких зображень вважається зображення будівлі у розрізі на глиняній табличці (Новий Вавилон, 2400 р. до н. е.). Складність архітектури палаців, храмів, укріплень та інших споруд у країнах стародавньої культури (Стародавній Єгипет, Вавилон, Греція) дають підстави вважати, що вони будувались на основі креслень.

Вся історія розвитку людського суспільства була тісно пов’язана з удосконаленням мистецтва виконання зображень. Але завжди слід пам’ятати, що поява креслень обумовлена потребами практичної діяльності людини.

Наскельні зображення людина виконувала шматочком вугілля, взятим із залишків вогнища. Прообраз сучасного олівця з’явився пізніше, за доби старогрецької культури: це були графітові палички. Ще пізніше почали застосовувати палички чи загострені кружечки із свинцю або срібла, які також залишали добре помітні сліди на поверхнях твердих предметів. Відомо, що такими «олівцями» користувався Леонардо да Вінчі.

Перший «справжній» олівець було виготовлено в Англії у 1565 р., коли у графстві Камберленд знайшли поклади графіту. Місцеві майстри здогадалися розпилювати кристали графіту на тоненькі стержні і вставляти їх у дерев’яні палички з отворами. На жаль, поклади графіту швидко скінчилися.

Утретє олівець «народився» наприкінці XVIII ст., коли француз Ніколя Жак Конте запропонував спосіб «одягати» графітовий стержень у дерев’яний одяг, а чех Йозеф Хардтмут винайшов новий спосіб виробництва графітових стержнів із суміші графітового порошку з глиною. Американський винахідник з міста Конкорд сконструював верстат для виготовлення дерев’яного «одягу» на олівці.

До удосконалення «графічних знарядь» причетно багато відомих людей. Досить згадати, що у XVIII ст. організацією виготовлення олівців у своїй лабораторії займався М.В. Ломоносов. Нині у світі виробляється приблизно 400 різноманітних типів і видів олівців.

Життя сучасної людини насичене найрізноманітнішими графічними зображеннями: рисунками, кресленнями, схемами, планами, картами, графіками, діаграмами тощо. В цих умовах словесна форма передачі і збереження інформації втратила свою універсальність.

Мова графічних зображень не знає кордонів, адже вона однаково зрозуміла всім людям, незалежно від того, якою мовою вони розмовляють. Графічну мову набагато легше призвичаїти для її розуміння електронно-обчислювальною машиною. Будь-яка графічна інформація відрізняється від словесної більшою конкретністю, виразністю і лаконічністю.

Серед інших графічних зображень креслення посідають особливе місце. За кресленнями на виробництві виготовляють різні предмети. За кресленням можна з’ясувати будову виробу і взаємодію його частин. Значить, креслення потрібні для складання і ремонту виробів, для вивчення їх будови. Важко уявити ті галузі практичної діяльності людей, де б не знаходили застосування креслення. За кресленнями зводять житлові будинки, будують греблі, шахти, електростанції, прокладають залізниці й шосейні дороги. За кресленнями виготовляють одяг і меблі, шиють взуття.

Поняття про креслення для вас не нові. Раніше ви вже одержали деякі відомості про елементи креслення, про утворення зображень на ньому. У цьому підручнику викладено основні правила виконання та вимоги до оформлення сучасних креслень.

1. Загальні вимоги до оформлення креслень

1.1. Правила оформлення креслень

Креслення повинні бути однаково зрозумілими для тих, хто їх виконує, і для тих, хто буде користуватись ними. Тому існують єдині правила виконання креслень та вимоги до їх оформлення. Вони містяться у документах, які називають державними стандартами.

Правила виконання та вимоги до оформлення креслень, встановлені державними стандартами, є обов’язковими для всіх, хто виконує креслення.

Формати креслень. Щоб креслення були зручними для зберігання і користування ними, їх виконують на аркушах паперу певного розміру. Розміри аркуша креслярського паперу називають форматом. Формат аркуша визначається розмірами його сторін. У школі користуються аркушами, розміри сторін яких 297 х 210 мм. Цей формат позначають А4. Це найменший з форматів, визначених державним стандартом для виконання креслень.

Рамка і основний напис креслення. Кожне креслення має рамку, яка обмежує на форматі місце для побудови зображень та нанесення різних умовних позначень. Це місце всередині рамки називають полем креслення. Лінії рамки проводять на відстані 20 мм від лівої межі формату і на відстані 5 мм від верхньої, нижньої і правої меж (рис. 1). Залишена з лівого боку відстань призначена для підшивання креслень.

У правому нижньому куті поля креслення розміщують основний напис (рис. 1). До нього заносять відомості про осіб, що мають відношення до виконання креслення, назву зображеного на кресленні виробу та деякі інші дані, необхідні для кращого розуміння креслення.

Форма і зміст основного напису для креслень визначені державним стандартом. У школі на учнівських кресленнях застосовують спрощений основний напис. Його розміри і зразок заповнення показано на рисунку 2.

На аркушах формату А4 основний напис розміщують тільки уздовж короткої сторони (як на рис. 1). На кресленнях інших форматів основний напис розміщують уздовж довгої або уздовж короткої сторони.

Рис. 1. Оформлення аркуша креслення формату А4

Рис. 2. Основний напис навчального креслення: а - розміри; б - зразок заповнення

ЗАПИТАННЯ

  • 1. Що являє собою формат креслення?
  • 2. Які розміри має аркуш формату А4?
  • 3. Як утворюється поле креслення?
  • 4. На якій відстані від країв аркуша проводять рамку креслення?
  • 5. Які відомості містить основний напис креслення?

ЗАВДАННЯ

  • Підготуйте аркуш паперу для виконання креслення: проведіть рамку і накресліть основний напис (див. рис. 1 і 2).

1.2. Лінії креслення

Для виконання креслень застосовують лінії різної товщини й начерку. Як видно з рисунка 3, кожна лінія на кресленні має своє призначення. Державним стандартом встановлено 9 типів ліній креслення. У шкільному курсі креслення вивчаються п’ять ліній, основні відомості про які наведено в таблиці 1. На перших порах найчастіше ви будете застосовувати такі лінії: суцільну товсту основну, суцільну тонку, штрихову і штрихпунктирну. Пізніше ви познайомитесь з іншими типами ліній.

Розглянемо, у чому полягають особливості начерку і призначення основних типів ліній креслення.

Суцільна товста основна лінія призначена для показу видимих контурів предметів. Нею виконують також рамку креслення, графи основного напису. Її товщина може бути у межах від 0,5 до 1,4 мм (залежно від розмірів і складності зображень на кресленні, від формату креслення). Вибрана товщина лінії має бути однаковою для всіх зображень на даному кресленні.

Рис. 3. Призначення основних типів ліній креслення

Таблиця 1

Лінії креслення

Суцільна тонка лінія використовується для проведення виносних і розмірних ліній. Пізніше ви познайомитесь із застосуванням цієї лінії для штрихування перерізів. Товщина суцільної тонкої лінії в 2—3 рази менша від товщини суцільної товстої.

Рис. 4. Проведення штрихових і штрихпунктирних ліній

Штрихова лінія застосовується для показу на зображеннях невидимих контурів предметів. Вона складається з окремих штрихів (рисочок) приблизно однакової довжини — у межах від 2 до 8 мм (на учнівських кресленнях доцільно брати 4 мм). Відстань між штрихами повинна бути приблизно однаковою по всій лінії і становити 1—2 мм. Товщину штрихів слід брати в 2—3 рази меншою за товщину суцільної товстої основної лінії.

Штрихова лінія на контурах зображення повинна починатись і закінчуватись тільки штрихами (рис. 4).

Не можна називати штрихову лінію пунктирною, тому що ця назва не відповідає характеру лінії. Адже пунктирна лінія — це лінія з точок, а не із штрихів (від німецького «punkt» — «точка»).

Штрихпунктирна лінія призначена для показу осьових і центрових ліній. Вона складається з довгих тонких штрихів (довжиною від 5 до 30 мм) і точок (коротких штрихів) між ними. На учнівських кресленнях довжина штрихів рекомендується 20 мм. Відстань між довгими штрихами від 3 до 5 мм. Товщина штрихів в 2—3 рази менша від товщини суцільної товстої лінії.

Штрихпунктирні лінії повинні починатись і закінчуватись тільки штрихами. Якщо штрихпунктирна лінія показує вісь, вона повинна виступати за контур зображення на 3—5 мм (рис. 4).

Центрові лінії проводять так, щоб вони обов’язково перетиналися між собою штрихами (рис. 4). Перетин двох штрихів визначає центр фігури. Центрові лінії виводять за зображення на 3—5 мм. Якщо діаметр кола на кресленні менший 12 мм, центрові лінії проводять суцільними тонкими.

Штрихпунктирна з двома точками лінія показує лінії згину на розгортках. Ця лінія відрізняється від штрихпунктирної трохи більшими проміжками між штрихами — від 4 до 6 мм.

Запам’ятайте, що від товщини суцільної товстої основної лінії залежить товщина інших ліній. Всі інші лінії повинні бути в 2—3 рази тоншими від неї.

ЗАПИТАННЯ

  • 1. Які типи ліній ви знаєте?
  • 2. Яку лінію називають суцільною товстою основною? Якої товщини вона повинна бути?
  • 3. Яку лінію називають штриховою? Де її використовують?
  • 4. Яке призначення штрихпунктирної лінії?
  • 5. Якою лінією на розгортці показують лінію згину?

ЗАВДАННЯ

  • 1. На рисунку 5 показано зображення предметів. На них цифрами позначено різні лінії. Складіть таблицю за наведеним зразком і заповніть її:

№ лінії на кресленні

Назва

Призначення

Рис. 5. Завдання для вправи

  • 2. Виконайте вправу на проведення різних типів ліній у квадраті із стороною 120 мм (рис. 6). Відстань між лініями 10 мм.

Рис. 6. Завдання для вправи

1.3. Написи на кресленнях

Всі написи на кресленнях виконують креслярським шрифтом. Це робить креслення більш чіткими й виразними, полегшує їх читання.

Літери і цифри креслярського шрифту відрізняються від тих, якими ви пишете звичайно. Конструкцію літер і цифр креслярського шрифту визначено державним стандартом.

Рис. 7. Літери українського алфавіту: а — великі; б — малі

Рис. 8. Літери латинського алфавіту: а — великі; б — малі

Рис. 9. Цифри: а — арабські; б — римські

Рис. 10. Розміри шрифту: а — побудова букви; б — пропорції

Стандарт встановлює начерки двох видів літер українського і латинського алфавітів: великих і малих (рис. 7 і 8), арабських і римських цифр (рис. 9) та деяких знаків для умовних позначень на кресленнях.

Висота великих літер у міліметрах, виміряна перпендикулярно до основи рядка, визначає розмір шрифту. Її позначають h, (рис. 10, а). Написи на кресленнях виконують шрифтами таких розмірів: 2,5; 3,5; 5; 7; 10; 14; 20; 28 і 40 мм.

Висота малих літер (її позначають с, рис. 10, а) відповідає висоті великих літер попереднього розміру шрифту. Наприклад, для шрифту розміру 14 висота малих літер дорівнює 10 мм, для розміру 10—7 мм, для розміру 7— 5 мм і т. д.

Рис. 11. Зразки написів креслярським шрифтом

Рис. 12. Завдання для вправи

Товщину ліній шрифту визначають залежно від висоти шрифту. Вона дорівнює 0,1h і позначається d (рис. 10, а).

Ширина великої літери (позначають g, рис. 10, а) має дорівнювати 0,6h або 6d. Ширина літер А, Д, Ж, М, Ф, X, Ц, Ш, Щ, Ю більша за цю величину на d або 2d (включаючи нижні і верхні елементи), а ширина літер Г, С, 3 — менша на d. Ширина більшості малих літер дорівнює 5d. Ширина літер а, м, ц, ь дорівнює 6d, літер ж, т, ф, ш, щ, ю — 7d, з та с — 4d.

Частини літер, які виступають з рядка (зверху або знизу), виконуються за рахунок відстаней між рядками.

Висота всіх цифр дорівнює висоті великих літер h. Ширина цифр дорівнює h/2 (за винятком цифр 1 і 4).

Відстань між літерами і цифрами в словах 0,2h, або 2d, між словами і числами — 0,6й, або 6d. Відстань між нижніми лінійками рядків — 1,7h, або 17d.

Шрифт може бути з нахилом (близько 75°) та без нього. Показаний на рисунках 7 і 8 шрифт є похилим. Нахил шрифту визначається кутом нахилу літер і цифр до основи рядка (рис. 10, б). Виконуючи написи на кресленнях, частіше застосовують похилий шрифт.

Виконання акуратних і чітких написів креслярським шрифтом — справа непроста. Щоб забезпечити заданий нахил літер та цифр, рівномірну відстань між ними та між словами й рядками, а також щоб полегшити написання літер і цифр, перед виконанням написів на кресленнях попередньо розмічають сітку (рис. 11). Написи виконують у два етапи. Спочатку тонкими лініями намічають контури літер і цифр. Пересвідчившись, що вони написані правильно, їх обводять м’яким олівцем.

Запам’ятайте, що літери і цифри стандартного шрифту ні в якому разі не викреслюють, а пишуть від руки.

ЗАПИТАННЯ

  • 1. Чим визначається розмір шрифту?
  • 2. Шрифтами яких розмірів виконуються написи на кресленнях?
  • 3. Як визначити висоту малих літер шрифту?
  • 4. Чому дорівнює висота малих літер шрифту розміру 10?
  • 5. Чим визначається нахил шрифту?

ЗАВДАННЯ

  • 1. На рисунку 12 показано написи, виконані креслярським шрифтом. Визначте, шрифтом якого розміру написано кожне слово?
  • 2. Виконайте у робочому зошиті за завданням учителя кілька написів креслярським шрифтом.
Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст