Мистецтво. 7 клас. Масол

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Тема 5-6. Витвори народних майстрів

Народна іграшка — унікальне явище традиційної народної культури українців. Вона є водночас предметом гри, художнім витвором, національним сувеніром. В Україні іграшки створювали з дерева, глини, лози, соломи, тканини тощо.

А чи знаєте ви, що перші іграшки з’явилися тисячі років тому?

Спочатку це були камінчики, глиняні грудочки, а пізніше — різноманітні фігурки людей і тварин.

Тривалий час у народі зберігалися сліди культового призначення іграшки — брязкальця відганяли від дітей злих духів, ляльки були символами родинного щастя, коники приносили на землю благодать, козлики — урожай, а пташки закликали весну. Нині народні іграшки поєднують давні традиції з надбаннями сучасності.

Сонячний кінь

Ляльки-мотанки

Яворівська дерев’яна іграшка

Іграшка з тіста

Іграшка із сиру

Розгляньте українські народні іграшки. Чому, на вашу думку, їх форма узагальнена? Опишіть, як прикрашено іграшки.

У різних країнах, зокрема в Україні, створено музеї іграшок. У лондонському Музеї дитинства зібрали іграшки різних часів з усіх частин світу. З-поміж тисячі експонатів — ляльки й колекції одягу та меблів для них, настільні ігри, конструктори, пазли тощо.

Узбецька керамічна іграшка

Японська дерев’яна іграшка — сувенір Кокеші

Шведська дерев’яна іграшка — конячка Дала

Що спільного між народними іграшками українців та інших народів світу?

Що таке кераміка? Так називають усі різновиди художніх виробів, виготовлених із випаленої глини: порцеляну, фаянс, майоліку, теракоту тощо. Глина має значні пластичні можливості, тому царина застосування кераміки дуже широка: від дрібних предметів ужитку (іграшки, сувеніри, посуд) до архітектурних деталей (ліпнина, кахлі, черепиця тощо) і декоративної скульптури, що є частиною архітектурного ансамблю.

На відміну від дерева, тканини, паперу, випалена глина не боїться вогню, вологи, атмосферних впливів. На противагу золоту, сріблу та іншим металам, її не можна переплавити. Ось чому старожитностей із кераміки до наших днів збереглося незрівнянно більше, ніж з інших матеріалів.

В Україні до традиційних осередків розвитку кераміки належать Опішня на Полтавщині та Косів на Прикарпатті.

Павлина Цвілик. Підвазонник «Баран» (косівська кераміка)

Відмінна риса косівської (гуцульської) мальованої кераміки, внесеної до списку духовної спадщини ЮНЕСКО, — триколірність зображення: зелені, жовті, коричневі кольори на білому тлі.

Портрет митця

Постер музею-садиби Пошивайлів

Гаврило Ничипорович Пошивайло (1909-1991) та Явдоха Данилівна Пошивайло (1910-1994) — корифеї української кераміки з Спішні Полтавської області, найдавнішого й одного з найвідоміших гончарських родів України. У родинному мистецькому дуеті він — маестро гончарного круга, а вона — малювальниця від Бога. Саме їхніми зусиллями було зібрано велику колекцію керамічних виробів: посуд, диво-вази, іграшки — химерні леви, кумедні козлики, кучеряві баранці тощо.

Селище Опішня на Полтавщині — визнана столиця української кераміки. Правічне таїнство творення образів на гончарному крузі тут передавалося від роду до роду упродовж століть. Гаврило Пошивайло першим із майстрів опішнянського осередку став розробляти групові композиції, зокрема на тему ярмарків. За давньою місцевою традицією усі вироби майстра-кераміста розписувала його дружина.

Традиції мистецької династії усе життя розвивав син Микола, заслужений майстер народної творчості України; нині цю справу продовжують онуки — Юрко та Олесь Пошивайли. Отак і формується світовий мистецький бренд.

В Спішні відкрито Меморіальний музей-садибу родини Пошивайлів, який діє у структурі Національного музею-заповідника українського гончарства.

Куманець

Макітра

Гаврило та Явдоха Пошивайли

Керамічна скульптура лева на території Національного музею-заповідника українського гончарства

Під час канікул здійсніть екскурсію в Опішню — столицю українського гончарства.

Польська витинанка

Популярним видом українського народного декоративного мистецтва є витинанка. Орнаментальні або сюжетні зображення вирізували з паперу ножицями чи ножем. Вирізняють витинанки ажурні (зображення проглядає у прорізах) і силуетні. За технологією виготовлення їх поділяють на прості, тобто з одного аркуша паперу (як варіант — з підкладкою), і аплікаційні, які вирізують з аркушів різних кольорів і складають у цілісну композицію.

В Україні витинанки набули поширення як прикраса житла: ними оздоблювали стіни, вікна, полиці, груби, печі. На свята їх виготовляли у вигляді сніжинок-зірочок, хреста,

барвінку або постатей ангелів. Витинанка-хрест була оберегом, її кріпили над дитячою колискою. На простінках між вікнами в українській хаті висіли витинанки із зображенням «Дерева життя», на гіллі якого часто розміщували птахів, біля дерева можна було побачити людські постаті чи силуети звірів. Це типовий для українських витинанок символ родини, роду.

Микола Теліженко. Витинанка

Ольга Шинкаренко. «Осінь така мила...»

Дмитро Король. Козак

Про що «розповідають» витинанки, подані на світлинах? Які з них симетричні, а які — асиметричні?

Хочу знати більше

Паперові візерунки

Китайська витинанка — цзяньчжі

Складання паперу та вирізання фігурок із нього в минулому в різних куточках світу вважали справжнім мистецтвом. Де ж воно виникло вперше? Можливо, там, де винайшли папір. У Китаї це мистецтво має назву цзяньчжі. Витвори, що називають «Подвійним щастям», китайські майстри вирізують із паперу маленькими ножичками. У давні часи напередодні зустрічі весни китайські жінки наклеювали на вікна паперові візерунки у вигляді драконів, квітів, різних символів. Нині такі картинки люди дарують одне одному на весілля, а на свята ними прикрашають будинки. А що ще роблять із паперу китайські майстри? Усе! Навіть весільні сукні.

У Японії мистецтво вирізання з паперу називають кіригамі (кіри — різати, гамі — папір). У техніці кіригамі створюють різноманітні речі — від фігурок і об’ємних листівок до цілих архітектурних споруд.

Японський паперовий замок і листівка, виконані в техніці кіригамі.

Проведіть дослідження: дізнайтеся самостійно, які витинанки поширені у різних народів світу. Поцікавтеся, які техніки й способи виготовлення паперових візерунків застосовують світові витинанкарі. Які витинанки переважають: ажурні чи силуетні, симетричні чи асиметричні, одноколірні або багатоколірні, складені з кількох елементів, вирізані з паперу різних кольорів?

За бажанням обговоріть у дружньому колі й визначте, як доцільно застосовувати традиції цього різновиду декоративного мистецтва у сучасній культурі, зокрема в побуті.

Варіант 1. Порівняйте глиняні свищики Галини Тимошенко, створені за українськими народними мотивами, з керамічними іграшками кримськотатарської майстрині Віри Хасанової. Виліпіть іграшку «Свищик» (глина), декоруйте її рельєфним візерунком, орієнтуючись на подані зразки.

Варіант 2. Виготовте витинанку «Деревожиття».

Мистецька скарбничка

Витинанка (від «витинати», тобто «вирізувати») — вид декоративно-прикладного мистецтва, твори якого вирізують із паперу; композиція витинанки буває орнаментальною або сюжетною, симетричною чи несиметричною.

Художня кераміка (із грец. keramike — гончарне мистецтво, від keramos — глина) — вироби декоративно-прикладного мистецтва, виготовлені з обпаленої глини (порцеляна, фаянс, майоліка, теракота, гончарні вироби). Назва походить від одного з передмість античних Афін — Керамік, де видобували гончарну глину.

1. Що вам відомо про народні іграшки?
2. Які традиційні осередки з виготовлення кераміки є в Україні? Поміркуйте, до яких осередків належать гончарні вироби на світлинах.

3. Для чого українці використовували витинанки?
4. Сучасні фахівці вважають витинання корисним для здоров’я, адже ця творчість, яка вимагає зосередженості та уваги, заспокоює. Обговоріть це.
5. Завдання за бажанням. Уявіть, що вам потрібно підготувати сучасну рекламу традиційних українських народних іграшок. Зберіть інформацію та зробіть презентацію на одну з тем: «Лялька-мотанка — оберіг українського народу» або «Свищик «Зозулиця» — улюбленець українських футбольних фанів». За можливості проілюструйте виступ власними виробами або ескізами.