Розділ II. Діалог мистецтв минулого і сучасного. Музичне мистецтво

Тема 9. Аранжування музики

Існують музичні твори, які й через століття не втрачають популярності, їх залюбки слухають і впізнають не лише музиканти-професіонали, а й звичайні аматори. Такі твори ми відносимо до музичної класики (від латинського classicus — «зразковий»). Ця музика витримала випробування часом, можливо, саме тому, що вона є зразком, еталоном для наслідування.

Гюстав Клімт. Алегорія музики

З появою нових напрямів у музичному мистецтві, надзвичайним поширенням популярної естрадної музики, здавалось би, усе менше і менше залишається місця музичній класиці в сучасній культурі. Проте твори класичної музики в поєднанні з новітніми технологіями часто отримують «нове звучання». Часто це здійснюється завдяки різноманітним аранжуванням.

Франциско Катала. Алегорія музики

Французьке слово arranger у буквальному перекладі означає «упорядковувати». Однак у музиці цей термін набуває дещо іншого і ширшого значення. Справді, що ж упорядковувати, якщо композитор уже написав так, як уважав за потрібне?

Пофантазуйте, уявіть, поміркуйте... Яка музика може звучати в композиціях художника і скульптора — класична чи сучасна популярна?

Видозміни в композиторському тексті мають різну мету й називаються кількома термінами, а саме: обробка, аранжування, оркестровка, інструментовка, транскрипція, парафраз, фантазія, попурі. Ці слова важко розмежувати, адже на практиці вони нерідко використовуються як синоніми.

Аранжування — це перекладення музичного твору для іншого (порівняно з оригіналом) складу виконавців, пристосування фактури твору-першоджерела до технічних можливостей іншого інструмента або виконавського складу.

Іноді такі перекладення робить сам композитор, але нерідко цим займаються інші музиканти, яких називають аранжувальниками. Аранжування — процес творчий, він передбачає розкриття ідеї автора оригінального твору з внесенням певних змін (гармонія, тембри тощо). Пісню, написану автором для голосу та фортепіано, перекладають для хорового співу, а скрипкову п’єсу — для інструментального ансамблю. При аранжуванні можна змінити жанр і форму музичного твору, наприклад, створити сюїту з провідних тем опери або з основних танців балету.

Інструментування також передбачає перекладення музики з урахуванням діапазону та особливостей тембру того чи іншого інструмента. Легкі й ніжні пасажі аранжувальник правомірно доручає виконувати флейтам чи арфам, а гучні урочисті акорди — тромбонам. Мелодію в низькому регістрі краще перекласти для віолончелі, а у високому регістрі ніхто не виконає її краще, ніж скрипка.

Слово оркестровка вживають зазвичай, коли мова йде про перекладення музичних творів для оркестру, наприклад, естрадно-симфонічного чи оркестру народних інструментів.

Вид аранжування з полегшеним викладом, доступним музикантам-початківцям, дає змогу аматорам ознайомлюватися із різножанровою музичною класикою, оперною, симфонічною тощо з дитинства.

До вільних варіантів аранжування належать транскрипція і парафраз.

Транскрипцією називають вільне перекладення музичного твору, яке має самостійне художнє значення. Напевно, вам доводилося чути, як, оголошуючи черговий номер концертної програми, ведучий концерту або радіопередачі називає: «Шуберт — Ліст. Серенада». Це зовсім не означає, що Шуберт писав свою вокальну серенаду не самостійно, а разом із Лістом, як співавтори. У таких випадках йдеться про транскрипцію. Це не проста обробка, а віртуозна, нерідко для іншого складу виконавців.

Словом «парафраз» позначають інструментальну віртуозну фантазію, головним чином для фортепіано, на теми популярних пісень чи оперних арій. Видатним майстром фортепіанних парафраз і транскрипції був Ференц Ліст (пісні Шуберта, симфонії Бетховена, опери «Ріголетто» Верді та «Євгеній Онєгін» Чайковського). Композитор сміливо експериментував з гармонією, мелодикою, формою, фортепіанною фактурою.

Оркестровою транскрипцією вважають 24 каприси Нікколо Паганіні — Мирослава Скорика. Склад симфонічного оркестру, доповнений великою групою ударних інструментів, створює різнобарвний колорит. У деяких каприсах, наприклад, знаменитому № 24, відчувається естрадний тип оркестровки, сучасні ритми. Хореографічним аранжуванням автора є балет «Каприси долі», поставлений у Києві.

Сцени з балету «Каприси долі» на сцені Національного академічного театру опери і балету України імені Т. Г. Шевченка

Нікколо Паганіні — Мирослав Скорик. 24 Каприси (за вибором). Фрагменти балету «Каприси долі».

Опишіть свої враження від оркестрової транскрипції Каприсів. Як відбувається осучаснення музики?

У наш час по радіо і телебаченню або з Інтернету ми часто чуємо мелодії, які насправді народилися десятки, а то й сотні років тому. Але завдяки модерній обробці ми сприймаємо їх як сучасну музику. Такою є музика німецького композитора Иоганна Себастьяна Баха, яка крізь століття залишається популярною для різних категорій слухачів.

Портрет митця

Йоганн Себастьян БАХ (1685-1750) — видатна постать світової музичної культури. Його творчість отримала чи не найбільшу кількість інтерпретацій упродовж свого майже 300-річного існування. У XIX ст., коли було відроджено музичну спадщину Баха, його твори виконували найчастіше у вигляді фортепіанних транскрипцій і на концертній естраді, і в домашньому музикуванні. У ХХ ст. музика Й.-С.Баха зазвучала у джазових та естрадних барвах, у рок- та поп-обробках.

Еліас Хотліб Хаусман. Й.-С. Бах у 1746 р.

Йоганн Себастьян Бах. Токата і фуга ре мінор (орган); Інвенція ре-мінор, скерцо із сюїти № 2 сі мінор («жарт») в оригіналі й у різних аранжуваннях.

Порівняйте твори Й.-С. Баха в різних інтерпретаціях. Чи легко упізнати їх у новому звучанні? Зверніть увагу на засоби музичної виразності кожної з інструментальних версій твору.

МИСТЕЦЬКА СКАРБНИЧКА

Аранжування (від французького arranger — «приводити до ладу, упорядковувати») — творчий процес підготовки музичного твору до виконання, відмінного від оригінальної композиції, але із втіленням його головної художньої ідеї.

Оркестровка — обробка твору для виконання оркестром — симфонічним, духовим, естрадним тощо.

Транскрипція — вільне перекладення музичного твору переважно для іншого виконавського складу у віртуозному дусі, що має самостійне художнє значення.

1. Назвіть види аранжування музики, з якими ви ознайомились.

2. Яке значення мають музичні аранжування класичних творів?

3. Чому, на вашу думку, існує потреба в аранжуванні музичної класики?

4. Мистецький проект «Аранжування класики: традиції і новаторство».

Орієнтовні теми на вибір:

«Ф. Ліст — майстер фортепіанних транскрипцій і парафраз»;
«Й.-С. Бах — наш великий сучасник»;
«Інтерпретація каприсів Н. Паганіні М. Скориком».

5. Завдання за бажанням. Дослідіть, які музичні заставки звучать на мобільних телефонах ваших рідних і знайомих. Запропонуйте їм аранжування класичних творів, що найбільше відповідали б їхнім уподобанням.