Географія. З поглибленим вивченням географії. 8 клас. Масляк

Тема 8. Природокористування

§ 58. Природно-ресурсний потенціал і природно-заповідний фонд України

Що таке природні ресурси? Які категорії ресурсів входять до їхнього складу?

1. ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ. Природно-ресурсний потенціал — важливий чинник розміщення продуктивних сил, який включає природні ресурси (земельні, водні, лісові, мінеральні тощо) і природні умови.

За основну територіальну одиницю визначення природно-ресурсного потенціалу беруть адміністративні райони та області. Наприклад, для обчислення потенціалу земельних ресурсів України використано результати проведеної ще в 1988 р. загальної економічної оцінки всіх сільськогосподарських угідь Української РСР. За цими даними найменший потенціал земельних ресурсів має Закарпаття, а найбільший — Дніпропетровська область.

За даними Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАН України, вартість природних багатств України в цінах 2019 р. становить 3,58 трлн грн. Для України характерна їх надмірна експлуатація.

За даними на мал. 1 проаналізуйте структуру природних багатств України та зробіть висновки.

У територіальній структурі виділяють п’ять груп регіонів із різними показниками вартості природних багатств (мал. 2).

Найбільш поширеним є визначення природно-ресурсного потенціалу як частини природних ресурсів Землі, що може бути залучена до господарської діяльності за наявних технічних і соціально-економічних можливостей суспільства та за умови збереження середовища життя людини. Проблеми раціонального використання природних ресурсів розглядаються в контексті раціонального природокористування.

Україна має сприятливе в природно-ресурсному відношенні фізико-географічне положення, а різноманіттям і багатством мінеральної сировини може забезпечувати збалансований розвиток базових сфер промисловості й агропромислового комплексу. На її території розвідано 117 видів корисних копалин (близько 8,7 тис. промислово освоєних родовищ, 7,5% світових запасів вугілля, 15% залізних, 42,8% марганцевих руд). За запасами окремих корисних копалин Україна випереджає США, Німеччину, Канаду, Велику Британію, Японію, Південну Корею. Україна спроможна забезпечити свої потреби за рахунок власної сировини за умови дбайливого ставлення до надр.

За природними умовами Україна є однією з найбагатших країн світу. Близько 95 % її території складають рівнини, середні висоти країни — 175 м над рівнем моря (для порівняння: середні висоти Чилі — 1871 м, 60% території Швейцарії займають Альпи із середніми висотами 1700 м). Загальний земельний фонд України становить 60 354,9 тис. га, із яких 71,3% — землі сільськогосподарського призначення. За їхньою площею Україна значно випереджає провідні країни Європи (табл.).

Мал. 1. Структура природних багатств України.

Таблиця

ПЛОЩА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ УГІДЬ УКРАЇНИ ТА ОКРЕМИХ КРАЇН ЄВРОПИ

Країна

Сільськогосподарські угіддя, млн га

Розораність, %

усього

у тому числі рілля

Україна

41,5

32,5

78,3

Франція

29,1

18,4

63,2

Німеччина

16,7

11,9

71,3

Італія

13,9

6,8

48,9

Греція

8,2

2,5

30,5

Нідерланди

1,9

1,0

52,6

  • 1. За таблицею зробіть висновки щодо забезпеченості сільськогосподарськими угіддями України та окремих країн Європи.
  • 2. За діаграмою на мал. 3 оцініть структуру земельного фонду України.

Мал. 2. Регіони України у структурі природних багатств (за даними Інституту економіки природокористування та сталого розвитку НАН України).

Мал. 3. Структура земельного фонду України (за даними Держгеокадастру України на 01.01.2016 р.).

Сільськогосподарські угіддя сконцентровані на території країни нерівномірно. Зокрема, у степовій зоні площі природних кормових угідь більші, ніж у поліській та лісостеповій (38% від їхньої площі в межах України). Багаторічні насадження — сади та виноградники — зосереджені переважно в степу (49%). Площі, вкриті лісами, — найбільші на Поліссі (51% від їхньої загальної площі). Освоєність земельного фонду в країні загалом становить майже 72% від загального обсягу земель суходолу, але за рахунок великої площі лісів Полісся вона найменша, а у степовій — найбільша (мал. 4).

Такого рівня розораності сільськогосподарських угідь, як в Україні (78%), немає в жодній розвиненій країні світу. Наприклад, у Франції розорано 32%, у Великій Британії — 18,5%, у США — 20% сільськогосподарських угідь. У деяких регіонах країни ці показники ще вищі: на Вінниччині, Кіровоградщині, Черкащині — понад 85%, а на Херсонщині — понад 90%. Крім того, Україна має високопродуктивні ґрунти. В Україні зосереджено 8,4—8,8% світових запасів різних типів чорноземів, близько 60 % — у структурі ґрунтового покриву України. Найбільш поширеними чорноземами є чотири їх типи: чорноземи звичайні, чорноземи типові та опідзолені, чорноземи південні. Середній вміст гумусу характерний для 34 % обстежених сільськогосподарських угідь, 32% мають підвищений його вміст.

На Поліссі найпоширеніші дернові, дерново-підзолисті, лучно-болотні й торф’яні ґрунти, у лісостепу — чорноземні та сірі, а також лучні та солонцеві, у степу — чорноземні, каштанові й солонцеві. Гірські масиви Карпат і Криму мають бурі й сіро-бурі лісові ґрунти.

Мал. 4. Освоєність земельного фонду України (за даними Держгеокадастру України).

За показниками природно-ресурсного потенціалу Україна займає провідні позиції. У Європі Україна посідає перші місця за площею (603 628 км2), розвіданими запасами уранових руд та площею орних земель; другі місця — за запасами титанових і ртутних руд; третє — за запасами сланцевого газу. У світі Україна є лідером за розвіданими запасами марганцевих руд (друге місце), калійних солей (четверте місце). Проте найголовнішим є вміння використати природні ресурси з найбільшим економічним та екологічним ефектом.

2. ПРОБЛЕМИ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ КРАЇНИ. Сфера виробничої та наукової діяльності, спрямована на вивчення, освоєння, перетворення та охорону природи з метою забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини, називається природокористуванням. За характером впливу на довкілля воно може бути позитивним — раціональним і негативним — нераціональним.

Проаналізуйте мал. 5 та наведіть приклади природних ресурсів за походженням, характером відновлення та сферою використання.

У процесі раціонального природокористування обсяги залучення природних багатств компенсуються заходами з їхньої охорони та відновлення. Це досягається завдяки економній експлуатації родовищ корисних копалин, водних ресурсів тощо й створенню ефективного режиму їх відтворення з урахуванням подальших перспектив розвитку господарства й збереження здоров’я людей. Держава має суворо контролювати процеси природокористування відповідно до законів розвитку природи й суспільства та безпечної для обох сторін взаємодії між ними.

Мал. 5. Природні ресурси.

Інтенсивний вплив людини на природу послаблює її властивості самовідновлення, знижує якість і призводить до забруднення довкілля та вичерпання природних ресурсів. Нераціональне природокористування може бути навмисним і випадковим, або супутнім, наприклад пожежі, пов’язані з воєнними діями, спустошення через надмірне випасання худоби, руйнування споруд через природні катаклізми. Нераціональне природокористування може бути зумовлене економічними прорахунками, недбалим їх обліком та оцінкою, недосконалістю природоохоронного законодавства.

СЛОВНИК

Екстенсивний спосіб ведення сільського господарства — спосіб збільшення продуктивності виробництва за рахунок залучення до виробництва нових ресурсів, найчастіше — шляхом розширення посівних площ. Характеризується низькими врожаями за слабкого технічного та наукового оснащення виробництва.

Extensive (a way of farming) — a way to increase productivity by introducing new resources into production, most often — by expanding sown areas. It is characterized by low yields with weak technical and scientific equipment of production.

Чи відомі вам приклади самовільної забудови, які мали негативний вплив на довкілля?

Ще з минулого століття історично в Україні склався екстенсивний спосіб ведення сільського господарства через багатство природних ресурсів та просторовість території. Цей шлях експлуатації природно-ресурсного потенціалу призводить до його втрати. Надмірне розорювання земель порушує екологічно збалансовані співвідношення площ ріллі, лісів і водойм, природних кормових угідь. Це негативно впливає на природну стійкість ландшафтів і призводить до їхньої деградації. Деградує ґрунтовий покрив, погіршується екологічний стан великих площ родючих земель, активізується водна й вітрова ерозія і, як наслідок, знижується продуктивність земельних ресурсів.

СЛОВНИК

Вітрова ерозія (дефляція, видування) — руйнування вітром поверхні ґрунтового покриву, гірських порід та розвіювання продуктів вивітрювання; залежить насамперед від швидкості вітру.

Wind erosion (deflation, blowing) is the destruction by wind of the surface of the soil cover, rocks and dispersion of the products of their weathering, depends primarily on wind speed.

За даними Держгеокадастру України, понад 4% загальної площі сільськогосподарських угідь зазнають вітрової ерозії, майже 30% — водної ерозії, близько 4,8% — спільної дії водної та вітрової ерозій. Серед розмитих земель є такі, що повністю втратили гумусовий горизонт. Понад 20% території України забруднено різними токсичними сполуками, у тому числі радіоактивними речовинами.

Сільськогосподарські угіддя виділяють під будівництво та розширення промислових підприємств, а також організаціям, установам природоохоронного та оздоровчого призначення. Відбувається скорочення площі ріллі, багаторічних насаджень, природних кормових угідь, перелогів. Площа ріллі зменшилася на 22,3 тис. га за рахунок вилучення з обробітку та переведення в інші види угідь, консервації деградованих і малородючих ґрунтів тощо. Динаміка змін площ лісів і лісовкритих площ за останні роки свідчить про незначне їх збільшення (на 3% від загальної площі у 2000 р.). За даними Інституту землеробства, для встановлення екологічної рівноваги та перспектив промислового розвитку в країні потрібно довести залісення до 22,2% (висадити 3,8 млн га лісу). Проте навіть за умови реалізації цих планів залісення території України залишиться найнижчим у Європі.

3. ПРИРОДНО-ЗАПОВІДНИЙ ФОНД УКРАЇНИ. Природно-заповідний фонд України — це ділянки суходолу та водного простору, природні комплекси та об’єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища (мал. 6).

Відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони й використання природно-заповідного фонду є Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (із 2019 р. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України). Урядовим органом державного управління, що діє у складі цієї установи та підпорядковується їй, є Державна служба заповідної справи.

Мал. 6. Структура природно-заповідного фонду (відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Найбільшими природними заповідниками України є Кримський — найбільший і найстаріший у країні, що складається з окремих філій, Древлянський (Житомирщина), у якому зосереджено 53 % представників флори Українського Полісся, та Рівненський, у якому представлені болота всіх типів, що трапляються в Українському Поліссі.

В Україні створено п’ять біосферних заповідників: Чорнобильський радіаційно-екологічний (заснований у 2016 р.), «Асканія-Нова» (1898 р.), Дунайський біосферний заповідник (1998 р. на базі заповідника «Дунайські плавні»), Карпатський біосферний заповідник (1968 р.) та Чорноморський біосферний заповідник (1927 р.).

В Україні існують понад 50 національних природних парків, які є в усіх регіонах України. У них представлене все різноманіття української флори і фауни, її природні краєвиди. Штучно створені дендрологічні парки України є зонами культивування різних, часто рідкісних та екзотичних видів рослин.

  • 1. Інформацію про дендрологічні парки України шукайте на сайті: proukraine.net.ua/
  • 2. Більше інформації про природно-заповідний фонд України читайте на сайті: pzf.menr.gov.ua.

Станом на 01.01.2020 р. природно-заповідний фонд держави складається із 8512 територій та об'єктів загальною площею 4,418 млн га в межах території України та 402,5 тис. га в межах акваторії Чорного моря. Відношення фактичної площі природно-заповідного фонду до площі держави («показник заповідності») становить 6,77%.

ВИСНОВКИ

  • Природні ресурси класифікують за походженням, характером їх відновлення та способом використання.
  • Природно-ресурсний потенціал — це багатства й можливості природи, які людина використовує для власних потреб на певній території для забезпечення існування та розвитку.
  • В Україні створено мережу природоохоронних територій, яка включає в себе як об'єкти природного походження, так і штучно створені.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

  • 1. Запропонуйте заходи, які б сприяли усвідомленню суспільством України необхідності раціонального використання природних багатств.
  • 2. Як ви розумієте поняття «браконьєрство»?
  • 3. Створіть мультимедійну презентацію одного з об'єктів природно-заповідного фонду України. Проведіть фестиваль презентацій «Природа України» для учнів молодших класів.