Географія. З поглибленим вивченням географії. 8 клас. Масляк

Розділ II. Географічний простір України

  • Тема 1. Україна на політичній карті Європи і світу
  • Тема 2. Адміністративно-територіальний устрій України
  • Тема 3. Україна на карті годинних поясів

Тема 1. Україна на політичній карті Європи і світу

§ 17. Політична карта світу, основні етапи її формування та елементи

Назвіть найбільші країни світу, що існують на сучасній політичній карті.

1. ПОЛІТИЧНА КАРТА СВІТУ ТА ЇЇ ОЗНАКИ. Політична карта — це тематична географічна карта, що надає територіально-політичну характеристику світу, материків або великих географічних регіонів. На ній показано поділ світу на держави та залежні території в існуючих (на цей момент історичного часу) кордонах, а також нанесено столиці держав та інші великі міста (мал. 1).

Мал. 1. Головні об'єкти політичної карти.

Політичні карти зазвичай поділяються на загальні (оглядові) та спеціальні. Загальні політичні карти подають політичний поділ території (розміщення держав, важливі політичні та стратегічні центри, комунікації міжнародного й державного значення). Спеціальні політичні карти висвітлюють окремі політичні проблеми й політичні події.

Політична карта — одна з найбільш нестабільних, динамічних карт. Вона відтворює появу нових держав, зміну їх назв і політичного статусу, об’єднання країн і втрату ними суверенітету, уточнення кордонів, перенесення столиць тощо.

За даними мал. 2 та сучасної політичної карти світу в атласі вкажіть зміни, які ілюструють нестабільність і динамічність політичної карти.

2. ПОНЯТТЯ «КРАЇНА», «ДЕРЖАВА» ТА «ЗАЛЕЖНА ТЕРИТОРІЯ». СКЛАДНИКИ ДЕРЖАВНОЇ ТЕРИТОРІЇ. Держава є політичною формою організації суспільства. Вона утворюється як результат виникнення й діяльності публічної влади. Остання є особливою системою, яка управляє основними сферами життя суспільства.

За мал. 2 коротко охарактеризуйте основні ознаки держави Україна.

Держава постійно виконує внутрішні й зовнішні функції (мал. 3). До внутрішніх функцій держави належать забезпечення функціонування суспільного організму як єдиної системи, збереження й розширення в ньому зв’язків між окремими сферами, задоволення інтересів різних груп населення, боротьба з внутрішніми деструктивними силами та стихійними лихами. Зовнішні функції держави полягають у захисті державних кордонів, цілісності власної території та її суверенітету, сприянні розвитку взаємовигідних, справедливих форм співробітництва і взаємодії з іншими державами.

Мал. 2. Основні ознаки держави.

Країна — це політичне, національне, соціальне, культурне, господарське співтовариство, що існує на певній території. При цьому акцент падає на просторове (географічне) положення (розміщення) у світі, певному регіоні або материку, наприклад, країни Південної Америки, країни Океанії. У багатьох випадках поняття «країна» та «держава» вживаються як синоніми, проте поняття «країна» має переважно культурно-історичний та соціально-економічний зміст (країни, що розвиваються, країни «третього світу» тощо). Застосовується це поняття й під час характеристики особливостей населення, його побуту і звичаїв, специфічних ознак суспільства (екзотичні країни).

На Землі налічується понад 200 юридично й фактично незалежних держав, які реалізують власну внутрішню й зовнішню політику на основі суверенної волі своїх громадян або правителів (монарха) та відстоюють на міжнародній арені національні інтереси.

Мал. 3. Функції держави.

Крім незалежних держав, існують і залежні території та країни, які перебувають під політичним або військовим контролем незалежних держав: колонії, протекторати й підопічні території. Колонія повністю управляється державою-метрополією. Протекторати володіють більшими правами, надають якійсь незалежній державі права на здійснення власної зовнішньої політики, а їхня внутрішня політика є суверенною. Підопічні території тимчасово за рішенням Організації Об’єднаних Націй (ООН) передаються певній країні з метою здійснення нею внутрішньої і зовнішньої політики на цих територіях.

На політичній карті світу знайдіть приклади залежних територій. Укажіть країни, від яких вони залежать.

На політичній карті світу існують і так звані невизнані, або квазідержави (протодержави). Такими утвореннями є Південна Осетія, Абхазія, Придністров’я. Ознаки квазідержав проявляють і самопроголошені республіки на тимчасово окупованих районах Донецької та Луганської областей України (мал. 4).

СЛОВНИК

Квазідержава (протодержава) — політичне утворення з багатьма, але не всіма критеріями державності.

A quasi-state, also known as a proto-state is a political entity with many but not all criteria of statehood.

Мал. 4. Україна і зони конфліктів на політичній карті Східної Європи.

3. ОСНОВНІ ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ КАРТИ СВІТУ ТА ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ. Зазвичай виділяють чотири етапи формування політичної карти світу:

  • стародавній етап розпочався з виникнення перших державних утворень та тривав до їхнього занепаду приблизно в V ст. н. е. (Давній Єгипет, Карфаген, Давня Греція, Давній Рим, Індія, Китай). Державні кордони переважно збігалися з природно-географічними межами;
  • середньовічний етап охоплював V — середину XVII ст. — часи панування феодального ладу та суттєвих змін функцій держави. Поступовий розвиток ремесла і торгівлі почав поєднувати феодальні й церковні володіння, міста-держави. Виникли передумови для об’єднання країн під владою монархів. Так виникли феодальні держави в Індії, Китаї, Османська імперія. У Європі вже з Раннього Середньовіччя існували держави Візантія, Священна Римська імперія, Англія, Франкське королівство, Русь-Україна та інші. Через постійні війни політична карта тих часів часто змінювалася;
  • новий етап тривав із середини XVII до початку XX ст. (до Першої світової війни). Він характеризувався утвердженням і пануванням ринкових відносин. До колоніальних завоювань, розпочатих ще в часи Середньовіччя Іспанією та Португалією, приєдналися молоді капіталістичні країни — Нідерланди, Англія, Франція, а згодом і Німеччина. Росія захопила величезні простори Сибіру й Далекого Сходу, Східної Європи, України, Кавказу та Закавказзя й Середньої Азії та Північної Америки. Водночас розростання площі колоніальних володінь, які ставали все більш віддаленими, а тому погано керованими державами-метрополіями, створило передумови для виникнення на уламках імперій нових держав. У XVIII ст. вибороли незалежність Сполучені Штати Америки. На початку XIX ст. в Латинській Америці з іспанських і португальських колоній виникло 15 нових незалежних держав;
  • новітній етап почався після завершення Першої світової війни й триває донині. Він поділяється на три періоди.

Пригадайте з уроків історії, які країни виникли в Латинській Америці в результаті боротьби колоній за незалежність та які країни виникли в Африці після завершення Другої світової війни.

Перший період новітнього етапу ознаменувала загибель багатонаціональних Російської і Австро-Угорської імперій та утворення в Європі незалежних держав, зокрема України. Невдовзі російський імперіалізм відновився під назвою СРСР, втративши при цьому країни Балтії та Фінляндію. Німеччина, яка зазнала поразки у війні, втратила колонії в Африці, а Велика Британія, Бельгія, Франція та Японія, навпаки, розширили свої колоніальні володіння.

Другий період новітнього етапу формування політичної карти світу розпочався після Другої світової війни. 60-ті рр. XX ст. був відзначений процесом деколонізації. 1960 рік, коли 17 африканських країн здобули незалежність, назвали «роком Африки». До цього часу тут лише дві країни ніколи не були колоніями — Ефіопія та Ліберія. Після здобуття Індією незалежності в 1950 р. Велика Британія (мала на континенті 18 колоній) і Франція (16 колоній) відпустили свої колонії. Винятком став лише Алжир, де війна із Францією за незалежність тривала до 1962 р. (вісім років).

Мал. 5. Політична карта Європи часів СРСР.

Через окупацію деяких країн Європи й Азії радянськими та американськими військами світ розділився на два ворожі табори: США та СРСР захопили різні частини одних і тих самих країн. Утворилося дві частини Німеччини, Кореї, В’єтнаму, Китаю (КНР і Тайвань). Одні й ті самі нації, але тепер уже в різних країнах одночасно будували різні соціально-економічні системи — комуністичну й ринкову (капіталістичну). Ринкова й демократична моделі виявилися ефективнішими за комуністичну командно-адміністративну. Тому остання зазнала краху й започаткувала наступний період формування політичної карти світу.

Порівняйте мал. 5 і сучасну політичну карту Європи в атласі. Зробіть висновок.

Третій період новітнього етапу почався в 90-х рр. XX ст. після об’єднання в одну державу двох частин Німеччини. Потім розпалися соціалістичні країни — СРСР, Югославія, Чехословаччина, що докорінно змінило політичну карту Євразії. В Африці виникли Еритрея, Південний Судан. Загалом у цей період утворилося понад 20 нових держав.

  • 1. Як ви вважаєте, які саме держави можуть започаткувати новий етап формування політичної карти світу?
  • 2. Складіть перелік юридично не визнаних державних утворень світу.

ВИСНОВКИ

  • Держава — політична форма організації суспільства, а політична карта є географічною картою, яка відображає розміщення держав на нашій планеті.
  • У наш час на політичній карті світу налічується понад 200 фактично та юридично незалежних держав.
  • У процесі формування політичної карти світу можна виділити чотири основні етапи. Проте сам процес формування політичної карти досі триває.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

  • 1. Доведіть, що для існування держави потрібна певна територія.
  • 2. Поясніть необхідність виділення окремих етапів формування політичної карти світу.
  • 3. Поясніть, чому новітній етап формування політичної карти світу поділяється на три періоди.