Географія. Профільний рівень. 11 клас. Масляк

§ 9. Сутність, чинники й види генералізації. Способи картографічного зображення об’єктів і явищ на загальногеографічних та тематичних картах. Написи на географічних картах

1. Пригадайте об'єкти та явища, що зображені на географічних картах. 2. Поясніть, чим відрізняється спосіб картодіаграм і картограм.

1. СУТНІСТЬ, ЧИННИКИ ТА ВИДИ ГЕНЕРАЛІЗАЦІЇ. Картографічна генералізація — процес відбору й узагальнення об’єктів реальної дійсності під час складання карт відповідно до їх призначення, масштабу та особливостей території картографування (мал. 1).

Проаналізуйте дані схеми на мал. 1.

Під час відбору об’єктів місцевості, які доцільно відобразити на карті (ураховуючи її зміст, призначення та навантаження, що планується), оперують кількісними показниками: ценз та норма відбору. Ценз визначає важливість об’єктів для нанесення їх на карту певного типу та масштабу. Норма відбору визначає кількість об’єктів, які слід нанести на одиницю площі карти, щоб вона мала прийнятний рівень навантаження та правильно відображала певні ознаки місцевості. Наприклад, на карті масштабу 1:1000000 для густонаселених районів слід наносити не більше 120—140 населених пунктів на 1 дм² (мал. 2—4).

Мал. 1. Чинники й методи картографічної генералізації.

За допомогою мал. 2, 3 поясніть, які можливості надає узагальнення контурів берегової лінії залежно від масштабу картографічного зображення.

Сьогодні розвиваються й удосконалюються автоматизовані алгоритмічні методи генералізації, оскільки в картографії широко застосовуються ГІС.

Мал. 2. Генералізація картографічного зображення залежно від масштабу.

Мал. 3. Узагальнення контурів берегової лінії залежно від масштабу картографічного зображення.

Мал. 4. Відбір та узагальнення контурів залежно від масштабу картографічного зображення.

2. СПОСОБИ КАРТОГРАФІЧНОГО ЗОБРАЖЕННЯ ОБ'ЄКТІВ І ЯВИЩ НА ЗАГАЛЬНОГЕОГРАФІЧНИХ ТА ТЕМАТИЧНИХ КАРТАХ. Для передачі на карті змісту застосовують різні способи картографічного зображення.

Спосіб картографічного зображення — це сукупність прийомів, що дають можливість показати на тематичній карті за допомогою вибраних умовних позначень розташування об’єктів картографування, їх відмінності за походженням, видом, територіальним поширенням, показниками відповідно до тематики, призначення й масштабу карти (мал. 5, 6).

Знайдіть у картах шкільного географічного атласу приклади використання основних способів картографічного зображення, перелічених на мал. 4.

Мал. 5. Основні способи картографічного зображення.

Використання умовних знаків на картах дозволяє: показувати реальні та абстрактні об’єкти (наприклад, висота снігового покриву, кліматичні характеристики); зображувати об’єкти, які людина не бачить або навіть не сприймає органами чуття (наприклад, гравітаційні та магнітні поля); передавати внутрішні характеристики та структуру об’єктів: порядок та ієрархію, пропорційність, відмінність (геологічна стратиграфія); показувати динаміку явищ та процесів (наприклад, зміна стоку річкових басейнів за місяцями); сильно зменшувати зображення.

Мал. 6. Приклади способів картографічного зображення: а) якісного фону; б) ареалів; в) локалізованих знаків; г) лінійних знаків; д) ізоліній; е) точок; є) картодіаграм; ж) картограм.

3. НАПИСИ НА КАРТАХ. Особливе місце на географічних картах мають написи, які несуть важливе змістове навантаження. Завдяки їм легко орієнтуватися на місцевості. Проте велика кількість написів створює строкатість карт, погіршує їх читання. Написи можуть закривати собою основний зміст карти, перетинати або розривати важливі об’єкти (наприклад, дороги, річки). Укладаючи картографічні твори, визначають оптимальну кількість написів і ретельно продумують місце їх розміщення.

На карті виділяють такі види написів: власні назви об’єктів (наприклад, річки, озера, міста) та пояснювальні написи. Пояснювальні написи передають різні характеристики: якісні (наприклад, дуб, солоне, піщаний) та кількісні (наприклад, ширина дороги або річки, висота дерев); хронологічні (наприклад, дати подій, періоди розвитку будь-якого явища — доступності перевалу) та пояснювальні (картографічної сітки — наприклад, Північне полярне коло, цифрове позначення паралелей і меридіанів); пояснення до ліній руху (наприклад, Шлях Христофора Колумба); терміни — поняття, що стосуються об’єктів картографування (наприклад, озеро, затока).

Написи на картах виконують картографічними шрифтами, які розрізняють за: рисунком букв і цифр, розміром, накресленням (курсивні та друковані), нахилом, співвідношенням товщини основних і додаткових (з’єднувальних) елементів, зміною ширини внутрішньобуквеного просвіту, кольором.

Для посилення значення написів у характеристиці об’єктів, зручності читання їх виконують різним кольором (наприклад, гідрографічні об’єкти — синім, рельєф — коричневим). Малюнок і колір підписів дають якісну характеристику, а розмір — кількісну.

Існують вимоги й до розміщення написів. Напис розташовують так, щоб було добре видно, до якого об’єкта він належить. Написи не повинні перевантажувати карту, перетинати один одного й закривати собою важливі об’єкти. Вони мають добре читатися. У розташуванні написів на картах ураховується характер локалізації об’єктів. У позамасштабних умовних знаках підпис розташовують праворуч об’єкта, уздовж паралелей або паралельно північній і південній рамкам карти. Якщо карта дуже завантажена, підписи розміщують ліворуч або зверху від об’єкта на вільному місці.

За допомогою карт шкільного географічного атласу визначте, чи всі підписи відповідають зазначеним вимогам.

Передача географічних назв на картах має надзвичайно важливе значення. Помилки в їх написанні є причиною появи неправильних назв в офіційних документах, наукових публікаціях або масових виданнях.

Географічні назви, або топоніми, їх походження, змістове значення, написання, вимову тощо вивчає топоніміка. Безпосередньо картографії стосуються тільки деякі питання топоніміки, зокрема первинне встановлення географічних назв, їх запис та правильна передача на картах. Науковою розробкою методики виконання цих завдань займається картографічна топоніміка.

ВИСНОВКИ

• Картографічна генералізація — відбір й узагальнення об'єктів реальної дійсності для зображення їх на картах різного призначення, масштабу та особливостей території.
• Існують норми відбору кількості об'єктів на одиницю площі карти для прийнятного рівня навантаження й правильного відображення місцевості.
• Спосіб картографічного зображення — сукупність прийомів, якими на тематичній карті за допомогою умовних знаків показують розташування об'єктів картографування відповідно до тематики, призначення й масштабу карти.
• Написи на картах виконують картографічними шрифтами та розміщують за певними вимогами.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

• 1. Доведіть, що картографічна генералізація є основною вимогою для складання якісних карт.
• 2. Обґрунтуйте залежність між вибраними способами картографічного зображення й процесами та явищами, які відображують на картах.
• 3. Порівняйте шрифти, що використані на картах шкільного географічного атласу.
• 4. Проаналізуйте вимоги до розміщення написів на карті.