§ 85. Регіональні відмінності господарства України

1. Пригадайте, що таке територіальна організація господарства. 2. Поясніть причини просторово-територіальної нерівномірності розвитку економіки.

1. РЕГІОНАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ. Господарське освоєння території України не є рівномірним. Причини цього явища полягають у тому, що розміщення господарських об’єктів територією визначається дією різноманітних чинників, які зазвичай об’єднують у чотири групи: природно-географічні, соціально-демографічні, техніко-економічні, екологічні. Із них варто виокремити більш конкретні, які безпосередньо визначають територіальну організацію виробництва й розподіл продукції. Зазначимо, що в різних країнах вони неоднакові (мал. 1).

За допомогою мал. 1 охарактеризуйте чинники розміщення виробництва. Наведіть приклад підприємства вашого регіону, під час розміщення якого вони враховані.

У розміщенні господарських об’єктів усе більшу роль відіграє чинник просторової близькості до кордонів країн — членів ЄС та пра- цересурсний чинник. Перший дає змогу розвивати кооперацію з розвиненими країнами Заходу, другий пов’язаний із процесами депопуляції, які відбуваються в Україні, а також із наростанням міграції працездатних українців, що мають певний рівень та напрямок кваліфікації, високий рівень мотивації, до роботи в країни Європи.

Існує багато чинників регіональних відмінностей господарства України більш ніж достатньо. Наприклад, у сільському господарстві — це зональна спеціалізація, пов’язана з агрокліматичними умовами території, у добувній промисловості — наявність родовищ корисних копалин, рівень розвитку транспортної інфраструктури, в обробній промисловості — наявність наукової бази та підготовки спеціалістів тощо. В останні роки Україна нехтувала військово-стратегічним чинником розміщення господарства, а просторово-територіальна орієнтація господарського розвитку спрямовувалася переважно на Росію. Історичні й політичні події демонструють хибність такої економічної політики, а за умов, що склалися, як наслідок, зарубіжні інвестори відмовляються вкладати кошти в господарські об’єкти, що розташовані поблизу кордонів із Росією.

Мал. 1. Чинники розміщення господарських об'єктів.

За допомогою економічної карти України в атласі визначте відмінності господарства вашої області та будь-якого іншого регіону країни. Укажіть, які чинники розміщення виробництва на це вплинули і як саме?

Сучасні регіональні відмінності господарства України та поділ на економічні райони склалися за часів СРСР (див. таблицю 1).

Таблиця 1

СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ РАЙОНІВ УКРАЇНИ

Економічний район	Спеціалізація промисловості
Донецький	Електроенергетика (ТЕС), паливна, промисловість будівельних матеріалів, металургія, важке машинобудування, судноремонт, хімічна промисловість*
Придніпровський	Електроенергетика (ГЕС, ТЕС, АЕС), металургія (чорна, кольорова), хімічна промисловість, важке, енергетичне, точне машинобудування
Північно-Східний	Енергетичне, точне, електронне, транспортне, сільськогосподарське машинобудування, паливна та хімічна промисловість
Центральний	Сільськогосподарське й транспортне машинобудування, хімічна промисловість
Північно-Західний	Лісова й деревообробна промисловість, електротехнічне, транспортне та приладобудування, промисловість будівельних матеріалів
Подільський	Машинобудування, хімічна, лісова і деревообробна промисловість
Причорноморський	Машинобудування (суднобудування І судноремонт, електроприлади та електрообладнання), хімічна промисловість
Карпатський	Електроенергетика (ТЕС), хімічна, лісова і деревообробна промисловість

* Кожен район має підприємства легкої промисловості, харчова промисловість залежить від спеціалізації сільськогосподарського виробництва.

За таблицею 1 та картами атласу вкажіть спеціалізацію харчової промисловості кожного району.

2. СУЧАСНІ ФОРМИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ТОВАРІВ І ПОСЛУГ В УКРАЇНІ. Зараз реальними формами просторової організації виробництва товарів і послуг та загалом національної економіки є елементи її адміністративно-територіального поділу. Узгодження схем адміністративно-територіального та економічного районування — проблема, із якою стикається кожна країна. За часів Радянського Союзу інтереси регіонів до уваги не бралися, недостатньо враховувалися природно-географічні, історичні, демографічні чинники, особливості населення. Сучасні моделі суспільно-економічної макрорегіоналізації України ґрунтуються на ідеї укрупнення існуючих адміністративних утворень з урахуванням регіоноутворюючого значення міст як ядер господарських вузлів.

Більше інформації за темою шукайте на сайті: history.org.ua/JournALL/xxx/12/8.pdf (Я. Верменич. Моделі економічного районування в Україні: уроки радянського досвіду).

У сучасній Україні переплелися як традиційні форми просторової організації виробництва товарів і послуг, так і новітні: і зараз виділяють економічні райони, у виокремленні яких існує багато суб’єктивного, що складаються з декількох адміністративних областей та відрізняються своєю господарською спеціалізацію. Тому в різних дослідників мережа цих районів різна.

Більш об’єктивний характер має виділення промислових пунктів, центрів, вузлів і районів. Промислові підприємства, як правило, розміщуються в населених пунктах. Промисловий пункт — це місто або селище, у якому розташовується лише одне підприємство або фірма. Господарський вузол — сукупність близько розміщених господарських центрів, пов’язаних між собою інфраструктурою, виробничими й трудовими зв’язками (див. таблицю 2).

Сучасні форми просторової організації господарства — вільні економічні зони (ВЕЗ), кластери, технопарки й технополіси, які зараз існують в економічно розвинених країнах, ще не набули значного поширення в Україні. Це планується в перспективі, адже дуже вигідно географічно зосередити взаємопов’язані компанії (постачальники, виробники, транспортно-логістичні фірми) у просторово-територіальній близькості з пов’язаними тією чи іншою мірою організаціями (освітні заклади, наукові центри, органи державного управління, транспортна, банківська та інша інфраструктура). Це надає в певній сфері господарської діяльності органічне взаємодоповнення та посилює конкурентні переваги як окремих компаній, так і всього кластера загалом (мал. 2).

Таблиця 2

ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА

Організація виробництва
Суспільна		Просторова
Концентрація	Зосередження виробництва на великих підприємствах	Точкові	пункт	промисловий
				транспортний
			центр	промисловий
				фінансовий
Спеціалізація	Зосередження підприємства на випуску певних видів продукції	Вузлові	Промисловий (транспортний вузол)
			Промислова агломерація
Комбінування	Поєднання на одному підприємстві кількох виробництв	Ареальні	Санаторно-курортні зони
			Сільськогосподарські зони (райони)
			Лісопромислові райони
			Гірничодобувні райони
Кооперування	Встановлення спрямованих на виробництва кінцевої продукції виробничих зв'язків між підприємствами	Регіональні	Адміністративний район
Агломерування	Поєднання на основі спільної інфраструктури різних виробництв на єдиній території		Адміністративна область
Дисперсія	Розосередження підприємств на певній території		Економічний район
		Вільна економічна зона

Мал. 2. Вільні економічні зони.

Більше інформації шукайте в огляді економіки України 2018 р. на сайті: http://www.chamber.ua/Content/Documents/784646626ACC_CountryProfile2018_UKR.pdf.

На території Туреччини діють понад 290 технопарків, у Польщі — 81 технопарк і 14 ВЕЗ, які залучають 34 млрд дол. інвестицій. За останні 20 років видано майже 2,7 тис. інвестиційних дозволів, що дали змогу створити 300 тис. робочих місць. Понад 30% економіки Китаю зосереджено на території технопарків та ВЕЗ.

Компанія UDP оголосила про будівництво у Львові технопарку LvivTech.City, який займе площу 1,77 га на території промзони колишнього заводу «Львівприлад». Проект передбачає створення комплексної інфраструктури за принципом «живи — працюй — навчайся — відпочивай». На території львівського технопарку будуть розміщені коворкінг, лабораторії, офісні приміщення, ділова (конференц-центри), технологічна (усі необхідні комунікації) та соціальна сфери (заклади для навчання, медичного обслуговування, житло, магазини, паркінги, зелена зона й території для відпочинку).

ВИСНОВКИ

Господарське освоєння території України не є рівномірним, що пов'язано з низкою природно-географічних, соціально-демографічних, техніко-економічних та екологічних чинників.
У сучасній Україні переплелися традиційні і новітні форми просторової організації господарства.
До сучасних форм просторової організації господарства можна віднести ВЕЗ, технопарки і технополіси, кластери тощо.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Доведіть необхідність адміністративно- територіальної реформи в Україні.
2. Обґрунтуйте суб'єктивний характер виділення в нашій країні економічних районів.
3. Спрогнозуйте створення нових форм просторової організації господарства у вашій області.
4. Складіть схему територіального устрою господарства вашої області.
5. Проаналізуйте можливості створення технопарків і технополісів в Україні.

Практичні роботи

44. Аналіз секторальної структури економіки України.
45. Побудова за даними офіційного сайта корпорації «Систем Кепітал Менеджмент» ланцюга доданої вартості: видобуток залізної руди (місто Кривий Ріг, Україна) — виплавлення сталі (місто Маріуполь, Україна) — виробництво конструкційного стального прокату (місто Валлезе ді Оппеано, Італія), визначення ринкової ціни 1 т відповідної товарної продукції на кожному етапі, установлення чинників формування цього ланцюга.
46. Позначення на контурній карті Європи міжнародних транспортних коридорів.

Дослідження

1. Роль малого бізнесу в розвитку туризму й курортного господарства.
2. Давальницька сировина у швейній індустрії України: позитивні й негативні аспекти для виробників і споживачів.
3. Офшорна розробка програмного забезпечення в Україні: основні центри, компанії.

Зміст