Географія. Профільний рівень. 11 клас. Масляк
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
§ 85. Регіональні відмінності господарства України
1. Пригадайте, що таке територіальна організація господарства. 2. Поясніть причини просторово-територіальної нерівномірності розвитку економіки.
1. РЕГІОНАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ. Господарське освоєння території України не є рівномірним. Причини цього явища полягають у тому, що розміщення господарських об’єктів територією визначається дією різноманітних чинників, які зазвичай об’єднують у чотири групи: природно-географічні, соціально-демографічні, техніко-економічні, екологічні. Із них варто виокремити більш конкретні, які безпосередньо визначають територіальну організацію виробництва й розподіл продукції. Зазначимо, що в різних країнах вони неоднакові (мал. 1).
За допомогою мал. 1 охарактеризуйте чинники розміщення виробництва. Наведіть приклад підприємства вашого регіону, під час розміщення якого вони враховані.
У розміщенні господарських об’єктів усе більшу роль відіграє чинник просторової близькості до кордонів країн — членів ЄС та пра- цересурсний чинник. Перший дає змогу розвивати кооперацію з розвиненими країнами Заходу, другий пов’язаний із процесами депопуляції, які відбуваються в Україні, а також із наростанням міграції працездатних українців, що мають певний рівень та напрямок кваліфікації, високий рівень мотивації, до роботи в країни Європи.
Існує багато чинників регіональних відмінностей господарства України більш ніж достатньо. Наприклад, у сільському господарстві — це зональна спеціалізація, пов’язана з агрокліматичними умовами території, у добувній промисловості — наявність родовищ корисних копалин, рівень розвитку транспортної інфраструктури, в обробній промисловості — наявність наукової бази та підготовки спеціалістів тощо. В останні роки Україна нехтувала військово-стратегічним чинником розміщення господарства, а просторово-територіальна орієнтація господарського розвитку спрямовувалася переважно на Росію. Історичні й політичні події демонструють хибність такої економічної політики, а за умов, що склалися, як наслідок, зарубіжні інвестори відмовляються вкладати кошти в господарські об’єкти, що розташовані поблизу кордонів із Росією.
Мал. 1. Чинники розміщення господарських об'єктів.
За допомогою економічної карти України в атласі визначте відмінності господарства вашої області та будь-якого іншого регіону країни. Укажіть, які чинники розміщення виробництва на це вплинули і як саме?
Сучасні регіональні відмінності господарства України та поділ на економічні райони склалися за часів СРСР (див. таблицю 1).
Таблиця 1
СПЕЦІАЛІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНИХ РАЙОНІВ УКРАЇНИ
Економічний район |
Спеціалізація промисловості |
Донецький |
Електроенергетика (ТЕС), паливна, промисловість будівельних матеріалів, металургія, важке машинобудування, судноремонт, хімічна промисловість* |
Придніпровський |
Електроенергетика (ГЕС, ТЕС, АЕС), металургія (чорна, кольорова), хімічна промисловість, важке, енергетичне, точне машинобудування |
Північно-Східний |
Енергетичне, точне, електронне, транспортне, сільськогосподарське машинобудування, паливна та хімічна промисловість |
Центральний |
Сільськогосподарське й транспортне машинобудування, хімічна промисловість |
Північно-Західний |
Лісова й деревообробна промисловість, електротехнічне, транспортне та приладобудування, промисловість будівельних матеріалів |
Подільський |
Машинобудування, хімічна, лісова і деревообробна промисловість |
Причорноморський |
Машинобудування (суднобудування І судноремонт, електроприлади та електрообладнання), хімічна промисловість |
Карпатський |
Електроенергетика (ТЕС), хімічна, лісова і деревообробна промисловість |
* Кожен район має підприємства легкої промисловості, харчова промисловість залежить від спеціалізації сільськогосподарського виробництва.
За таблицею 1 та картами атласу вкажіть спеціалізацію харчової промисловості кожного району.
2. СУЧАСНІ ФОРМИ ПРОСТОРОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА ТОВАРІВ І ПОСЛУГ В УКРАЇНІ. Зараз реальними формами просторової організації виробництва товарів і послуг та загалом національної економіки є елементи її адміністративно-територіального поділу. Узгодження схем адміністративно-територіального та економічного районування — проблема, із якою стикається кожна країна. За часів Радянського Союзу інтереси регіонів до уваги не бралися, недостатньо враховувалися природно-географічні, історичні, демографічні чинники, особливості населення. Сучасні моделі суспільно-економічної макрорегіоналізації України ґрунтуються на ідеї укрупнення існуючих адміністративних утворень з урахуванням регіоноутворюючого значення міст як ядер господарських вузлів.
Більше інформації за темою шукайте на сайті: history.org.ua/JournALL/xxx/12/8.pdf (Я. Верменич. Моделі економічного районування в Україні: уроки радянського досвіду).
У сучасній Україні переплелися як традиційні форми просторової організації виробництва товарів і послуг, так і новітні: і зараз виділяють економічні райони, у виокремленні яких існує багато суб’єктивного, що складаються з декількох адміністративних областей та відрізняються своєю господарською спеціалізацію. Тому в різних дослідників мережа цих районів різна.
Більш об’єктивний характер має виділення промислових пунктів, центрів, вузлів і районів. Промислові підприємства, як правило, розміщуються в населених пунктах. Промисловий пункт — це місто або селище, у якому розташовується лише одне підприємство або фірма. Господарський вузол — сукупність близько розміщених господарських центрів, пов’язаних між собою інфраструктурою, виробничими й трудовими зв’язками (див. таблицю 2).
Сучасні форми просторової організації господарства — вільні економічні зони (ВЕЗ), кластери, технопарки й технополіси, які зараз існують в економічно розвинених країнах, ще не набули значного поширення в Україні. Це планується в перспективі, адже дуже вигідно географічно зосередити взаємопов’язані компанії (постачальники, виробники, транспортно-логістичні фірми) у просторово-територіальній близькості з пов’язаними тією чи іншою мірою організаціями (освітні заклади, наукові центри, органи державного управління, транспортна, банківська та інша інфраструктура). Це надає в певній сфері господарської діяльності органічне взаємодоповнення та посилює конкурентні переваги як окремих компаній, так і всього кластера загалом (мал. 2).
Таблиця 2
ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА
Організація виробництва |
||||
Суспільна |
Просторова |
|||
Концентрація |
Зосередження виробництва на великих підприємствах |
Точкові |
пункт |
промисловий |
транспортний |
||||
центр |
промисловий |
|||
фінансовий |
||||
Спеціалізація |
Зосередження підприємства на випуску певних видів продукції |
Вузлові |
Промисловий (транспортний вузол) |
|
Промислова агломерація |
||||
Комбінування |
Поєднання на одному підприємстві кількох виробництв |
Ареальні |
Санаторно-курортні зони |
|
Сільськогосподарські зони (райони) |
||||
Лісопромислові райони |
||||
Гірничодобувні райони |
||||
Кооперування |
Встановлення спрямованих на виробництва кінцевої продукції виробничих зв'язків між підприємствами |
Регіональні |
Адміністративний район |
|
Агломерування |
Поєднання на основі спільної інфраструктури різних виробництв на єдиній території |
Адміністративна область |
||
Дисперсія |
Розосередження підприємств на певній території |
Економічний район |
||
Вільна економічна зона |
Мал. 2. Вільні економічні зони.
Більше інформації шукайте в огляді економіки України 2018 р. на сайті: http://www.chamber.ua/Content/Documents/784646626ACC_CountryProfile2018_UKR.pdf.
На території Туреччини діють понад 290 технопарків, у Польщі — 81 технопарк і 14 ВЕЗ, які залучають 34 млрд дол. інвестицій. За останні 20 років видано майже 2,7 тис. інвестиційних дозволів, що дали змогу створити 300 тис. робочих місць. Понад 30% економіки Китаю зосереджено на території технопарків та ВЕЗ.
Компанія UDP оголосила про будівництво у Львові технопарку LvivTech.City, який займе площу 1,77 га на території промзони колишнього заводу «Львівприлад». Проект передбачає створення комплексної інфраструктури за принципом «живи — працюй — навчайся — відпочивай». На території львівського технопарку будуть розміщені коворкінг, лабораторії, офісні приміщення, ділова (конференц-центри), технологічна (усі необхідні комунікації) та соціальна сфери (заклади для навчання, медичного обслуговування, житло, магазини, паркінги, зелена зона й території для відпочинку).
ВИСНОВКИ
- Господарське освоєння території України не є рівномірним, що пов'язано з низкою природно-географічних, соціально-демографічних, техніко-економічних та екологічних чинників.
- У сучасній Україні переплелися традиційні і новітні форми просторової організації господарства.
- До сучасних форм просторової організації господарства можна віднести ВЕЗ, технопарки і технополіси, кластери тощо.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
- 1. Доведіть необхідність адміністративно- територіальної реформи в Україні.
- 2. Обґрунтуйте суб'єктивний характер виділення в нашій країні економічних районів.
- 3. Спрогнозуйте створення нових форм просторової організації господарства у вашій області.
- 4. Складіть схему територіального устрою господарства вашої області.
- 5. Проаналізуйте можливості створення технопарків і технополісів в Україні.
Практичні роботи
- 44. Аналіз секторальної структури економіки України.
- 45. Побудова за даними офіційного сайта корпорації «Систем Кепітал Менеджмент» ланцюга доданої вартості: видобуток залізної руди (місто Кривий Ріг, Україна) — виплавлення сталі (місто Маріуполь, Україна) — виробництво конструкційного стального прокату (місто Валлезе ді Оппеано, Італія), визначення ринкової ціни 1 т відповідної товарної продукції на кожному етапі, установлення чинників формування цього ланцюга.
- 46. Позначення на контурній карті Європи міжнародних транспортних коридорів.
Дослідження
- 1. Роль малого бізнесу в розвитку туризму й курортного господарства.
- 2. Давальницька сировина у швейній індустрії України: позитивні й негативні аспекти для виробників і споживачів.
- 3. Офшорна розробка програмного забезпечення в Україні: основні центри, компанії.