Географія. Профільний рівень. 11 клас. Масляк

§ 5. Основні умовні позначення топографічних карт. Вимірювання на топографічній карті

1. Пригадайте, що таке легенда карти. Чи всі карти мають однакову легенду? Чому? 2. Поясніть принцип практичного використання горизонталей та бергштрихів.

1. УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ ТОПОГРАФІЧНИХ КАРТ. Умовні позначення карт — своєрідна азбука, за допомогою якої їх можна легко читати. Умовні знаки стандартні, єдині й обов’язкові для всіх установ, організацій та підприємств, які виконують роботи зі створення та оновлення топографічних планів і карт (мал. 1).

Мал. 1. Основні положення системи умовних знаків.

Чи відповідають вимогам мал. 1 умовні знаки топографічної карти шкільного географічного атласу?

Топографічні умовні знаки, згруповані у спеціальні таблиці для кожного масштабу або групи масштабів, обов’язкові для застосування на топографічних планах універсального призначення.

Перегляньте умовні знаки, які супроводжують топографічну карту шкільного географічного атласу. Поясніть особливості таблиці, у якій їх подано.

У таблиці умовних знаків зазначені: порядковий номер, назва та характеристика об’єкта; зображення умовного знака із вказівкою розмірів у міліметрах для заданого масштабу та пояснювальним написом, якщо він потрібний (мал. 2).

Розгляньте мал. 2 та поясніть зміст зображених умовних знаків.

Умовні знаки поділяють на контурні, позамасштабні, лінійні та пояснювальні.

Наведіть приклади різних видів умовних знаків.

Спосіб ізоліній, горизонталей, що з’єднують на карті точки з однаковими кількісними значеннями, є основним для зображення рельєфу. Кожна горизонталь відповідає встановленим позначкам його висоти рельєфу. Не всі форми рельєфу можна зобразити за допомогою системи горизонталей (основних, додаткових, допоміжних), тому застосовують додаткові умовні знаки та цифрові позначення окремих точок рельєфу. Для полегшення рахування кожна п’ята горизонталь потовщується. Для відображення окремих вершин, улоговин та сідловин, які не можна показати на карті основними горизонталями, застосовують додаткові й допоміжні горизонталі (пунктирні). Зображення рельєфу доповнюється числовими оцінками точок місцевості, підписами горизонталей, відносних висот та глибин окремих додатних і від’ємних форм рельєфу й бергштрихами. На картах масштабів 1:500000 та 1:1000000 застосовують також гіпсометричне розфарбування та відмивання рельєфу (мал. 3).

Мал. 2. Умовні знаки топографічних карт масштабів 1:25000, 1:50000, 1:100000 (приклади поєднання умовних знаків рослинності та ґрунтів).

Мал. 3. а) Умовні знаки топографічної карти, що зображують рельєф (приклади); б) ознаки зниження схилу; в) гіпсометричне розфарбування й відмивання рельєфу.

При зображенні горизонталями підвищених і знижених форм рельєфу (наприклад, хребет, лощина) покажчик їх схилу (бергштрих) орієнтують у бік зниження, а верх цифр підписів горизонталей — у бік підняття схилу (мал. 4).

Скелі, зсуви, осипи, обриви, оголені яри, вимоїни тощо зображують спеціальними умовними знаками. Рельєф дна водойм зображують ізобатами, які на картах масштабів 1:25000 — 1:200000 проводять на глибинах 2, 5, 10, 20, 50, 100 м і доповнюють позначками глибин. Спеціальними умовними знаками зображують підводні й надводні камені, скелі, підписують назви найбільш значних форм підводного рельєфу.

Один із перших способів зображення рельєфу, що активно застосовувався в минулому, — перспективний (картинний). Гори і хребти відображали у вигляді рисунків або перспективних знаків, окремі гори — ізольованими конусоподібними фігурами, а гірські хребти — ланцюжком цих фігур. Цей спосіб застосовували до середини XVIII ст. Він не дозволяв визначати за картою крутизну схилів і зображувати характерні деталі рельєфу. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. його змінив спосіб зображення рельєфу штрихами. Схили пагорбів на картах відображали рисками: чим крутіший схил, тим більша товщина рисок. Форми рельєфу вимальовували наочно, і можна було визначити характер схилів.

Рельєф

Висота (у метрах) перетину рельєфу для карт масштабів

1:10000

1:25000

1:50000

1:100000

1:200000

1:500000

Рівнинні райони

2,5

2,5 або 5

10

20

20

50

Гірські райони

5

5

10

20

40

100

Високогірні райони

5

10

20

40

80

100

Мал. 4. Залежність висоти перетину рельєфу від масштабу карти.

2. ВИМІРЮВАННЯ НА ТОПОГРАФІЧНІЙ КАРТІ. Для визначення відстаней між об’єктами використовують масштаб карти (числовий, лінійний та іменований). Довжину ламаної лінії (дороги, залізниці) обчислюють як суму відрізків прямих. Для більш точних вимірювань звивистих річок, берегових ліній користуються курвіметром, який складається з рухомого коліщатка й циферблата зі стрілкою, що показує пройдену на карті відстань (у сантиметрах або кілометрах).

Найбільш точно визначити відстань на карті можна по прямій лінії. Точність (гранична графічна точність 0,5 мм — 5% від величини масштабу карти) вимірювання в топографії залежить від масштабу, похибок у її складанні, деформацій паперу, рельєфу місцевості, точності вимірювальних приладів, характеру вимірюваних ліній (прямі, звивисті), зору й акуратності людини (мал. 5).

СЛОВНИК

Курвіметр — прилад для вимірювання довжин кривих ліній та розмірних одиниць на картах або планах. Довжину вимірюваної лінії визначають як добуток показань курвіметра на знаменник масштабу.

Curvimeter — a device for measuring the lengths of curve lines and dimensional units on maps or plans. The length of the measured line is defined as the product of the curvature readings in the scale denominator.

Мал. 5. Варіанти вимірювань на графічній топографічній карті.

3. ВИЗНАЧЕННЯ ВИСОТ ПОВЕРХНІ (ОБ'ЄКТІВ). На топографічних картах рельєф зображується за допомогою горизонталей — ліній перерізу нерівностей місцевості горизонтальними площинами, що проводяться через однакові за висотою проміжки. Відстань (у метрах) між сусідніми січними площинами називається висотою перерізу. Різниця висот сусідніх горизонталей дорівнює висоті перерізу рельєфу, що на карті вказується під лінійним масштабом.

Пригадайте, що таке абсолютна та відносна висота.

Усі точки, які лежать на одній горизонталі, мають однакову абсолютну висоту. Знаючи висоту перерізу, можна визначити абсолютну висоту будь-якої точки. Відлік висот на топографічних картах ведеться від нуля Кронштадтського футштока середнього рівня Балтійського моря. Абсолютні висоти вказані біля вершин деяких гір та горбів, окремих об’єктів (наприклад, розгалуження доріг, колодязь, джерело). На берегових лініях водойм є позначки, які означають абсолютну висоту водної поверхні в заданій точці — уріз води (мал. 6).

Можливі ситуації

при визначенні висот точок (об'єктів)

при визначенні перевищень

якщо відома висота точки, то позначкою горизонталі буде число, кратне висоті перерізу

позначка точки між горизонталями визначається Інтерполюванням позначок горизонталей

якщо точки розташовані на одній горизонталі — перевищення дорівнює нулю

якщо позначки об'єктів підписані на карті — перевищення дорівнює різниці позначок

перевищення точок (об'єктів) на одному схилі дорівнює добутку висоти перерізу рельєфу та кількості горизонталей між цими точками

якщо точки розташовані на значній відстані одна від одної, необхідно визначити висоти точок і взяти їх різницю

Мал. 6. Можливі ситуації в роботі з топографічними картами.

СЛОВНИК

Кронштадтський футшток — металева рейка з поділками для вимірювання висоти рівня Балтійського моря.

The Kronstadt Box is a metal rail with divisions for measuring the height of the Baltic Sea.

За топографічною картою також можливо визначати стрімкість схилів (за графіком закладань), що істотно впливає на умови прохідності місцевості. Стрімкість схилів можна визначити за графіком закладань.

Графік закладань — графічне вираження обернено пропорційної залежності між стрімкістю схилу, висотою перерізу й закладанням горизонталей. Він указується на картах масштабів 1:10000 — 1:100000 під нижньою рамкою карти праворуч від лінійного масштабу.

Площі за топографічною картою визначають: окомірно, за допомогою палетки, графічно, механічно, аналітично, фотоелектронно.

ВИСНОВКИ

  • Сучасні топографічні знаки створено за такими вимогами: графічна простота, наочність, достатня виразність і відмінність кожного, характеристика основних властивостей відображуваного об'єкта, легке запам'ятовування тощо.
  • Для вимірювань на топографічній карті використовують масштаб, звичайні (лінійка) та спеціальні (курвіметр) пристрої.
  • Визначення висот поверхні на топографічних картах роблять за допомогою горизонталей, які зображують рельєф місцевості.
  • Для визначення площ за топографічною картою існує кілька способів.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

  • 1. Доведіть необхідність використання великої кількості умовних позначень на топографічній карті.
  • 2. Обґрунтуйте необхідність використання курвіметра для проведення вимірювань.
  • 3. Спрогнозуйте подальші зміни топографічних карт та цілей їх використання.
  • 4. Порівняйте зображення на географічній та топографічній картах.
  • 5. Проаналізуйте значення вмінь використовувати топографічну карту, наприклад, військовими.