Підручник з Правознавства. 10 клас. Лук’янчиков - Нова програма

§ 108. Нотаріат. Права та обов'язки нотаріуса. Нотаріальні дії

Конституція України (стаття 59) закріпила право кожного громадянина на отримання правової допомоги. Нотаріат разом із низкою правоохоронних органів України забезпечує реалізацію цього конституційного права громадян.

Нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, із метою надання їм юридичної достовірності.

Нормативну базу діяльності нотаріату складають: Конституція України, Закон України «Про нотаріат», Положення «Про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату», що затверджує Кабінет Міністрів України, та інші положення та постанови.

Нотаріус виконує роль юридичного радника, який надає правову допомогу у складанні документа (договору, заповіту тощо), щоб посвідчений ним документ відповідав закону й волевиявленню особи, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії.

Основними законодавчими актами, які регулюють діяльність нотаріату в державі, є Закон України «Про нотаріат» та «Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України». У Законі міститься й перелік нотаріальних дій, які виконують нотаріуси, а «Порядок...» конкретизує зміст нотаріальних дій та послідовність їх вчинення.

Нотаріус посвідчує такі безспірні права, як право на спадщину, на частку в спільному майні подружжя. До фактів, які посвідчуються ним, належать: 1) факт про те, що громадянин є живим; 2) тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці; 3) перебування громадянина в певному місці; 4) час подання документів тощо. На підтвердження таких прав або фактів нотаріус видає відповідне свідоцтво.

Посвідчення договорів, довіреностей, заповітів, засвідчення справжності підпису на документі робиться шляхом напису на відповідному документі за встановленою формою.

Нотаріуси приймають документи на зберігання, вчиняють виконавчі написи, вживають заходів щодо охорони спадкового майна, засвідчують правильність копій документів, виконують інші нотаріальні дії, передбачені законом.

Ураховуючи те, що нотаріальну діяльність здійснює уповноважена державою особа від імені держави, яка надала їй такі повноваження, закон встановлює досить жорсткі вимоги щодо допуску до професії нотаріуса, зазначені, зокрема, у статті 3 Закону Україні «Про нотаріат». Він містить такі вимоги:

1. Нотаріусом може бути тільки громадянин України, тому втрата особою громадянства України або виїзд за межі України на постійне проживання є підставою анулювання свідоцтва про право займатися нотаріальною діяльністю.

2. Нотаріус має мати повну вищу юридичну освіту, тобто закінчити відповідний факультет університету, академії, інституту.

3. Нотаріус має володіти державною мовою.

4. Нотаріус повинен мати стаж роботи у сфері права щонайменше шість років, із них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори — щонайменше три роки.

5. Нотаріус повинен скласти кваліфікаційний іспит — це здійснюється для визначення рівня професійної підготовки осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю. Державна нотаріальна контора — це юридична особа, яку очолює завідуючий.

ЦІКАВО!

Історія виникнення нотаріату

У перекладі з латинської мови «нотаріус» означає «писар», «стенограф». Нотаріат дійсно зароджувався як система осіб, які стенографували (записували) різноманітні угоди або промови й надавали юридичну допомогу. Згодом документам, посвідченим нотаріусами, надавалося все більшого юридичного значення аж до визнання їх безспірними. У франкських королів за часів Каролінгів, наприклад, оспорювання нотаріальних актів заборонялося під страхом смерті. Уперше органи, які виконують нотаріальні функції, виникли в Стародавньому Римі. Причому функції, притаманні нотаріату, виконувалися різними особами: табеліонами, нотаріусами — у Римській імперії, дяками й піддячими — на Русі. Отже, в історичному аспекті нотаріат пройшов складний шлях свого розвитку — від стенографування документів до посвідчення безспірних прав і фактів.

Поряд зі збереженням державного нотаріату була запроваджена приватна нотаріальна діяльність, яку здійснюють приватні нотаріуси. За своєю сутністю це незалежна професійна діяльність, оскільки приватні нотаріуси діють за принципом самофінансування, самостійно забезпечують себе роботою, можуть укладати цивільно-правові й трудові договори, відкривати поточні та вкладні рахунки, а також несуть повну матеріальну відповідальність за заподіяну шкоду внаслідок своїх незаконних дій або через недбалість.

Для захисту професійних інтересів нотаріусів була створена та зареєстрована Міністерством юстиції України в 1993 р. Українська нотаріальна палата — добровільне громадське об’єднання нотаріусів на професійній основі. Зараз вона об’єднує близько 4 тис. державних і приватних нотаріусів. Українська нотаріальна палата є колективним членом Спілки юристів України. Також вона прийнята як спостерігач до світової організації нотаріусів — Міжнародного союзу латинського нотаріату, який об’єднує нотаріати 80 країн.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Що таке нотаріат? 2. Хто може бути нотаріусом? 3. Які нотаріальні дії можуть вчиняти нотаріуси? 4. Що таке державна нотаріальна контора?

Завдання для самоперевірки до теми 12 «Правоохоронні органи України та адвокатура»

1. Спробуйте визначити належність прокуратури до однієї з трьох гілок влади. Обґрунтуйте свою відповідь.

2. Спробуйте навести аргументи «за» і «проти» запровадження адвокатської монополії на представництво іншої особи в суді та на захист від кримінального обвинувачення.

3. Послуговуючись своїм життєвим досвідом і використовуючи інформацію із засобів масової інформації, спробуйте визначити найбільш типові ситуації, у яких може спостерігатися порушення прав громадян із боку поліцейських.

4. Порівняйте діяльність: адвоката та прокурора; нотаріуса та адвоката; поліцейського та працівника СБУ.

5. Визначте, у чому саме полягає порушення законодавства в кожній із наведених ситуацій. Для цього опрацюйте відповідні норми Закону України «Про нотаріат».

Ситуація 1. Між громадянами Колобовим та Пасічником було укладено договір позики. За цим договором Колобов передавав Пасічнику 10 тис. грн, які той мав повернути через рік. Договором було передбачено виплату відсотків щомісячно. Сторони договору звернулися до нотаріуса з проханням посвідчити договір. Нотаріус відмовився від вчинення нотаріальної дії, мотивуючи свою відмову тим, що законом для такого договору передбачено просту письмову форму.

Ситуація 2. Нотаріус Федченко повідомив громадянку Теличко про те, що її чоловік склав заповіт, яким позбавив її спадщини.

Ситуація 3. Нотаріус посвідчив заповіт громадянина Дудаша. Згідно з вимогами законодавства заповідач отримав примірник заповіту. Через місяць Дудаш звернувся з проханням до нотаріуса про видачу йому Витягу зі Спадкового реєстру про наявність складеного заповіту. Нотаріус відмовив у видачі Витягу, пояснивши свою відмову тим, що заповідач має нотаріально посвідчений заповіт, що є доказом наявності складеного заповіту.