Захист Вітчизни. «Основи медичних знань». Рівень стандарту. Повторне видання. 10 клас. Лелека

Тема 5. Надання домедичної допомоги при кровотечах

Вивчивши цю тему, ми:

дізнаємося про види кровотеч та основні способи їхньої зупинки;
навчимося визначати кровотечу, що становить загрозу для життя та про водити відповідні дії щодо її припинення (тампування рани);
визначимо алгоритм дій з техніки накладання турнікета на верхні та нижні кінцівки;

1. Види кровотеч. Ознаки та швидке розпізнавання загрозливої для життя кровотечі

Кровотеча — це витікання крові із кровоносних судин при порушенні їхньої цілісності. При цьому мається на увазі травматична кровотеча, що відрізняється від іншої, спричиненої в результаті роз’єднання судин через хворобу (виразка, туберкульоз, інсульт), тобто нетравматичної.

Причиною кровотечі може бути пошкодження судин внаслідок травмування (укол, поріз, удар), рідше — через «випотівання» крові крізь стінку судини. Найбільшу небезпеку для здоров’я та життя людини становлять кровотечі із судин великого та середнього калібрів. Кровотечі із судин малого калібру (капілярів) небезпечні лише за умови зниженої здатності крові зсідатися, що виникає, зокрема, при гострій променевій хворобі або рідкісному спадковому захворюванні — гемофілії. Розрізняють кровотечі внутрішні й зовнішні.

Внутрішня кровотеча — це стан, за якого кров виливається в одну з порожнин тіла (черепну, черевну, плевральну та ін.) або внутрішні тканини організму.

Причиною внутрішньої кровотечі може стати травма або хронічне захворювання. Масивна, небезпечна для життя посттравматична кровотеча в черевну порожнину може розвинутися в результаті тупої травми живота із ушкодженням селезінки та печінки, спричиненої ДТП, падінням з висоти, сильним ударом.

Внутрішня кровотеча в плевральну порожнину зазвичай виникає в результаті численних переломів ребер з ушкодженням міжреберних судин та плеври.

Кровотеча в порожнину черепа є найнебезпечнішим ускладненням черепно-мозкової травми. Оскільки череп, на відміну від інших природних порожнин, має суворо обмежений об’єм, навіть невелика кількість крові, що витекла, викликає стискання мозкових структур і становить загрозу для життя людини.

До найпоширеніших видів внутрішньої кровотечі належать нетравматичні, що розвиваються в результаті хронічних серцево-судинних захворювань (артеріальна гіпертонія, аневризма судин головного мозку, цукровий діабет, гемофілія), шлунково-кишкових (гастрит, варикозне розширення вен стравоходу, цироз печінки) та гінекологічних (позаматкова вагітність, аборт).

Як визначити ступінь тяжкості внутрішньої кровотечі
Загальні симптоми: • кволість, сонливість; • блідість шкіри та слизових оболонок; • запаморочення, потемніння в очах; • холодний піт, спрага; • зміна пульсу та артеріального тиску
Легка кровотеча	У постраждалого спостерігаються незначне прискорення пульсу до 80 ударів на хвилину, незначне зниження артеріального тиску, у деяких випадках явні ознаки можуть бути відсутні
Середня кровотеча	У постраждалого спостерігаються прискорення пульсу до 90-100 ударів на хвилину (тахікардія), похолодіння кінцівок, незначне прискорення дихання. Можливі також нудота, уповільнення реакції на зовнішні подразники, сильна кволість
Тяжка кровотеча	У постраждалого спостерігаються прискорення пульсу понад 110 ударів на хвилину, сильне зниження верхнього артеріального тиску, сильне прискорення й порушення ритму дихання, тремтіння й посиніння рук, апатія, сильна нудота та блювання, втрата свідомості, різка блідість шкіри та посиніння губ

Інтенсивність кровотечі та об’єм втраченої крові залежать від кількості ушкоджених судин, їхнього калібру, виду ушкодженої судини (артерія, вена, капіляр), рівня артеріального тиску, стану системи, що зсідає кров, стану самого постраждалого до того, як почалася кровотеча.

Зовнішня кровотеча — це витікання крові з пошкоджених судин шкіри, слизових оболонок, м’язів і підшкірної клітковини в зовнішнє середовище.

Причиною зовнішньої кровотечі є травма, в результаті якої виникає поранення. Розрізняють три види зовнішньої кровотечі: капілярна, венозна та артеріальна. Кожна з них має свої характерні ознаки.

Прояви зовнішньої кровотечі: а — капілярна; б — венозна; в — артеріальна

Капілярна кровотеча виникає в результаті пошкодження дрібних кровоносних судин (неглибокі порізи шкіри, подряпини). Кров із рани витікає повільно, краплями. За умови нормальної здатності зсідатися така кровотеча припиняється сама або її зупинку здійснюють простими кровоспинними засобами. Загроза здоров’ю від невеликого поранення полягає у ймовірності зараження рани.

Венозна кровотеча виникає в результаті пошкодження вен (різані, колоті рани). Кров витікає повільно, рівномірною цівкою, має темно-вишневе забарвлення. Така кровотеча рідше призводить до масивного крововиливу. Проте поранення вен шиї і грудної клітки становить небезпеку. Під час вдиху через рану до судин може потрапити повітря. що спричинить ускладнення стану постраждалого — повітряну емболію (закупорку кровоносних судин серця, легень).

Артеріальна кровотеча виникає в результаті пошкодження артерій (дуже глибокі різані, колоті, рубані рани). Кров витікає сильним пульсуючим струменем, має яскраво-червоне забарвлення. Через пошкодження великих судин (аорти, підключичної, стегнової артерії та ін.) вже протягом кількох хвилин може виникнути крововтрата, несумісна з життям. Проте цього може не статися, якщо травмована судина буде стиснена гематомою, що утворить тромб в місці поранення.

Також ще вирізняють змішану кровотечу, яка спостерігається в результаті поранення артерій та вен. Вона небезпечна тим, що за жодних умов сама не зупиняється і потребує нагальної медичної допомоги.

Як визначити ступінь тяжкості зовнішньої кровотечі
Легка кровотеча	Втрата ОЦК становить менше 15 %. Пульс та артеріальний тиск у нормі, шкірні покриви природного кольору, свідомість ясна
Середня кровотеча	Втрата ОЦК становить 16-20 %. Незначне зниження артеріального тиску, помірна тахікардія, трохи прискорене дихання. Шкірні покриви бліді, кінцівки холодні, постраждалий відчуває запаморочення, можлива втрата свідомості, кволість, сухість у роті
Тяжка кровотеча	Втрата ОЦК становить 21-40 %. Пульс прискорений до 120 ударів на хвилину, низький артеріальний тиск, помітно прискорене дихання, порушений його ритм. Різка блідість шкірних покривів, липкий холодний піт, посиніння кінцівок, губ і носогубного трикутника, блювання, тремтіння рук, позіхання (ознака кисневого голодування), втрата свідомості

2. Алгоритм дій домедичної допомоги при кровотечі. Способи тимчасового припинення зовнішньої кровотечі

Головна небезпека кровотечі пов’язана з виникненням гострого недостатнього кровопостачання тканин, втратою крові, що викликає порушення їхньої діяльності. Насамперед це стосується життєво важливих органів — мозку, серця та легень.

Саме тому знати й уміти застосовувати на практиці алгоритм дій, спрямованих на зупинку кровотечі, дуже важливо. Діяти при цьому слід швидко й цілеспрямовано, адже значна втрата крові знесилює людину і навіть становить загрозу для її життя.

ПОРЯДОК РЯТУВАЛЬНИХ ДІЙ

Отже, головне завдання рятівних заходів — мінімізувати крововтрату. Це багато в чому попередить ускладнення стану постраждалої людини і полегшить процес подальшого лікування.

Зупинка внутрішньої кровотечі

При підозрі внутрішньої кровотечі необхідно одразу викликати екстрену медичну допомогу або якомога швидше транспортувати постраждалого до медичного закладу. Перед цим потрібно вжити певних рятівних заходів й дотримуватися чітких правил надання першої допомоги.

Алгоритм надання першої допомоги при внутрішній кровотечі

1. Звільніть постраждалого від одягу, розстебніть ремені й ґудзики. Забезпечте приплив свіжого повітря до приміщення.

2. При сильному травмуванні грудної клітки розташуйте постраждалого у напівсидячому положенні, а під ноги йому підкладіть невеликий валик із ковдри (рис. 1).

Рис. 1

3. Якщо кров виливається в черевну порожнину, покладіть постраждалого на рівну тверду поверхню без будь-яких підвищень (рис. 2). Якщо постраждалий відчуває позиви до блювання, переверніть його на бік.

Рис. 2

4. Не дозволяйте постраждалому рухатися, розмовляти (це може спричинити погіршення стану). Якщо людину мучить спрага, слід допомогти їй прополоскати рот холодною водою.

Увага! Запам’ятайте, чого не можна робити у випадку внутрішньої кровотечі:

давати постраждалому будь-які медичні препарати (знеболювальні, проносні, стимулюючі серцеву діяльність);
прикладати до вірогідного місця кровотечі тепло;
напувати постраждалого або годувати.

Зупинка зовнішньої капілярної кровотечі

Капіляри є найдрібнішими тонкостінними судинами мікроциркуляції, якими рухається не лише кров, а й лімфа. Вони є в усіх органах і тканинах організму, будучи продовженням артеріол або їхнім розгалуженням. Окремі капіляри, поєднуючись між собою, утворюють початок венозної системи.

При капілярній кровотечі втрата крові незначна, її можна швидко зупинити, наклавши на кровоточиве місце чисту марлю, вату й забинтувавши або приклеївши пластир.

Алгоритм надання допомоги у випадку капілярної кровотечі

1. Обробіть краї рани постраждалого антисептиком.

2. На рану покладіть шматок вати.

3. Потім накладіть асептичну марлеву пов’язку

Якщо немає спеціальних медичних засобів першої допомоги, пошкоджену ділянку можна перев’язати чистим носовичком. Накладати прямо на місце поранення вату або клаптик ворсистої тканини не можна, щоб не викликати подразнення й не ускладнювати подальше видалення тимчасової пов’язки.

Зупинка зовнішньої венозної кровотечі

Венозну кровотечу краще за все можна зупинити тиснучою пов’язкою. Вона стискає кінці пошкодженої вени, і кровотеча припиняється. Але слід пам’ятати, що в такий спосіб судина може затромбуватися. отже, таку пов’язку не слід лишати на тривалий час.

Якщо вилив крові зупинився, але нижче зберігається пульсація вени, пов’язка зроблена правильно. Способи зупинки венозної кровотечі передбачають і вплив холодом. Міхур із льодом можна покласти на пов’язку. За півгодини міхур слід прибрати на 10 хвилин, щоб відновити кровоток в області ураження.

Алгоритм надання допомоги у випадку венозної кровотечі

1. Накладіть на рану чисту, стерильну серветку та здійсніть тиск безпосередньо на рану.

2. Підніміть кінцівку постраждалого.

3. Якщо кровотеча не зупинена — накладіть на рану пов’язку.

4. Подбайте про термінове транспортування постраждалого до медичного закладу.

Зупинка зовнішньої артеріальної кровотечі

Якщо у потерпілого спостерігаються ознаки артеріальної кровотечі, то надання допомоги в такому випадку передбачає перетискання пошкодженої судини вище пошкодженого місця. Зупинка втрати крові відбудеться тільки в разі притискання артерії до кістки.

Алгоритм надання допомоги у випадку артеріальної кровотечі

1. Накладіть на рану чисту, стерильну серветку та натисніть безпосередньо на рану.

2. Підніміть кінцівку постраждалого.

3. Якщо кровотеча не зупинена — накладіть на рану пов’язку, що тисне, та при можливості одночасно притисніть артерію на відстані.

4. Якщо кровотеча не зупинена — накладіть постраждалому джгут.

5. Подбайте про термінове транспортування постраждалого до медичного закладу.

Дізнайтеся про домедичну допомогу при інших травматичних кровотечях.

Способи тимчасового припинення зовнішньої кровотечі

Техніка прямого тиску на рану. Прямий тиск на рану дозволяє зберегти час, даючи можливість крові зсістися. Для здійснення прямого тиску необхідно за можливості підвести вгору поранену частину тіла і сильно натиснути на рану пальцями або долонею, причому краще за все зробити це, накривши рану шматком марлі або чистої тканини. Якщо за деякий час кровотеча зменшиться, але не зупиниться, необхідно накласти на рану тиснучу пов’язку.

Щоб накладання пов’язки було ефективним, слід дотримуватися певних правил.

• За можливості слід використовувати стерильні перев’язувальні матеріали і тримати їх за краї, щоб виключити можливість інфікування рани.

• Перев’язувати рану треба щільно, але не туго. Пов’язка не має бути ні слабкою (вільно зсуватися), ні тугою (спричиняти оніміння забинтованої частини тіла, збліднення чи посиніння шкірного покриву).

• Розпочинати накладання тиснучої пов’язки слід з найвужчого місця відносно рани, пересуваючись до найширшого. Перші тури мають бути накладені тугіше, ніж наступні. Зав’язувати кінці бинта слід прямим вузлом, що не розтягується.

• Якщо в рані є сторонній предмет, його не можна вилучати. Слід лише накрити рану чистою марлею, а пов’язку накласти таким чином, щоб тиснучий бинт (тампон) був притиснутий до країв рани і не торкався стороннього предмета, що в рані.

• Якщо після накладання на рану пов’язки кров продовжує сочитися, потрібно накласти іще одну пов’язку, не знімаючи попередньої. За необхідності можна накладати до трьох пов’язок.

Пальцеве притискання артерії. Першочерговим заходом щодо припинення кровотечі є пальцеве притискання пошкодженої артерії. Для кожної крупної артеріальної судини визначені типові місця для притискання. При ушкодженні артеріальних судин верхньої та нижньої кінцівок кровотечу зупиняють пальцевим притисканням у відповідних місцях, де судини розташовані неглибоко й можуть бути притиснені до найближчої кістки. Виконувати його потрібно тільки великим пальцем або охопленням руки, щоб великий палець розташовувався на потрібному місці, у деяких випадках (наприклад, пошкодження стегнової артерії) притискання потрібно здійснювати кулаком. Перевага пальцевого притискання артерії полягає в тому, що в разі правильного застосування цього способу кровотечу можна зупинити майже миттєво. Проте він є дієвим лише тимчасово, оскільки особа, яка надає допомогу, не може відійти від постраждалого.

Точки пальцевого притисканням найважливіших артерій: 1 — скроневої; 2 — щелепної; 3 — сонної; 4 — підключичної; 5 — пахвової; 6 — клубової; 7 — променевої та ліктьової; 8 — стегнової; 9 — великогомілкової; 10 — артерії стопи

• Кровотечу зі скроневої артерії зупиняють, притискаючи двома-трьома пальцями попереду вушної раковини на відстані 1-2 см від неї.

• Артеріальну кровотечу з нижньої частини обличчя зупиняють, притиснувши великим пальцем щелепну артерію, розташовану між підборіддям і кутом нижньої щелепи.

• Небезпечну кровотечу з верхньої половини шиї зупиняють притисканням сонної артерії. Для цього, обхопивши бічну та задню поверхню шиї постраждалого, великим пальцем натискають на передню поверхню шиї збоку від гортані.

• Для того щоб зупинити артеріальну кровотечу при значних пораненнях плеча, пахвову артерію притискають до голівки плечової кістки, з цією метою особа, яка надає допомогу, одну руку кладе на плечовий суглоб постраждалого й, утримуючи цей суглоб у нерухомому стані, чотирма пальцями іншої руки із силою натискає на пахвову западину по лінії, ближчої до передньої межі западини.

• У випадках артеріальної кровотечі в області нижніх кінцівок пальцеве притискання стегнової артерії спрямоване в пахову область до кісток тазу. Для цього потрібно сильно натиснути великими пальцями обох рук (або кулаком однієї) на пахову область постраждалого, дещо ближче до внутрішнього краю, де чітко простежується пульсація стегнової артерії.

У подібний спосіб здійснюють пальцеве притискання артерій в інших випадках кровотечі. Цей спосіб допомагає зберегти дорогоцінний час у рятуванні людини й наданні подальшої допомоги.

Максимальне згинання кінцівок у суглобах, у випадках травмування кінцівок після пальцевого притискання артерії для утримання крові застосовують цей метод. Його обов’язковою умовою є те, що перед тим, як максимально зігнути кінцівку у суглобі, у місце згину необхідно підкласти валик. Окрім спеціальних засобів для стягнення кінцівок можна скористатися ременем.

• При кровотечі з верхньої кінцівки використовують тугий валик розміром з кулак потерпілого, який підкладають у підпахвову ділянку, плече щільно фіксують до тулуба до повної зупинки кровотечі (рис. 1).

• При кровотечі з підключичної або плечової артерії руки заводять за спину та фіксують їх пов’язкою (рис. 2).

• Якщо кровоточать судини передпліччя, руку згинають у ліктьовому суглобі (рис. 3).

• При кровотечі з рани гомілки або ступні ногу згинають у колінному суглобі (рис. 4).

• У випадку пошкодження стегнової артерії кінцівку максимально згинають у тазостегновому та колінному суглобах, стегно та гомілку притискають до тулуба (рис. 5).

Метод максимального згинання кінцівки в суглобах

3. Техніка тампонування рани. Техніка накладання кровоспинного джгута на верхні та нижні кінцівки. Техніка накладання компресійної пов’язки

У випадках, коли травмування людини призвело до глибокої рани, що спричинила дуже сильну кровотечу, яку не вдається ефективно зупинити тиснучою пов’язкою або максимальним згинанням кінцівок, надати першу допомогу потрібно, застосувавши техніку тампонування рани та накладання кровоспинного джгута.

Техніка тампонування рани

Тампонування застосовують для зупинки венозної або капілярної кровотечі (кровоспинний тампон), відмежування інфікованої ділянки й видалення гнійного відокремлюваного. Для зупинки кровотечі застосовується туга тампонада, в інших випадках тампони вводяться м’яко.

Тампонування ран — це заповнення ран і порожнин стерильними смугами марлі, а також маззю, сальником або так званим біологічним тампоном (гемостатичною губкою, фібринною плівкою та ін.).

Для зупинки кровотечі застосовують сухі марлеві або біологічні тампони, для відмежування запального процесу — сухі марлеві тампони, при дренуванні гнійних ран застосовують сухі, мазеві або змочені антисептичною рідиною марлеві тампони, а також біологічні тампони.

Умовами для проведення тампонування рани є^:

всі випадки надання екстреної медичної допомоги при пораненнях, що супроводжуються сильною кровотечею;
зупинка капілярної кровотечі з м’яких тканин, особливо при зниженому показнику зсідання крові.

Щоб досягти найбільшого гемостатичного ефекту, слід попередньо розтягнути краї рани спеціальними гачками і видалити кров’яні згустки, якщо рана заповнена ними; уважно оглянути, чи кровоточать ділянки, а потім туго затампонувати всю рану.

Алгоритм тампонування рани

1. Уважно огляньте рану та виявіть місце кровотечі.

2. Правою рукою притисніть судину в місці кровотечі до кістки в глибині рани, щоб зменшити кровотечу. Якщо кровотеча з пахвинної ділянки — притисніть стегнову артерію на відстані.

3. Візьміть в ліву руку кілька петель бинта і підведіть його під пальці правої руки.

4. Повторіть цей прийом до заповнення рани, не послаблюючи тиску правою рукою.

5. Після повного тампонування рани, здійсніть прямий тиск на рану двома руками протягом щонайменше 10 хв. у разі використання звичайного бинта і 3 хв. — кровозупинного.

6. Після виконання маніпуляції, обережно зменште тиск і огляньте рану. Якщо промокання бинта кров’ю не збільшується і кровотеча зупинилась — накладіть поверх рани компресійну пов’язку.

Якщо рана або порожнина глибока, то краще затампонувати її одним шматком марлі. Дуже зручно скористатися в цих випадках таким методом: корнцангом (щипці, схожі на ножиці, із зазубринами на внутрішньому ріжучому боці) захоплюють центральну частину (до якої прив’язана шовкова нитка) марлевої серветки і вводять її у вигляді напіврозкритої парасольки до дна рани, що кровоточить. Потім кладуть у цю серветку окремі шматки марлі чи вати до тих пір, поки всю порожнину рани не буде туго затампоновано.

Техніка накладання кровоспинного джгута на верхні та нижні кінцівки. Алгоритм накладання кровоспинного джгута-турнікета

Метод перетягування кінцівок кровоспинним джгутом-турнікетом використовують тільки у тяжких випадках артеріальної кровотечі із судин кінцівок.

Кровоспинний джгут — це петля для перетягування кінцівок з метою стискання великої кровоносної судини.

Кровоспинний джгут являє собою небезпечний (в плані можливості втрати або паралічу кінцівки) і дуже болісний для постраждалого засіб.

Кровоспинний джгут

Тому його використання повинно обмежуватися випадками, коли мова йде про можливість загибелі постраждалого в результаті крововтрати від життєзагрозливої кровотечі.

Основними вимогами до кровоспинного джгута є легкість, достатня ширина. Широкий джгут також завдає менше шкоди постраждалому, ніж вузький. Тож для створення імпровізованого джгута можна використати підручні засоби: хустини, шарфи, підтяжки, поясний ремінь, чоловічу краватку. Слід зауважити, що неприпустимо використовувати шнурки, мотузки, дріт, телефонні та інші кабелі.

Випадки застосування джгута

1. При артеріальній кровотечі (фонтануючий струмінь крові з рани).

2. При значній кровотечі, яку не вдається зупинити іншими засобами.

3. При травматичній ампутації кінцівки.

4. При комбінованих ураженнях, як швидкий тимчасовий засіб для зупинки життєзагрозливої кровотечі.

Місця накладання кровоспинного джгута

Місце накладання	Місце кровотечі поранення
1 — Верхня третина плеча (із кріпленням до тулуба)	У середній або нижній третині плеча
2 — Нижня третина плеча	В області ліктя або на верхній третині передпліччя
3 — Верхня третина передпліччя	У середній третині передпліччя або нижче
4 — Верхня третина стегна (із кріпленням до тулуба)	У середній або нижній третині стегна
5 — Середня третина стегна	У нижній третині стегна, в області коліна або на верхній третині гомілки
6 — Верхня третина гомілки	У середній третині гомілки або нижче
Увага! Запам’ятайте, що кровоспинний джгут не можна накладати: • на середню третину плеча, де променевий нерв лежить на кістці й легко травмується; • на нижню третину стегна, оскільки стегнова артерія в цьому місці проходить через гунтерів канал, отже, стиснути її без травмування м’яких тканин не вдасться.

Запорукою правильного накладання кровоспинного джгута є дотримання чітких правил та умов щодо здійснення цього заходу.

Загальні правила накладання джгута

1. Джгут накладається на 5-8 (до 10) см вище місця поранення на плече, передпліччя, стегно або гомілку.

2. Переконайтеся, що джгут не накладається на суглоб, на місце перелому кістки. Намагайтеся не накладати джгут у середній трети ні плеча та в області підколінної ямки — тут більш вірогідне ушкодження нервів.

3. При правильно накладеному джгуті кровотеча припиняється і дистальний пульс (на зап’ястку на руці або знизу - позаду внутрішньої лодижки на нозі) не виявляється. Кінцівка не має набрякати та набувати синюшного відтінку.

4. Якщо кровотеча зупинилася, проте ви все ще відчуваєте пульс, не затягуйте джгут сильніше, а накладіть другий над першим, щоб зменшити ушкодження м’язів та нервів.

5. Не закривайте джгут пов’язками чи одягом.

6. Запишіть час накладення джгута на ньому чи на видимій частині тіла постраждалого. Перед часом напишіть велику літеру «Т» (турнікет), яка є сигналом, що пораненому накладено джгут.

7. Якщо кровоспинний джгут знаходився на місці накладення більше 6 годин — не робіть спроб його зняти.

Якщо джгут накладено правильно, то:

кровотеча з рани припиняється;
кінцівка стає блідою та холодною;
пульс нижче накладання джгута не визначається.

Алгоритм накладання джгута-турнікета

1. Просуньте постраждалу кінцівку крізь петлю, яку утворює стрічка джгута.

2. Розташуйте турнікет так, щоб стрічка джгута була на 5-10 см вище місця поранення.

3. Щільно затягніть стрічку й міцно зафіксуйте її за допомогою липучки на зворотному боці.

4. Обмотайте стрічку джгута навколо кінцівки. Обмотуйте стрічку джгута тільки до місця розташування затиску для блокування важеля.

5. Поверніть важіль для того, щоб затиснути стрічку джгута. Продовжуйте затискати до припинення яскраво-червоної артеріальної кровотечі і зникнення дистального пульсу.

6. Вставте важіль в затиск, що блокує його і не дозволяє джгуту послабитися.

7. Обмотайте кінець стрічки поверх важеля, протягніть її в затиск й оберніть повністю навколо кінцівки.

8. Зафіксуйте важіль і стрічку джгута за допомогою фіксуючої стрічки.

Дізнайтеся більше про спосіб накладання джгута-закрутки із підручних матеріалів.

Техніка накладання компресійної пов’язки

Компресійна пов’язка — це еластична пов’язка з нелипкою вшитою підкладкою.

Пов’язка має вбудовану притискувальну шину, яка дозволяє змінювати напрямок обмотування кінцівки або частини тіла, щоб створити тиск на рану. На додачу притискувальна шина також полегшує процес накладання пов’язки. Накладка, що на кінці, дозволяє фіксувати пов’язку для того, щоб вона не сповзла.

Існують три розміри такої пов’язки: 10, 15, 20 см завширшки. Компресійна пов’язка схожа на еластичну пов’язку, яку використовують під час лікування розтягнення зв’язок, проте вона має три особливості:

ця стерильна нелипка пов’язка має таку будову, що дозволяє знімати її, не відкриваючи рану;
аплікатор тиску, або притискувальна шина, яку розташовують над раною для того, щоб за потреби зупинити кровотечу за допомогою тиску. Це також дозволяє намотувати пов’язку в різні сторони. Ця особливість є дуже корисною при кровотечі в області паху чи при пошкодженні голови;
накладку на кінці пов’язки використовують для її фіксації та додаткового притискання рани.

Фіксатор на кінці пов’язки можна накласти легким плавним рухом руки. Компресійна пов’язка може стиснути будь-яке місце, її легко намотувати та фіксувати, а також вона має додатковий фіксатор, схожий на джгут, який застосовується для додаткового обмеження кровопостачання рани.

Алгоритм накладання компресійної пов’язки

1. Розмістіть підкладку на рані та обмотайте еластичну пов’язку навколо кінцівки або частини тіла.

2. Помістіть еластичну пов’язку в притискувальну шину.

3. Затягніть еластичну пов’язку.

4. Тісно обгорніть еластичну пов’язку над притискувальною шиною і обмотайте всі краї підкладки.

5. Зафіксуйте гачками еластичну пов’язку.

4. Особливості перев’язки ран при пораненні різних частин тіла.

Для перев’язування ран застосовують марлеві бинти, марлеві салфетки, вату, інколи хустинки, а якщо їх немає будь-який підручний матеріал: сорочку, хусточку, рушник, тощо.

Пов’язки використовують для закріплення перев’язувального матеріалу, тиску на яку-небудь частину тіла — в основному з метою зупинки кровотечі, попередження набряку тканин або утримання кінцівки або іншої частини тіла в нерухомому стані.

Види пов’язок

За призначенням	Захисні, давлячі, лікувальні, гемо статичні, іммобілізуючі, екстензійні (пов’язки з витяжкою)
За типом перев’язки	Кругові, хрестоподібні, перехресні, черепашачі, спіральні, колосоподібні, повзучі, циркулярні
За характером фіксації	Транспортна та терапевтична фіксації
За видом матеріалу	М’які (бинтові, косиночці, еластичні, клеєві, пращеподібні, контурні) та тверді (гіпсові, лангети, шини металеві, дерев’яні, пластикові, вакуумні) пов’язки

Основні правила накладання бинтових пов’язок:

1. Підготуйте упакований стерильний бинт (індивідуальний перев’язувальний пакет).

2. Станьте поруч потерпілого так, щоб бачити всю поверхню, яку потрібно перев’язати.

3. Зафіксуйте частину тіла, на яку накладатимете пов’язку так, щоб при зміні положення тіла потерпілого, її не довелося перев’язувати повторно.

4. Добре помийте руки з милом на накладіть пов’язку зі стерильного матеріалу.

5. Обробіть шкіру навколо рани або осередку захворювання антисептиком (спирт, перекис водню тощо).

Алгоритм накладання пов’язки на голову та шию

1. Накладання пов’язки «чепець»:

— покладіть середину бинта на тім’я;

— візьміть початок зав’язки в ліву руку та зробіть закріплюючий виток навколо потилиці і чола;

— оберніть навколо бинта і ведіть до потилиці до наступного кінця;

— зробіть наступний виток вище попереднього. Перев’язувати потрібно до тих пір, поки вся волосиста частина голови не закриється бинтом;

— закінчіть перев’язку двома фіксуючими витками. Кінець бинта зав’яжіть під підборіддям.

2. Накладання пов’язки «вуздечка»:

— зробіть перший виток бинта навколо лобової і потиличної областей;

— потім через потилицю проведіть зав’язку на підборіддя;

— далі поверніть бинт назад на потиличну область з іншого боку та проведіть його далі до підборіддя, щік і чола;

— повторіть тури кілька разів. Фіксуючі витки зробіть навколо голови.

Алгоритм накладання спіральної пов’язки на грудні клітку

Відріжте шматок зав’язки і перекиньте її через передпліччя. Візьміть бинт і зробіть два фіксуючих оберти на вдиху трохи нижче мечеподібного відростка.

Продовжуйте бинтувати по спіралі. Наступний виток повинен накладатися на 2/3 попереднього. Два останніх тури — фіксуючі і вони повинні доходити до пахових западин (рис. 1)

Рис. 1 Накладання спіральної пов’язки на грудні клітку

Алгоритм накладання пов’язок на передпліччя та плече

1. Накладання колосоподібної пов’язки на плечовий суглоб (рис. 2):

— розташуйте руку потерпілого уздовж тулуба;

— навколо нижньої третини плеча зробіть два закріплюючі оберти;

— далі ведіть зав’язку з плеча на груди до здорової пахової западини, переходьте на спину та повертайтеся до плеча;

— накладайте пов’язку на плечовий суглоб в кілька обертів, кожен наступний виток повинен трохи покривати попередній;

— зафіксуйте бинт шпилькою.

Рис. 2. Колосоподібна пов’язка на плечовий суглоб

2. Накладання черепашачої пов’язки на ліктьовий суглоб (рис. 3):

— зігніть пошкоджену кінцівку потерпілого під кутом 90°;

— накладайте пов’язку зліва направо, перші два оберти зафіксуйте;

— наступні витки накладайте по черзі на верхню і нижню частину передпліччя;

— зафіксуйте пов’язку за допомогою розрізаного і зав’язаного на вузол кінця бинта.

Рис. 3. Черепашача пов’язка на ліктьовий суглоб

Алгоритм накладання пов’язок на верхні кінцівки

На верхні кінцівки накладають спіральні, колосоподібні або хрестоподібні пов’язки.

1. Накладання спіральної пов’язки на палець (рис. 1):

— починайте накладати пов’язку на палець обертом навколо зап’ястка;

— далі ведіть бинт із тильної сторони кисті до нігтьової фаланги;

— потім зробіть спіральні оберти бинта від кінця до початку пальця і зворотним обертом по тильній поверхні кисті;

— закріпіть бинт на зап’ястку.

Рис. 1. Спіральної пов’язки на палець

2. Хрестоподібну пов’язку накладають на пошкоджену долоню або_тильну поверхні кисті (рис. 2):

— почніть із фіксованого оберту бинта на зап’ястку;

— далі зробіть оберт з тильного боку на долоню.

Рис. 2. Хрестоподібна пов’язка на пошкодженій долоні або тильній поверхні кисті

Алгоритм накладання пов’язок на верхні кінцівки

1. Середня та нижня частини стегна закриваються за допомогою спіралеподібної пов’язки, як і під час пошкоджень плеча та передпліччя.

2. Накладання «черепашачої» пов’язки на коліно (рис. 1):

— накладіть кругові оберти бинта через надколінну чашечку;

— наступні оберти бинта проведіть вище і нижче колінного суглоба, перехрещуючи їх у ділянці підколінної ямки;

— зведіть витки бинта до центру, поступово повністю вкриваючи колінний суглоб.

Рис. 1. «Черепашача» пов’язка на коліні

3. Пов’язка на гомілку може бути виконана як проста спіралеподібна, що проходить від кісточки до коліна.

4. Накладання «черепашачої» пов’язки на п’ятку:

— почніть накладати бинт з виступаючої частини п’ятки;

— наступні оберти накладіть вище і нижче перших, частково їх перекриваючи;

— закріпіть всі оберти бинта вісімкоподібними або косими ходами через підошву.

Рис. 2. «Черепашача» пов’язка на п’ятці

5. Накладання вісімкоподібної пов’язки на гомілковий суглоб (рис. 3):

— проведіть кругові оберти бинта вище кісточки;

— далі навкоси перекрийте бинтом тил стопи і проведіть його по підошві перпендикулярно стопі та поверніть угору на зовнішню її частину, перехрещуючи попередній тур;

— потім знову обгорніть бинтом кісточку і повторіть все спочатку;

— закріпіть кінець бинта над кісточкою.

Рис. 3. Вісімкоподібна пов’язка на гомілковий суглоб

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняттю «кровотеча». Назвіть види кровотеч за типом ушкодженої судини стосовно внутрішнього середовища. Визначте ознаки різних видів кровотеч.
2. Якого алгоритму дій домедичної допомоги необхідно дотримуватися у випадку зовнішньої кровотечі?
3. Який вид кровотечі становить найбільшу загрозу життю людини? Чому?
4. Покажіть точки для пальцевого притискання найважливіших артерій.
5. Розкажіть про метод максимального згинання кінцівок у суглобах. Як його застосовують у різних випадках кровотеч? Які підручні засоби можна використати під час застосування цього методу?
6. Дайте визначення поняттю «тампонування рани».
7. Визначте алгоритм накладання кровоспинного джгута-турнікета.
8. Визначте алгоритм перев’язки ран при пораненні різних частин тіла (голову, верхні і нижні кінцівки).

Виконайте тестові завдання із автоматичною перевіркою на освітній платформі ΙΖΖΙ.

Практична робота 4. Дослідження методики накладання тиснучої пов’язки

Мета: закріпити вміння щодо накладання тиснучої пов’язки у випадках капілярної або венозної кровотечі.

Обладнання: інструкція з накладання тиснучої пов’язки, клаптик марлі, два рулони бинта (або носовичок та один рулон бинта), вата.