Трудове навчання (технічні види праці). 8 клас. Лебедєв

§ 37. Санітарно-гігієнічні вимоги до одягу і взуття під час їх примірювання

Ви дізнаєтесь

Про основні санітарно-гігієнічні вимоги до одягу і взуття, про правила щодо їх примірювання в торгових мережах.

Пригадайте

Основні функції одягу і взуття в житті людини.

Гігієнічні вимоги до одягу підлітків (юнаків). Вибір одягу та взуття неможливий без урахування кліматичних умов. Так, одяг північних широт потребує значного утеплення (ватин, синтепон, хутро або інші сучасні утеплювальні матеріали) і багатошарової внутрішньої конструкції. У помірному кліматі потрібен універсальний верхній одяг, здатний трансформуватися шляхом пристібування (приєднання) додаткових утеплювальних підкладок, пелерин і капюшонів, що захищають від холоду та атмосферних опадів. У теплому кліматі на одяг покладається захист від палючих сонячних променів і гарячих сухих вітрів. Слід зауважити також різницю мікроклімату в місті й сільській місцевості у межах одного кліматичного поясу. В усіх випадках найкращим вибором одягу для підлітків (юнаків) є його багатошаровість і здатність до трансформації (за рахунок деталей, що приєднуються додатково).

Утилітарно-практичні (звичні, повсякденні) вимоги до вашого одягу полягають у його корисності, зручності, практичності, тобто доцільності та красі.

Гігієнічні вимоги, що висуваються до вашого одягу, визначають вибір матеріалів залежно від конкретного призначення виробу і кліматичних умов.

Одяг для юнаків виготовляється з різних матеріалів: тканин, трикотажу, штучного або натурального хутра, плівкових матеріалів, штучної і натуральної замші та шкіри. Загальні вимоги до них: мінімальна вага, приємне відчуття на дотик, відсутність шкідливих впливів на організм. Основними матеріалами є тканини і трикотаж, які успішно використовуються під час виготовлення всіх видів одягу.

Вимогам гігієни найкраще відповідають трикотаж і бавовняні тканини: вони повітро- та вологопроникні, захищають від спеки та холоду, легкі.

Білизна для підлітків в основному виготовляється з матеріалів, що мають гігроскопічності властивості (поглинання та відведення вологи), легкі і м'які. Найкраще для білизни підходять бавовняні й віскозні матеріали.

Для літнього одягу найкраще використовувати бавовняні та льняні тканини, а також тонкі трикотажні полотна. Для зимового одягу, костюмів — вельвет, щільні трикотажні полотна, легкі й пухкі вовняні і напівшерстяні тканини.

Матеріали для верхнього одягу, що захищають вас від атмосферних впливів, мають вирізнятися здатністю до водовідштовхування, бути щільними, легкими. Для цього асортименту одягу найбільше підходять плащові матеріали.

Тканини для утепленого верхнього одягу (пальто, куртки) мають бути м'якими, легкими, досить щільними; часто використовуються двошарові матеріали з начосом усередині, який створює хороший теплоізоляційний повітряний прошарок.

Певні вимоги доцільно ставити до форми і крою одягу. Перш за все, ніщо в самому одязі не може вам заважати, дратувати, обмежувати свободу рухів, дихання, кровообігу. Не рекомендуються носити тісні пояси і гумові пояски, що стягують тіло, високі тугі коміри, що підпирають шию і заважають нормальному кровообігу. Одяг має бути легким і триматися головним чином на плечах.

Важливою умовою комфортності та безпеки вашого одягу є його багатошаровість, особливо в зимовому одязі, адже вона сприяє повільнішій рівномірній утраті тепла з поверхні тіла.

Правила примірки одягу. Під час примірки одягу (наприклад: сорочки, футболки, брюк) на голе тіло відбувається близький контакт зі шкірою. На думку фахівців, збудник інфекцій може потрапити на тканину. Особливу групу ризику становлять люди з ослабленим імунітетом і пошкодженнями шкіри, нехай навіть незначними.

Крім того, не варто забувати, що небезпека криється не тільки в багаторазових примірках, а й в умовах виробництва та зберігання білизни.

По-перше, перш ніж ви як споживач обрали одяг, виріб пройшов непростий шлях: крій, шиття, упаковку. Усе це навряд чи здійснювалося в стерильних умовах. По-друге, готовий одяг транспортувався і зберігався на складах. І, по-третє, невідомо, як з ним поводилися в самому магазині.

Усі ці перестороги наведено не для того, щоб вас залякати. Персонал будь-якого торговельного закладу зобов'язаний піклуватися про стан одягу, що продається. У свою чергу, ви як споживач повинні акуратно ставитися до товару під час приміряння, а після покупки, за необхідності і можливості, випрати його.

Також, за можливості, перед примірюванням бажано використати бактерицидний дезодорант, а після приміряння одягу в магазині прийняти душ.

Гігієнічні вимоги до взуття підлітків (юнаків). Взуття є складовою частиною комплекту одягу. Для підлітків випускають взуття різних видів: всесезонне, літнє, зимове, весняно-осіннє (мал. 235). А також — щоденне, модельне, домашнє, спортивне тощо. Взуття з позиції гігієни має забезпечувати захист організму від охолодження та перегрівання, оберігати стопу від механічних пошкоджень, допомагати м'язам і зв'язкам утримувати стопу в нормальному положенні, забезпечувати сприятливий мікроклімат навколо стопи, сприяти підтримці необхідного температурно-вологого режиму за будь-яких мікрокліматичних умов зовнішнього середовища. Взуття має відповідати гігієнічним вимогам — бути легким, зручним, не ускладнювати рухів, відповідати формі й розмірам стопи. Тоді пальці ніг розташовуються вільно і ними можна ворушити. Але за неправильного вибору воно може стати причиною великої кількості деформацій і захворювань стоп.

Мал. 235. Сезонне взуття для молоді

Гігієнічні вимоги до взуття складаються з вимог до конструкції взуття, зумовленої особливостями будови стопи в період росту, і до матеріалів, з яких виготовляється взуття. Розмір, фасон і жорсткість підошви підліткового взуття не мають перешкоджати розвитку стопи.

Ваша стопа ще відрізняється від стопи дорослого за анатомофізіологічною будовою. Окостеніння стопи людини, як правило, завершується лише із припиненням росту (приблизно у віці 18-25 років), тому ваша стопа може легко деформуватися під впливом недоліків взуття.

Тісне й коротке взуття утрудняє ходу, тисне ногу, порушує кровообіг, викликає біль і з часом може змінити форму стопи, порушити нормальний розвиток, деформувати пальці, сприяти утворенню виразок, що важко гояться, а в холодну пору року — сприяти відмороженню кінцівок, посиленню пітливості.

Тимчасом занадто вільне взуття теж шкідливе. Ходіння в ньому швидко стомлює, можуть виникнути потертості, особливо в підйомі. Підліткам не рекомендується ходити у вузькому взутті. Використання такого взуття часто призводить до викривлення пальців, вростання нігтів, утворення мозолів і сприяє розвитку плоскостопості. Плоскостопість спостерігається і в результаті тривалої ходіння у взутті без підборів, наприклад, у тапочках.

Підошва має добре згинатися. Жорстка підошва утруднює ходіння (обмежується кут вигину, задник взуття сповзає з п'яти), знижується працездатність м'язів гомілковостопного суглоба, підвищує температуру шкіри ноги і потовиділення.

Необхідно забезпечити і максимальну рухливість передньої частини стопи, і максимальну стабільність п'яти. Задник має бути міцним, не допускати ковзання стопи, оберігати, щільно охоплювати п'яту, запобігаючи її деформації.

Взимку взуття обов'язково має бути теплим.

У літні місяці найгігієнічнішим є легке відкрите взуття з широким вирізом — сандалети, туфлі шкіряні або туфлі на шкіряній підошві з верхом із текстилю чи інших матеріалів із пористою структурою (рогожка, джинсова тканина тощо). Таке взуття сприяє провітрюванню і швидкому випаровуванню поту за рахунок циркуляції повітря навколо стопи (завдяки добору матеріалу, але найчастіше — ажурному візерунку верху взуття).

Мал. 236. Гумове взуття

У сиру дощову погоду зручні гумові чоботи (мал. 236) або взуття з підошвами із водонепроникних матеріалів, гуми, каучуку, нейлону тощо. Однак таке взуття має низьку повітропроникність, тому носити його потрібно тільки з устілками, що добре вбирають піт: повстяними, суконними, а влітку — з картону або плетеної соломи. Необхідно стежити, щоб підкладка не ставала вологою. На ноги рекомендується надягати тонкі вовняні шкарпетки, тому що вовна добре поглинає вологу. Іноді гумове взуття доводиться носити в холодну пору року. У цьому випадку слід надягати дві пари шкарпеток — повітря між ними створює додатковий теплозахист.

Шкарпетки. Взуття потрібно носити зі шкарпетками. Вони вбирають піт і перешкоджають натиранню шкіри. Розмір шкарпеток також має значення. Вузькі шкарпетки приведуть до викривлення пальців. Потрібно враховувати, що бавовняні шкарпетки збігаються після прання. Купують шкарпетки відповідно до розміру взуття.

Правила примірки взуття. Взуття для підлітків добирається за розмірами стопи: відстань між частиною п'ятки, що найбільше виступає, і кінцем найдовшого пальця. За одиницю вимірювання прийнятий міліметр, різниця між номерами становить 5 мм. Взуття для підлітків виготовляють у відповідності з довжиною і шириною стопи. Під час примірки взуття слід звертати увагу на те, щоб перед великим пальцем залишався простір у 0,5-1 см. Для цього ви повинні стояти, а не сидіти. Тільки в тому випадку, якщо стопа сприймає всю вагу тіла, є можливість з'ясувати справжню довжину і ширину стопи. При цьому слід враховувати, що довжина стопи не залишається незмінною, а збільшується, особливо під час руху або внаслідок утоми, викликаної тривалим ходінням.

Ноги протягом дня можуть сильно пітніти, тому важливо давати їм «дихати» у взутті, аби уникнути дискомфорту, неприємних запахів і грибкових захворювань шкіри. Найкраще вибирати взуття з натуральних матеріалів (натуральної шкіри, текстилю) або з перфорацією, застосуванням спеціальних мембранних матеріалів.

Під час примірки взуття на нозі обов'язково мають бути шкарпетки. Взуття бажано приміряти не виставкове, а те, що міститься в коробці (тобто те, яке до вас не приміряли).

Повернувшись додому після примірки, шкарпетки потрібно зняти і покласти в місце, де зберігаються речі для прання, а взуття і самі ноги обробити дезінфікуючим розчином, щоб уникнути грибкових або вірусних захворювань шкіри.

Чи добре засвоїли?

• 1. Назвіть основні вимоги до одягу.
• 2. Пригадайте основні вимоги до взуття.

Поясніть

• 1. Чому треба дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог під час приміряння одягу і взуття?

ПРАКТИЧНА РОБОТА 11

Технологія підшивання брюк вручну

ОБЛАДНАННЯ ТА МАТЕРІАЛИ

• голка, нитки, ніж для розпорювання швів, кравецька крейда, лінійка, ножиці, праска.

Підшити брюки вручну не завжди просто, як здається. В ательє класичні чоловічі штани підшивають на спеціальній машинці, використовують клейку і репсову стрічки (мал. 237, 238). Замість нитки часто використовується прозора нитка (мононитка), тому підшивний шов не видно з лицьового боку.

Мал. 237

Мал. 238

Мал. 239

Вкоротити брюки можна навіть без швейної машинки, головне — усе робити дуже акуратно.

Спочатку треба прибрати потайні стібки (мал. 238, 239, 240), що прикріплюють обшивку (мал. 238). Уважно подивіться, як вони виконані (мал. 240, 247, 248), аби врешті або повторити їх, або застосовувати шов «козлик» (мал. 249-252).

Мал. 240

Мал. 241

Мал. 242

Після цього необхідно їх приміряти і відмітити довжину. Щоб зробити холоші необхідної довжини, слід одягнути виріб і, за можливості, туфлі. У класичному варіанті брюк заднє полотнище холоші має бути нижче середини п'яти на туфлях. Тому підвертаємо її, загорнувши наверх, і намічаємо низ голкою, кравецько крейдою або шматком мила (мал. 241). Для джинсів використовується та сама послідовність, однак необхідно залишити довжину холоші, що трохи заходить на підбор.

Після приміряння й відмічання позначок треба виріб вивернути навиворіт, холоші скласти за стрілками і знайти мітку на задньому полотнищі. Від неї через усю холошу проводять лінію під прямим кутом (мал. 242). Далі на передній частині холоша піднімається на 0,5 см, проводиться друга смуга під таким кутом, щоб вона перетнулася на середині шва з уже намальованою міткою, яку додатково можна прометати ниткою (мал. 243). Після цього слід зрізати зайвий край холоші на відстані 4 см від прокладеної лінії, враховуючи, що передня частина має бути вища (мал. 244). Такі самі підготовчі роботи проводять на другій холоші, яку слід зробити ідентичною (однакової довжини з першою).

Мал. 243

Мал. 244

Після того як зайві частини холош зрізані (рис. 244), петельчастим швом обметати краї (мал. 245, 246), підвернути їх на необхідну довжину і добре відпарити згин.

Мал. 245

Мал. 246

Після цього можна приступати до прокладання шва. У домашніх умовах штани потрібно підшивати вручну потайним швом. У більшості випадків можна навіть зафіксувати підгин павутинкою (мал. 247). Але обов'язково продублювати рядком употай (мал. 248).

Мал. 247

Мал. 248

Тут потрібно шити особливим чином, щоб і підігнутий край був надійно закріплений, і стібків не було видно з лицьового боку тканини (мал. 247, 248).

Мал. 249

Мал. 250

Мал. 251

Під такі вимоги добре підійде шов «козлик» (мал. 249), який у готовому вигляді з вивороту має вигляд візерунка з хрестиків зі зміщеним центром (мал. 250, 251).

Знаючи, як підшивати штани за допомогою даного шва, можна впоратися із завданням, навіть не маючи в господарстві швейної машини. Головне — навчитися робити акуратні рівномірні стібки й використовувати тонку нитку і дуже гостру голку (мал. 252). У нагоді вам стануть навички, яких ви набули на уроках трудового навчання в початковій школі.

Мал. 252

Мал. 253

Після того як штани підшиті, можна витягнути прометувальну нитку і остаточно їх попрасувати. Праска має трохи торкатися поверхні тканини. Після обробки парою вологі брюки мають полежати на горизонтальній поверхні до повного висихання (мал. 253). Підшиті штани для носіння готові.