§ 23. Формування світової колоніальної системи

Пригадайте!

Коли і в результаті яких подій виникли перші колоніальні імперії?

1. Колоніальні загарбання європейських держав наприкінці XIX ст. Швидке економічне зростання Німеччини та США, загострення конкуренції на світовому ринку спонукали старі капіталістичні держави - Англію та Францію - посилити колоніальну експансію. Колонії мали стати новими гарантованими ринками збуту товарів, джерелами дешевої сировини й робочої сили. В останній третині XIX ст. британці захопили нові території в південній Африці, установили контроль над Єгиптом і зайняли Судан. Під приводом «захисту» Індії, вони вдерлися в Афганістан, завоювали Бірму, а згодом захопили частину Нової Гвінеї. Там, де агресія наражалася на опір, колонізатори застосовували гнучкі засоби економічного й дипломатичного поневолення. Наприкінці XIX ст. Британська імперія з її колоніями, домініонами і залежними територіями займала 20 % суходолу, а підданими королеви Вікторії вважалася чверть населення світу.

Анрі-Луї Дюпре. Битва під Тель-ель-Кебіром. Бл. 1900 р.

Дізнайтеся з додаткових джерел, до якого жанру належать картини, що зображують сцени битв.

Не відставала від Англії і Франція, захопивши в цей час величезні території в Західній і Центральній Африці, о. Мадагаскар та країни Індокитаю. Колоніальне суперництво Англії та Франції, зокрема в Судані, ледве не призвело в 1898 р. до війни між ними. Стала на шлях колоніальних загарбань і Німеччина, захопивши лише за два роки (1884-1885) територію загальною площею 3 млн кв. км. Навіть невелика Бельгія встановила контроль над більшою частиною басейну р. Конго. Чимало формально незалежних країн у цей час перетворилися на залежні території розвинутих держав. Зберігали значні колоніальні володіння Іспанія, Португалія і Голландія.

Наприкінці XIX - на початку XX ст. захоплення і розподіл колоній завершилися, сформувалася світова колоніальна система. Долі колонії, або напівколонії, вдалося уникнути лише двом африканським країнам - Ліберії та Ефіопії.

Країни світу на початку XX ст.

2. Посилення визиску поневолених народів. Індія під владою британських колонізаторів. Спираючись на збройну силу та армію чиновників, західні компанії підкорили собі економіку азіатських, африканських і латиноамериканських країн. У руках колонізаторів опинилися підприємства, шахти, нафтопромисли, залізниці й торговельні контори поневолених народів. Диктуючи вкрай низькі ціни на сировину та продовольство, що вироблялися в колоніях, корпорації отримували величезні прибутки за рахунок жорстокого визиску та розорення поневоленого населення. На своїх підприємствах колонізатори використовували майже дармову робочу силу.

Прагнучи зберегти колонії та залежні країни у якості своїх аграрно-сировинних придатків, індустріальні держави штучно гальмували їхній розвиток, підтримували місцевих феодалів та інші середньовічні пережитки. До того ж вони активно використовували методи розпалення національного та релігійного розбрату між народами. Така політика проводилася в багатьох країнах, але найвиразніше принцип «поділяй і володарюй» застосовувався британськими колонізаторами в Індії.

Майже сто років Індією управляла Ост-Індська компанія, але в 1858 р., після придушення великого народного повстання, країна перейшла безпосередньо під владу британської корони. В останній третині XIX ст. Індія стає найціннішою колонією Великої Британії. Англійцям належали чайні, кавові й бавовняні плантації в Бенгалії, Ассамі, джутові фабрики в Калькутті, пароплавні компанії в Мадрасі та Бомбеї, багато текстильних фабрик. Колонізатори не лише нещадно визискували місцеве населення, а й розпалювали ворожнечу між населенням Індії, що належало до різних релігійних конфесій, національностей і каст. Це допомагало їм тримати в покорі поневолені народи.

Передмістя Делі. Гравюра XIX ст.

3. Піднесення національно-визвольної боротьби. Пробудження Азії. На посилення колоніальної експлуатації народи Азії та Африки відповідали стихійними повстаннями, свідомою організованою боротьбою проти іноземного панування. Початок XX ст. увійшов в історію як час пробудження Азії, період піднесення національно-визвольної боротьби в поневолених і залежних країнах.

Першою великою подією, що знаменувало пробудження Азії, стала революція в Ірані 1905-1907 рр., спрямована як проти шахського режиму, так і проти засилля англо-російського капіталу у країні. За нею відбулися Молодотурецька революція 1908 р., Сіньхайська 1911-1912 рр. Посилився національно-визвольний рух і в інших країнах континенту.

В Індії на чолі патріотичного руху стояла національна інтелігенція. Вона закликала до проведення соціальних реформ, відродження національної культури, заперечувала кастовий поділ і проголошувала рівність людей. На відміну від стихійних виступів попередніх часів, еліта, що мислила прогресивно, обирає парламентські методи боротьби, утворює політичні партії та рухи. У 1885 р. було створено провідну організацію національно-визвольного руху - Індійський національний конгрес (ІНК), що згодом перетворився на партію молодої індійської буржуазії. Її керівництво обрало не силові, а мирні засоби боротьби, тактику поступового тиску на колоніальну владу для задоволення своїх вимог. У майбутньому саме такі дії ІНК принесли успіх у боротьбі за незалежність багатонаціональної Індії.

Спочатку колоніальна влада прихильно поставилася до створення ІНК, проте незабаром їхні стосунки перетворилися на ворожі. ІНК висунув вимоги зниження податків, захисту національної промисловості, розширення місцевого самоврядування та виборного представництва. У 1907-1908 рр. ІНК організував масові акції протесту проти спроби колоніальної влади розділити Бенгалію на дві адміністративні частини, що руйнувало національну й територіальну спільність бенгальців. Мітинги, демонстрації та страйки в багатьох провінціях Індії відбувалися під гаслами «свадеші» - бойкоту англійських товарів і захисту власної промисловості - і «сварадж» - вимоги введення самоврядування Індії за зразком Канади чи Австралії.

На початку XX ст. лідером національно-визвольного руху в Індії стає Мохандас Карамчанд Ганді. Його називали Махатмою - «великою душею». Ганді, як і його послідовники, дотримувалися ненасильних методів боротьби.

Перевіряємо знання

1. Схарактеризуйте колоніальну політику Англії, Франції та інших європейських країн в останні десятиріччя XIX ст.
2. В які галузі економіки залежних країн колонізатори найактивніше вкладали кошти?
3. Які методи боротьби використовували поневолені народи, зокрема індійський?
4. Що, на вашу думку, означає термін пробудження Азії?

Удосконалюємо вміння

1. На карті (с. 126) уважно розгляньте колоніальні володіння європейських держав. Визначте, про яку метрополію говорили, що в її володіннях «ніколи не заходить сонце».

2. Виконайте онлайн-вправу «Колоніальні загарбання європейських держав наприкінці XIX ст.».

https://cutt.ly/8WsvI6z

3. Виконайте онлайн-вправу «Формування світової колоніальної системи».

https://cutt.ly/rWsvPjl

4. У зошитах заповніть таблицю «Суперечливі наслідки колоніальної політики для метрополій і країн Азії та Африки».

Передумови колоніалізму	Цілі колоніальної політики	Негативні наслідки колоніальної політики	Позитивні наслідки колоніальної політики

Діємо творчо

У загальному колі обговоріть питання щодо політики, яку в останні десятиріччя проводять європейські держави, пускаючи на свою територію мільйони вихідців із країн Сходу, чи є вона спробою виправдатися за минулу колонізацію чи вона викликана іншими причинами?

У світі / В Україні

Запам’ятайте дати й синхронізуйте їх з подіями, що відбувалися в тогочасній Україні.