§ 21. Китай у другій половині XIX — на початку XX ст.

Актуалізація знань. Зі слів у хмаринці оберіть винаходи, які було зроблено не в Китаї.

1. Китай під владою маньчжурів. До середини XIX ст. Китай, як і Японія, був закритою країною. Це заважало прогресивному розвиткові країни. «Ключем» до її відкриття став наркотик - опіум, який англійці контрабандно ввозили до Китаю з Індії. Китайці охоче купували його, приносячи тим самим величезні прибутки англійським торговцям.

Спроби китайської влади заборонити ввезення опіуму до єдиного відкритого порту країни Гуанчжоу (який іноземці називали Кантон), спричинили жорстку протидію британців. У двох опіумних війнах: проти Англії, а потім і Франції в 40-50-х роках XIX ст. Китай зазнав поразки. Він був змушений сплатити велику контрибуцію, відкрити для іноземців п’ять портів для безмитної торгівлі, передати у тривалу оренду англійцям острів Сянган (Гонконг) і навіть дозволити відкриту торгівлю опіумом. Почалося перетворення Китаю на залежну від розвинутих держав країну.

Подумайте!

Чому саме Велика Британія найактивніше прагнула зламати ізоляцію Китаю і якими методами вона цього досягла?

У середині XIX ст. в Китаї збільшилася соціальна напруга. Ремісники та китайські підприємці розорювалися, не витримавши конкуренції дешевих англійських фабричних товарів. Селяни потерпали від збільшення податків, бо уряд прагнув перекласти виплату контрибуції на плечі народу. Мільйони людей ставали жебраками.

В останні десятиріччя XIX ст. західні держави посилили свій тиск на Китай, поділивши країну на зони впливу. Зона британців охоплювала середню течію річки Янцзи (10 провінцій), а зона французів - прилеглі до Індокитаю південні райони. Наприкінці XIX ст. Німеччина здобула в «оренду» півострів Шандунь із портом Циндао, а Японія посилила свої позиції в південно-східній провінції Фуцзянь. Не відставала від них і Росія, здобувши концесію на будівництво Східно-Китайської залізниці, що пролягала через Маньчжурію. Великі держави безсоромно використовували багатства Китаю, нещадно визискували його народ. У відповідь почалися повстання, стихійні бунти й терор проти прибульців.

ПОДРОБИЦІ

У 1899 р. спалахнуло повстання під проводом таємного товариства Іхетуань - «загонів справедливості й миру». Його учасники володіли мистецтвом бою, який нагадував кулачний, за що згодом були прозвані європейцями «боксерами». Повстання почалося у провінції Шандунь, поширилося на сусідні райони країни, а згодом охопило й околиці Пекіну. Головною метою повсталих була боротьба проти іноземного втручання в економіку, внутрішню політику та релігійне життя країни.

Виступами проти іноземців вирішила скористатися Пінська монархія. У 1900 р. імператриця Ци Сі оголосила західним державам війну, а урядові війська приєдналися до іхетуанів. Повстанці просувалися до найбільших міст Північного Китаю, знищуючи ненависних «заморських дияволів», їхні дипломатичні представництва, підприємства, концесії. У відповідь 8 великих держав - Англія, Франція, США, Росія, Німеччина, Італія, Австро-Угорщина та Японія - оголосили Китаю війну, розпочавши масовану інтервенцію у країну. Повстання іхетуанів придушили, а уряд Ци Сі був змушений укласти ганебний мир, сплативши переможцям величезну контрибуцію.

Подумайте!

Чому Цінська монархія вирішила приєднатися до повстання іхетуанів?

Великі держави ділять Китай

Учасники повстання іхетуанів

1. Як ви розумієте карикатуру де кілька іноземних держав ріжуть Китай на шматки? Які держави, на вашу думку тут зображено?

2. Що вам відомо про рух іхетуанів? З якою метою і проти кого його було створено? Чому? Свою думку аргументуйте.

2. Початок революційної діяльності Сунь Ятсена. На початку XX ст. в Китаї активізувався й інший напрям у національно-визвольному русі, пов’язаний з діяльністю революційного демократа Сунь Ятсена. Він народився в заможній родині, здобув медичну освіту, почав займатися лікарською практикою. Однак невдовзі, уболіваючи за долю країни, Сунь Ятсен вирішив присвятити своє життя боротьбі проти маньчжурської династії, за краще життя народу. У 1905 р. у Токіо, де мешкало багато китайських емігрантів, Сунь Ятсен об’єднав кілька революційних організацій, зокрема створений ним раніше «Союз відродження Китаю», в «Об’єднану революційну лігу Китаю» (Тунминхой). У програмі ліги Сунь Ятсен сформулював свої знамениті три народні принципи.

Сунь Ятсен

Три народні принципи Сунь Ятсена

Націоналізм розглядався як вимога повалення чужоземної маньчжурської династії та відновлення суто китайського правління.

Принцип народовладдя трактувався як ліквідація монархії і встановлення республіки.

Принцип народного добробуту передбачав як створення індустріальної економіки, так і зрівняння прав на землю, її поступову націоналізацію.

Програма «трьох народних принципів» визначала завдання китайської революції, хоча не всі члени «Об’єднаної ліги» повністю їх підтримували. Зокрема, заможними колами оскаржувався принцип «народного добробуту». У 1907 р. «Об’єднана ліга» організувала низку повстань у Китаї, які, однак, закінчилися поразкою. На деякий час Сунь Ятсен був змушений емігрувати до США.

3. Сіньхайська революція 1911-1912 рр. Небезпека революції та вимоги ліберальної опозиції спонукали імператрицю Ци Сі погодитися на встановлення конституційного правління і проведення найбільш нагальних реформ. Проте після її смерті в 1908 р. реформи призупинили. На престол звели дворічного імператора Пу І, а при владі знову опинилися реакціонери й консерватори.

Тим часом у Китаї наростала національно-визвольна боротьба. У 1911 р. почалася революція в Ухані (загальна назва трьох міст - Учан, Ханькоу, Ханьян). Невдовзі владу цінського уряду було повалено в Ханькоу та Ханьяні, а згодом і в Шанхаї. 2 грудня повсталі захопили Нанкін - південну столицю Китаю. Практично весь Південь країни відокремився від Півночі, і повсталі вимагали повністю покінчити із залежністю від Пекіна та Цінської монархії. На батьківщину з еміграції повернувся Сунь Ятсен. 29 грудня 1911 р. делегати провінцій, які зібралися в Нанкіні на конференцію, проголосили утворення Китайської республіки. Сунь Ятсена обрали її тимчасовим президентом.

Прагнучи придушити революцію, цінський уряд закликав до влади генерала Юань Шикая. Проте, ставши головнокомандувачем, а згодом і прем’єр-міністром, генерал швидко перетворився на повновладного диктатора Північного Китаю. 12 лютого 1912 р. він змусив матір Пу І від імені 6-річного імператора зректися престолу. Сунь Ятсен, який не відчував підтримки національної буржуазії, також оголосив про свою відставку на користь прем’єра.

Нанкінські національні збори обрали Юань Шикая президентом республіки. У березні 1912 р. вони ухвалили тимчасову конституцію Китайської республіки, яку підготував ще Сунь Ятсен. Китай пережив бурхливий рік, що за місячним календарем називався «сіньхай». Тому революція в Китаї 1911-1912 рр. увійшла в історію як Сіньхайська.

Водночас здобувши президентські повноваження, Юань Шикай почав відвертий наступ на революційні здобутки. Розігнали парламент, встановили жорсткий контроль над пресою. З конституції країни вилучили статті про демократичні свободи. Новий президент розчищав собі шлях до відновлення монархії у країні.

Що очевиднішою ставала діяльність диктатора, то міцніше згуртовувалась опозиція. У 1912 р. Сунь Ятсен створив «Народну партію» - Гоміндан, а сім південних провінцій, де її позиції були міцні, оголосили про відокремлення від Пекіна. Між Півднем і Північчю Китаю почалася громадянська війна, яка, однак, завершилася поразкою демократів. У 1913 р. Гоміндан було оголошено поза законом, а Сунь Ятсен був змушений знову емігрувати. Лише смерть Юань Шикая в 1916 р. попередила небезпеку реставрації монархії та сприяла збереженню республіки. Проте Китай так і залишився відсталою, залежною від іноземців країною.

Перевіряємо знання

1. Чому політика самоізоляції не могла відвернути проникнення іноземців до Китаю?
2. Які причини призвели до перетворення Китаю на напівколонію великих держав?
3. Чому повстання іхетуанів у Європі назвали «боксерським»?
4. Яких головних результатів досягла Сіньхайська революція і чи збіглися вони з програмою Сунь Ятсена?

Удосконалюємо вміння

1. Використовуючи карту (с. 96), визначте зони впливу європейських держав у Китаї.

2. Покажіть на карті (с. 96) місця, де розпочалася Сіньхайська революція.

3. Виконайте онлайн-вправу «Китай у другій половині XIX - на початку XX ст.».