Розділ 3. Модернізація країн Європи та Америки в останній третині ХІХ — на початку ХХ ст. Пробудження Азії

§ 13. Завершення формування індустріального суспільства у провідних державах Європи і США

Актуалізація знань. Дайте назву хмаринці слів.

1. Науково-технічна революція кінця XIX ст. та її наслідки. Кінець XIX - початок XX ст. - це час бурхливого розвитку великого промислового виробництва, доба індустріалізації економіки. Прискорений розвиток промисловості зумовив формування індустріальної структури господарства в найрозвинутіших країнах. Особливо стрімким був прогрес у провідних галузях: металургії, машинобудуванні, на транспорті. На початок XX ст. у Великій Британії, Німеччині й США обсяг промислової продукції за вартістю перевищував сільськогосподарську. Упритул до формування індустріальної структури економіки підійшли також Франція і Росія.

Підґрунтям цього промислового стрибка стали великі науково-технічні відкриття і принципові зміни в технології виробництва. Так, англієць Бессемер винайшов конверторний спосіб виплавки сталі, що замінив менш досконалу стару систему. Перехід до бессемерівської технології дозволив значно збільшити виробництво металу й знизити вартість сталі. Суттєво збільшити виробництво металу з наявних у Європі й США руд дозволили також технологічні винаходи французького інженера Мартена, англійського металурга Томаса, німецького винахідника Сіменса.

Перехід до масового виробництва сталі відкрив великі можливості для розвитку залізничного та морського транспорту. Парові машини дедалі більше витіснялись електродвигунами та двигунами внутрішнього згоряння. Виникають якісно нові галузі промисловості - електротехнічна, хімічна, літако- і автомобілебудування, продукція яких починає швидко змінювати повсякденне життя людей.

Подумайте!

Чому на початку XX ст. одним з яскравих показників розвитку країни була наявність розгалуженої залізничної мережі?

2. Виникнення великих корпорацій і фінансово-промислових груп. Монополізація економіки. Новий ступінь розвитку промисловості вимагав нових форм організації виробництва. Будівництво велетенських фабрик і заводів потребувало значно більших, ніж раніше, фінансових вкладень. На зміну одноосібним підприємствам, що належали одній людині, приходять корпорації, або акціонерні товариства. Випуск акцій дозволяв залучати для будівництва кошти тисяч людей, сприяв дедалі більшій концентрації виробництва на великих капіталістичних підприємствах.

Гостра конкурентна боротьба, що посилювалася в періоди частих економічних криз, призводила до розорення дрібних підприємців, власників середніх і навіть великих фірм. Їхнє майно зазвичай переходило до рук нових господарів, у результаті на ринку залишалося лише декілька найбільших компаній, які легко могли домовитися між собою. Вони стали укладати угоди, утворювати союзи, що дозволили їм встановити повний монопольний контроль над ринком.

Найпростішими й найпоширенішими серед монополістичних об’єднань були картелі та синдикати. Перші виникали внаслідок угоди про поділ між учасниками ринків збуту та про спільні, монопольно високі ціни, що нав’язувалися споживачу. Картелі були нетривкими союзами - легко створювалися і швидко розпадалися. Більш міцною формою монополістичного об’єднання поширеною, зокрема, у Росії і Німеччині, був синдикат. Він становив подібну до картелю угоду, проте його учасники втрачали комерційну незалежність. Їхні товари продавала спільна, спеціально створена фірма.

У США, де велика капіталістична індустрія була порівняно молодою, а промисловий ринок ще формувався, угоди між великими корпораціями (акціонерними компаніями) були поодиноким явищем. Тут набула поширення інша форма монополістичних об’єднань - трести, які контролювала одна людина або група співвласників. Підприємства, власники яких розорювалися, скуповували за безцінь і включали до складу тресту, як гвинтики у великий механізм.

Із становленням антимонопольного законодавства та юридичною забороною трестів у США, а згодом в Європі набули поширення концерни, що складалися з формально незалежних десятків, а то й сотень фірм. Проте їхня зовнішня незалежність була оманою - усі вони фінансово контролювалися з єдиного центру, належали одному монополісту, одній материнській компанії.

Активну роль у створенні монополістичних об’єднань відігравали банки, зацікавлені у прибутковості вкладених у великі компанії коштів. А розвиток зв’язків банків і великих промислових компаній привів до поступового зрощення банківського й промислового капіталу та утворення перших фінансово-промислових груп.

Подумайте!

Як ви вважаєте, чи сприяє процес монополізації економічному розвитку країни? Свою думку обгрунтуйте.

Лише в США дві найбільші групи - нафтового магната Дж. Рокфеллера й банкіра Дж. Моргана - на початку XX ст. контролювали 56 % акціонерного капіталу країни й зосередили у своїх руках керівні посади в 112 найбільших промислових, транспортних і фінансових компаніях країни. Від них залежали добробут і життя десятків мільйонів людей.

Дж. Рокфеллер

3. Зростання ролі держави в соціально-економічному житті. Наприкінці XIX ст. докорінно змінилася політична система у провідних країнах світу. У США, Франції і Швейцарській конфедерації утвердилася республіканська форма правління, а в більшості інших європейських держав (за винятком Російської імперії) владу монархів було обмежено конституціями й діяли двопалатні парламенти. Хоча дворяни, як і раніше, обіймали найвищі урядові посади, політика держав скеровувалася переважно в інтересах торговельно-промислових верств.

У 50-70-х роках XIX ст. панівні кола дотримувалися принципу невтручання в соціально-економічне життя країни. Буржуазія в цей час не тільки не потребувала державної допомоги, а й вважала її обтяжливою. Державі відводилася роль «нічного сторожа», зобов’язаного захищати життя і майно громадян як усередині країни, так і від зазіхань ззовні.

Проте із загостренням конкуренції між великими державами на світовому ринку, з появою монополій, що душили дрібний бізнес, та із загостренням протиріч між наймачами й робітниками ситуація стала змінюватися. На вимогу підприємців у більшості європейських країн скасували режим вільної безмитної торгівлі та встановили мита для захисту власного виробника. У США федеральний уряд, попри шалений опір власників трестів, був змушений вдатися до антимонопольного законодавства. А у 80-х роках XIX ст. в Німеччині, яка вважалася однією з найконсервативніших країн Європи, запровадили державну систему страхування від виробничого травматизму й гарантували отримання державних пенсій. Усе це свідчило про втручання держави в соціально-економічні відносини, про поступове зростання її ролі в суспільному житті.

Індустріальний розвиток прискорив урбанізацію, дедалі більше населення зосереджувалось у великих промислових містах. Становище робітників залишалося досить важким, особливо в молодих капіталістичних країнах - Росії і Німеччині. Вимагати підвищення зарплатні й обмеження тривалості робочого дня доводилося зазвичай у жорстоких зіткненнях з підприємцями, що неухильно посилювало напругу в суспільстві й змушувало державу впроваджувати соціальні реформи.

В останній третині XIX ст. у країнах Європи завершується організація робітничих, соціалістичних і соціал-демократичних партій, серед яких провідну роль відігравала соціал-демократична партія Німеччини (СДПН). Спочатку соціал-демократи орієнтувалися на завоювання робітниками політичної влади й створення соціалістичного суспільства. Проте наприкінці XIX ст. партія поступово відходить від революційного марксизму та схиляється до легальної реформістської парламентської діяльності. Такий перехід згодом став характерним і для інших соціалістичних партій Європи.

У цей період оформлюється і жіночий рух, спрямований на суспільне та юридичне зрівняння чоловічих і жіночих прав. Цей рух отримав назву руху за емансипацію. Розмаху набув і суфражистський рух за включення жінок до політичної та управлінської сфери. Його вимоги частково було задоволено на початку XX ст., але рух не припинився.

Дізнайтесь!

Перегляньте відео про розвиток фемінізму в XIX - на початку XX ст. Висловте свою думку щодо боротьби жінок за свої права.

http://surl.li/aovbz

(тривалість 03 хв 14 с)

Перевіряємо знання

1. Які науково-технічні відкриття і технологічні зміни найбільше вплинули на розвиток економіки провідних країн світу?
2. Які форми боротьби найманих робітників за свої права були найпоширенішими у провідних країнах наприкінці XIX ст.?
3. Як ви розумієте думку про те, що держава в середині XIX ст. мала бути «нічним сторожем»?

Удосконалюємо вміння

1. У зошитах заповніть таблицю «Монополістичні об’єднання».

Назва	Форма об’єднання (суть)	Країни поширення

2. Виконайте онлайн-вправу «Науково-технічна революція кінця XIX ст. та її наслідки».

https://cutt.ly/eWsvoUY

Діємо творчо

Робота у групах. Виконайте онлайн-вправу «Зростання ролі держави в соціально-економічному житті в останній третині XIX - на початку XX ст.» та обговоріть, як і чому змінилася роль держави у промислово розвинутих країнах протягом XIX ст. Висновки презентуйте на загал.