Підручник по Всесвітній історії. 7 клас. Крижановський - Нова програма

§ 16. І ЗНОВУ ВІЙНА, ТА ЩЕ Й СТОЛІТНЯ

Після смерті Філіппа IV один за одним померли за загадкових обставин три його сини. Вельможі проголосили королем Філіппа VI Довгого — представника сімейства Валуа. Він започаткував у 1328 р. королівську династію Валуа, яка проіснувала у Франції до 1589 р.

Проте новій династії не поталанило. У Філіппа IV Красивого залишилася донька — англійська королева. Її син. Едуард ІІІ, посів англійський трон. Він заявив, що в нього більше прав на французьку корону, аніж у будь-кого з Валуа. Щоб віднадити настирливого Едуарда III, французькі правники-крутії придумали спосіб, як унеможливити передачу корони по жіночій лінії. Виходило, що мати Едуарда III не могла передати сину право на французький трон, бо сама його не мала. Едуард ІІІ стояв на своєму. Настала пора вдатися до «останнього доводу королів» — зброї.

Питання про те. кому належатиме французький трон, було лише приводом до війни, бо вона давно назріла. Яблуком розбрату між Францією та Англією стала багата Фландрія, яка лише вважалася васалом Франції. Міста Фландрії більше горнулися до Англії, з якою їх пов'язували спільні господарські інтереси.

Страшна війна між Францією та Англією, яку назвали Столітньою, почалася в 1337 р. і тривала з перервами до 1453 р. Розпочалася вона морськими сутичками. У 1340 р. англійці потопили французький флот і потім зло кепкували: «Коли б риба заговорила, то неодмінно французькою мовою, так досхочу наїлася французами». З 1341 р. воєнні дії вже велися на території Франції.

Битва біля Кресі. З мініатюри XV ст.

Битва біля Кресі. В ній брали участь італійські (генуезькі) лучники

Столітня війна у Франції

Покажи на карті:

— французькі території, загарбані англійцями на початку Столітньої війни;

— французькі території, загарбані англійцями до 1420 р.;

— район Жакерії;

— походи Жанни д'Арк;

— напрямки походів англійських і французьких військ;

— місця битв;

— батьківщину Жанни д'Арк.

Французи виставили проти англійців свою гордість — заковану в броню рицарську кінноту і генуезьких найманців, англійці проти французів — вправних піхотинців-лучників, які стріляли швидко й прицільно. Лучники билися згуртовано, слухалися команд, рицарі ж були некерованим натовпом, билися кожен сам по собі.

Переваги піхоти особливо яскраво виявилися в битві біля Кресі (1346 р.), коли англійці спокійно і впевнено знищили цвіт французького війська. У цьому бою загинуло 1500 французьких рицарів, англійських же — лише троє.

Джерело

XIV ст. Французький поет і історик Фруассар про бій біля Кресі 1346 р.

...Англійські лучники... просунулися трохи вперед і почали з великою майстерністю випускати в генуезців (генуезьких арбалетників) свої стріли, які опускалися й впиналися так густо, немов сніг... Коли (генуезці) відчули ці стріли, які впиналися їм у руки, ноги й голову, то відразу ж були розбиті...

Поряд з ними (генуезькими арбалетниками) й англійцями стояли щільними лавами (французькі) рицарі, верхи на багато убраних конях і розкішно одягнені... Англійці, як і раніше, посилено стріляли в саму гущу натовпу, й жоден постріл не пропав марно, бо стріли впиналися й падали або серед рицарів, які ще трималися, або серед тих, хто падав і спотикався безпомічно, — і їх можна було підняти з землі не інакше, як з допомогою (своїх) людей...

1. У чому виявилася військова перевага англійських піхотинців-лучників над французькими рицарями-вершниками?

2. Поміркуй, яке військо — французьке чи англійське — обходилося державі дешевше? Чому?

Надгробок Чорного Принца Едуарда в Кентерберійському соборі

Для Франції настали чорні дні. Англійці здобували перемогу за перемогою. На півдні Франції розбишакував син Едуарда ІІІ — Едуард, принц Уельський (за чорний колір лат його прозвали «Чорним Принцом»). У 1356 р. шеститисячний загін Чорного Принца наспіла біля міста Пуатьє 25-тисячна армія нового французького короля Іоанна ІІ Доброго. Французам випала чудова нагода поквитатися за поразку біля Кресі. Але англійські воїни й цього разу діяли злагоджено, напористо, й зуміли посіяти паніку серед французів. Багато французьких рицарів накивало п’ятами, навіть не розпочавши бій. Показав їм приклад дофін Карл, старший син і спадкоємець короля, майбутній Карл V Мудрий. Полишені напризволяще, французький король та його син Філіпп потрапили в полон. Такої ганьби Франція ще не знала.

Чому в Столітній війні спершу перемагали англійці?

Дофін — титул спадкоємців французького престолу.

Франція в полум’ї повстань

Англія вимагала за короля Іоанна II Доброго колосальний викуп. Скликали, як годилося, Генеральні штати, щоб вони дали згоду на збір викупної суми. Але Генеральні штати цього разу показали характер — зажадали, щоб збір податків здійснювався під їхнім контролем і щоб королівські радники були покарані за казнокрадство й воєнні невдачі. Дофіна таке рішення Генеральних штатів обурило. Тоді прево Парижа Етьєн Марсель підняв у 1358 р. повстання. Королівський палац було взято штурмом. Дофін полишив бунтівний Париж, а владу, у Франції перебрав Етьєн Марсель. Та на цьому все не скінчилося. Скориставшись безладом у державі, королівський трон вирішив посісти Карл Злий — правнук Філіппа IV Красивого. В політичну боротьбу включилося і французьке селянство.

Статуя Карла V Мудрого. XIV ст.

Селянам жилося не з медом. «Чорна смерть» 1347—1350 рр. найболючіше вдарила по них. Війна багатьом з них несла розруху. Воєнні невдачі Франції остаточно підірвали їхню довіру до шляхетних. Селяни гомоніли, що дворяни їх не обороняють, а пускають з торбою, що пора поквитатися з ними. У 1358 р. на півночі Франції селяни повстали. Оскільки дворяни зневажливо називали селян «жаками-простаками», то повстання нарекли «Жакерією». Повстанці захоплювали замки, знищували дворян, бо ті, мовляв, зрадили короля.

Джерело

XIV ст. Із «Хроніки» Жана Фруассара

...Деякі люди із сіл... зібралися на околиці Бове (Південь Франції)... й говорили вони, що всі дворяни королівства Франції, рицарі й зброєносці, зганьбили й зрадили королівство, і що було б великим благом усіх їх повбивати... Вони розорили кілька замків і багатих домів. Число ж їх зростало, і ось уже їх стало шість тисяч. І куди б вони не приходили, їх число збільшувалося, бо їм подібні приєднувалися до них... Підлі ці люди згуртувалися в орду без воєначальника й без обладунків і палили все довкола, і вбивали, і чинили кривди й насилля над багатьма дамами й невинними дівчатами без найменшого жалю й пощади, ніби скажені пси... І вибрали вони собі короля... гіршого серед гірших, і звали того короля Жак-простак.

1. У чому виявився розгул народної стихії під час Жакерії?

2. Чого домагалися повсталі селяни?

3. Чи симпатизував автор «Хроніки» повстанцям?

4. Як, на твою думку, могло відбитися його ставлення до повсталих селян на правдивості розповіді?

Прево — виборний міський голова у Франції.

Що об'єднувало повстання Етьєна Марселя і Жакерію?

Дворян охопив лютий страх. Вони благали про допомогу водночас і дофіна, і його недруга Карла Злого. Військо Карла Злого розгромило повстанців. Над «жаками» чинилися жорстокі розправи. Отож станова єдність Франції виявилася мильною бульбашкою.

Армія дофіна оточила Париж. Етьєн Марсель впустив у місто загін англійців, який привів Карл Злий. Прибічники дофіна у Парижі назвали це державною зрадою і вбили прево. Дофін покарав прибічників Етьєна Марселя, скасував рішення Генеральних штатів і уклав з Англією мирну угоду. Англія зберігала за собою майже третину французьких земель, натомість Едуард III відмовлявся від претензій на французьку корону.

Іоанна ІІ Доброго англійці відпустили під чесне рицарське слово у Францію, але він переконався, що у державній скарбниці гуляє вітер, і повернувся на чужину, де й помер. На французький трон вступив дофін Карл. Він енергійно готувався до продовження війни з Англією. Коли в 1369 р. війна відновилася, французи вже воювали краще. Сам характер війни змінився. Рицарі вже билися не стільки за свої ідеали, скільки за інтереси країни. Отже, Жакерія таки додала їм державної мудрості.