Підручник по Всесвітній історії. 7 клас. Крижановський - Нова програма

§ 15. СЕРЕДНЬОВІЧНА ФРАНЦІЯ

Посилення королівської влади

У X ст. західну частину колишньої імперії Карла Великого вже називали не Галлією, а Францією («країною франків»). Але централізованою державою Франція тоді не була. В ІХ—Х ст. вона першою в Західній: Європі розпалася на ряд незалежних володінь — герцогства Нормандія, Аквітанія, Гасконь, Бургундія, графства Тулузьке, Шампань, Фландрія (васал відразу і французької, і німецької корон) та ін. Кожне з них було державою в державі. їхні володарі часом були могутнішими за короля і лише вдавали з себе вірнопідданих.

Джерело

XI ст. Із листа Одона, графа Блуа, королю Роберту ІІ

Але здивував мене дуже ти, мій короле, тим, що... визнав ти мене негідним феода твого. Адже якщо йдеться про умови походження, то, дякуючи Богу, я родовитий. Якщо йдеться про якість феоду, якого ти мені надав, то відомо, що він не належить до твоїх володінь.... а дістався у спадок від предків моїх. Щодо виконання служби, то тобі добре відомо, що, допоки я користувався твоєю прихильністю, служив тобі і при дворі, і у війську, й на чужині. Якщо ж потім, коли ти наклав на мене опалу й вирішив відібрати наданий мені феод, я, захищаючи себе й свій феод, чимось тебе скривдив, то вчинив це я у стані роздратування несправедливістю й через безвихідь. Справді, як же я можу не захищати феода свого? Бога й душу кличу в свідки, що ліпше помру на своєму феоді, аніж житиму без нього.

1. На яких умовах графу Одону було надано феод?

2. Як склалися відносини між графом і королем? Поміркуй, чому граф так дорожив своїм феодом? Чи була сильною влада Роберта ІІ?

Франція та Англія в ХІІІ — на початку XIV ст.

1. Знайди територію, яка належала королю в XII ст. 2. Перелічи землі, які увійшли до складу Королівства Франція у XIII—XIV ст. 3. Які території були включені до складу Франції у XV ст.? 4. Якщо ти читав «Три мушкетери» О. Дюма, знайди батьківщину д’Артаньяна. 5. В XIII ст. більш політично роздробленою була Англія чи Франція?

Проте королівська влада, хоч і дуже слабка, збереглася, бо в ній були зацікавлені всі французи, навіть великі сеньйори. Хтось же мав піклуватися про оборону країни від нападників та мирити феодалів, які дня не могли прожити без сварки й бійки.

Наприкінці X ст., після смерті Людовика V Ледачого, останнього Каролінга, феодальна знать обрала королем графа Гуго Капета, який володів Парижем та навколишніми землями. Він заснував династію Капетингів (987—1328 рр.).

Людовик IX Святий. Середньовічний малюнок

Перші Капети лише мріяли про сильну владу. Але поступово могутність цієї династії зростала. Капетинги багатіли, їх підтримували церква, дрібні феодали й городяни, які натерпілися від феодальної вольниці. Спираючись на ці сили, Капети нарощували свої володіння і потроху об’єднували Францію.

У нарощуванні королівських володінь не все йшло гладко. Так, король Людовик VII взяв шлюб з герцогинею Алієнорою Аквітанською й одержав за нею Аквітанію. Але він невдовзі розлучився.

Розлучену королеву взяв за себе його васал Генріх Плантагенет, якому вже належали графство Анжу та герцогство Нормандія, а тепер дісталася ще й Аквітанія. У середині XII ст. він став англійським королем. Отже, король Англії, володіючи французькими землями, був васалом французького короля! Величезні володіння Генріха Плантагенета — від Ла-Маншу до Піренеїв — перейшли до Англії.

На початку ХІІІ ст. французький король Філіпп II Август (1180—1223 рр.) повернув Франції Нормандію та ряд суміжних територій. Його володіння вже поширювалися на добру половину Франції. Король обзавівся найманим військом, посилив свою владу.

На початку ХІІІ ст. у Франції поширилася альбігойська єресь. Серед альбігойців було чимало феодалів, які хотіли заволодіти церковними землями та зберегти політичну незалежність Півдня Франції. Папа Інокентій ІІІ організував проти альбігойців Хрестовий похід. Король Людовик VIII Лев (1223-1226 рр.) приєднався до цього походу. Він розорив багате Тулузьке графство, яке підтримувало альбігойців, і приєднав до своїх володінь. Король узяв під свій контроль південно-французькі міста

Мудрий і набожний король Людовик ІХ Святий (1226—1270 рр.) закріпив за Францією повернені їй англійцями землі, уклавши з Англією спеціальний договір. Англія на континенті залишила за собою лише Аквітанію та Гасконь. У німецьких імператорів король відібрав Південну Італію та Сицилію.

Людовик ІХ крок за кроком зміцнював свою державу й владу. Він обмежив феодальний розбій, зобов’язавши феодалів не бряжчати зброєю, а звертатися до королівського суду. Королівський суд став загальнодержавним, він розглядав і ті справи, які раніше були у віданні сеньйорів. Король навіть видав закони для всієї Франції, а не лише для королівських володінь (раніше таких законів не видавали, бо їх все одно ніхто б не виконував). Він здійснив грошову реформу, яка збагатила державу, обмежив апетити церкви, захистивши цим королівську гідність і гаманці мирян. Було встановлено нагляд за королівськими службовцями, щоб вони менше крали і не брали хабарів. Авторитет королівської влади від цих заходів дуже зріс.