Підручник по Всесвітній історії. 7 клас. Крижановський - Нова програма

Аллах і Мухаммед

Знайшлася людина, яка не побоялася мекканського купецтва. Це був Мухаммед. Народився він у Мецці приблизно в 570 р. Рано став сиротою. В 25-річному віці одружився з багатою вдовою, Хадіджею, якій він допомагав вести торгівлю, і яка стала для нього надійною супутницею в житті. Коли Мухаммеду виповнилося близько 40 років, йому почали з’являтися видіння. Марилися всілякі таємничі дерева, архангел Джебраїл (біблійний Гавриїл), який вимагав від нього читати якусь книгу й запевняв, що Аллах («Бог») направляє його своїм посланцем до людей. Спершу Мухаммеда це лякало, але поступово він звикся з думкою, що є божим пророком. Він почав проповідувати доступною та образною мовою те, що існує лише один бог — Аллах, що Аллах всемогутній і визначив усе наперед (без його волі навіть волосина з голови не випаде), що він покарає грішників та винагородить праведників. Запевняв, що сам Аллах через нього звертається до людей.

Пророк — посланець Бога, тлумач його волі, віщун.

Джерело

VIII ст. Із книги Ібн-Ісхака, найдавнішого біографа Мухаммеда, «Життя посланця Божого»

Мухаммед промовив до них (купців): «... Те, що я приніс, я приніс не для того, щоб домагатися багатств ваших, пошани поміж вас чи влади над вами. Але Аллах направив мене до вас посланцем, подарував мені книгу (Коран) і наказав мені бути для вас благовісником і застережником. Я повідомив вам послання Господа мого й напучував вас. Якщо ви приймете від мене те, що я приніс вам, то це буде щастя ваше в усьому житті і в майбутньому. Якщо ж ви відринете мене, то я витерплю ради справи Аллаха, поки Аллах не стане суддею поміж мною та вами».

Як пояснював купцям своє покликання Мухаммед? Від чого застерігав він купців?

Пізніше Божі одкровення Мухаммеда були записані в Корані («читання») — священній книзі мусульман («покірних Богу»), тобто сповідників нового віровчення — ісламу.

Купці Мекки зустріли його пророцтва вороже, бо боялися, що заміна багатобожжя єдинобожжям буде для них збитковою. Мухаммеду навіть довелося рятуватися втечею. У 622 р. він переселився в сусідній оазис Ясріб, де предки нинішніх арабів і євреї-поселенці прихильно поставилися до його вчення про єдиного Бога. Ясріб перейменували на Медіну («Місто пророка»), а 622 рік назвали хіджрою — «переселенням». Від хіджри мусульмани повели своє літочислення. Мухаммед став володарем Медіни. Він побудував у місті першу мечеть, розробив порядок богослужіння, обмежив лихварство, заборонив вживання вина, азартні ігри. Так виникла нова, третя за давністю (після буддизму та християнства), світова релігія — іслам («покірність»).

Мухаммед очищає Каабу від ідолів. Малюнок XIX ст.

Іслам запозичив ідеї християнства та іудаїзму, дуже спростив їх, зробив доступними для кожного. Простіше віровчення, ніж ісламське, навіть важко собі уявити. Мусульмани повинні вірити, що є лише один Бог — всемогутній Аллах, що Мухаммед — божий посланець, пророк, що до Мухаммеда пророками були біблійні Адам, Ной, Авраам, Мойсей та Ісус Христос. Мусульмани переконані, що Бог для всіх один, але християни та іудеї вірять у нього неправильно, тому навіть вони — «невірні». Мухаммед дозволив «правовірним» (мусульманам) для захисту і поширення ісламу оголошувати «невірним» джихад (газават).

Мечеть — мусульманський храм.

Джихад (газават) — «священна війна». Її могла оголошувати лише центральна влада.

Найбільшим святом у мусульман став рамадан — великий піст. Вони творили щоденно п’ятиразову молитву (намаз), стоячи на колінах обличчям до Мекки. Хоч раз у житті мусульманин мав здійснити паломництво (хадж) до Мекки.

Навернувши арабів Медіни в іслам, Мухаммед пішов війною на Мекку. Частіша мекканців стала на його бік і зажадала, щоб місто здали йому без бою. Налякана міська верхівка так і вчинила. Мухаммед увійшов у Мекку. Він передусім очистив Каабу від ідолів, проте саму Каабу зберіг, проголосивши Чорний Камінь посланцем Аллаха «правовірним». Відтоді Кааба стала основною святинею для всіх мусульман.

Аравійські міста й кочові племена один за одним наверталися в іслам, що сприяло об’єднанню їх у єдину державу. Але в 632 р. Мухаммед занедужав і помер. Його поховали в Медіні, яка відразу ж стала священним містом мусульман. Зі смертю Мухаммеда процес державотворення в Аравії призупинився. Ряд племен зреклися нової віри. На Аравійському півострові з’явилися «відступники (від ісламу)». Виникла загроза, що молода ісламська держава й сам іслам загинуть. Проте цього не трапилося.

Паломництво (хадж) — ходіння до святих місць.

Поміркуй, що вберегло від загибелі ісламську державу й іслам?