Підручник по Всесвітній історії. 7 клас. Крижановський - Нова програма

§ 12 СУСПІЛЬСТВО

Суспільство Візантії складалося з аристократів, чиновників, духовенства, купецтва, інтелігенції, ремісників, селян і рабів. Васальні відносини в ній не склалися.

Аристократи жили зі своїх маєтків, ремесло і торгівлю вони зневажали.

Чиновний люд жив на державну платню, але більше мав зиску з хабарів та обкрадання держави. Він піднімався по службовій драбині часто завдяки своїм зв’язкам та умінню годити начальству.

Численним і впливовим було духовенство, яке жило на церковні доходи та плату мирян за церковні послуги. Клірики і монахи таємно займалися лихварством, яке християнська церква вважала злом.

Суспільство — народ, з’єднаний історично складеними формами життя і діяльності.

Купецтво багатіло на посередницькій торгівлі. На ярмарках у містах Візантії, особливо у Константинополі — світовому торжищі — можна було батька рідного купити. Тут торгувало іноземне купецтво — болгарське, руське, італійське. Візантійська золота монета, як тоді говорили, «ходила від одного краю землі до іншого».

До інтелігенції належали чиновники, духовенство, викладачі, студенти. науковці. Вони не розкошували, проте й не приторговували (торгівлю не вважали почесним заняттям).

Ремісничий люд був численним. Частина ремісників (особливо ювеліри) жили заможно, інші ледь зводили кінці з кінцями. Загалом ремесло у Візантії вважалося непрестижним заняттям.

Такий вигляд мало в VII ст. невелике заможне візантійське село. Двері й вікна кам'яних селянських будиночків виходили в огороджений внутрішній дворик. Худобу і знаряддя праці селяни тримали в напівпідвальних приміщеннях

Міст у Візантії було більше, ніж на Заході, тому городян у ній нараховувалося чимало. Але чисельно переважали селяни — основні годувальники суспільства. Переважно вони були вільні, лише платили податки та служили у війську. Об’єднувалися в громади. Щоб селяни не стали кріпаками, уряд заборонив їм віддаватися під захист багатіїв і вельмож. Навіщо уряду це знадобилося? Від податків, що їх платили державі селяни, залежав добробут царедворців і чиновників, тому селянські господарства мали бути міцними.

Візантійського селянина лякали не феодальні замки (у Візантії не було цих розбійних гнізд), а міста. Городяни за безцінь скуповували в селян сільськогосподарську продукцію, а ремісничі вироби продавали їм утридорога. Тому селяни недолюблювали городян, вважали їх розбещеними, нахабними. Городяни платили їм тією ж монетою — називали їх грубими, неохайними, дрімучими.

Поміркуй, чому вільні селяни жили заможніше, ніж кріпаки?

Рабів у Візантії було небагато, до того ж їх поступово меншало. Відносини між суспільними верхами й низами в ній були складними. Візантію неодноразово лихоманили руйнівні народні повстання й бунти.

Повсякденне життя

Селяни будували своє житло з каменю та очерету. Помешкання освітлювали смолоскипом або скалкою. Спали на матраці, набитому соломою. Біля хатини були садок, город, господарські будівлі, льох або яма, вриті в землю великі глеки для зберігання зерна, вина, маслин. Сільські ж багатії мали в будинках дорогі меблі, освітлювали помешкання світильниками на чистій маслиновій олії, спали в ліжках, біля яких курилися пахощі. Городяни також жили по-різному. Одні мешкали в розкішних палацах або добротних будинках, інші — в бідняцьких халупах.

Харчувалися селяни ячмінним хлібом, овочами, часом взагалі половою та жолудями. Заможні споживали м’ясні делікатеси. Ці гурмани нерідко страждали на ожиріння. Добре наїдалися візантійці вранці, обідали сяк-так, вечеряли самими овочами та фруктами. Страву просто з горшка брали рукою або виделкою.

Візантійська сім'я обідає. З малюнка XIV ст.

Одяг носили візантійці різний. Убогі одягалися в короткий плащ, перекинутий через плече, сорочку з грубого полотна чи шерсті (її заправляли в штани, пошиті з такої ж тканини), взували чоботи, перев’язані навхрест ремінцем. Багаті одягали хітон з тонкого полотна, добротні вовняні штани, підперезані дорогим поясом, хизувалися в чоботях із загнутими носками.

Порівняй побут візантійських селян і городян

Гурман — любитель і знавець делікатесів.