Підручник по Всесвітній історії. 7 клас. Крижановський - Нова програма

Християнство і церква на зорі середньовіччя

Християнство з’явилося ще в римську добу, проте світовою релігією стало в середні віки, коли оформилася й зміцніла його організація — церква.

На світанку середньовіччя вже існувала церковна ієрархія. На території Західної Римської імперії главою церкви був папа («батько»), а в Східній Римській імперії (Візантії) — патріархи («родоначальники», «основоположники»). Обидві посади були виборними. Решта духовенства поділялася на вищий і нижчий ранги. До вищого рангу належали кардинали, єпископи та інші князі церкви (вони одержували духовну владу безпосередньо від папи), до нижчого — ті, кому духовну владу надавав не папа, а єпископи.

Церква за допомогою держави збагатилася й стала дуже впливовою. Духовенство розробляло християнське вчення, встановлювало, як має поводитися християнин, як здійснювати богослужіння тощо.

Видатну роль в оформленні християнства та церкви відіграв у IV—V ст. єпископ Аврелій Августин. Його праця «Сповідь» стала духовним дороговказом для християн. Він проголосив церкву єдиним посередником між людьми та Богом, вважав, що люди повинні жити за її настановами, тобто під керівництвом церкви. У розумінні Аврелія Августина, церква — це організація, побудована на рангуванні духовенства та суворій дисципліні. Його міркуваннями папи підкріплювали своє прагнення верховодити в суспільстві.

Церковна ієрархія — піраміда церковних посад, порядок підпорядкування нижчого духовенства вищому.

Священик в облаченні. XI ст.

Єпископ в облаченні для богослужіння. ХІІ ст.