Економіка. Профільний рівень. 11 клас. Криховець-Хом’як

§ 40. Попит на гроші і пропозиція грошової маси

Попит на гроші з боку різноманітних економічних суб'єктів формується завдяки виконанню грошима функції засобу обміну та засобу нагромадження.

Сукупний попит на гроші є загальною кількістю (запасом) грошей, якою економічні суб'єкти прагнуть володіти на певний момент часу.

Є кілька підходів, що пояснюють модель попиту на гроші. Так, за кількісною теорією грошей, попит на гроші базується на рівнянні обміну І. Фішера, згідно якого кількість грошей, необхідних для обігу, прямо пропорційна реальному обсягу виробництва (ВВП) та обернено пропорційна швидкості обігу грошей:

де: M — кількість грошей в обігу; V — швидкість обігу грошей; Р — рівень цін; Y — обсяг випуску у реальному вираженні.

Добуток Р • Υ є ціновою оцінкою випущеної продукції, що задає попит на гроші для угод. Добуток Μ • V — це кількість грошей, які мають бути сплачені при купівлі запропонованої продукції. Із рівняння обміну випливає рівняння попиту на гроші:

Дж. М. Кейнс попит на гроші розглядав як попит на одну з можливих форм багатства, залежно від мотивів: 1) трансакційного; 2) спекулятивного.

Трансакційний попит на гроші пов'язаний із необхідністю кожному суб'єкту мати кошти для оплати різних товарів, робіт, послуг і залежить від абсолютного рівня цін, рівня реального доходу, швидкості обігу грошей.

Проста функція трансакційного попиту на гроші в реальному вираженні показує, що трансакційний попит пропорційний реальному доходові, або кількості виробленої продукції:

де: d — функція попиту.

Реальний попит на гроші позитивно пов'язаний із рівнем економічної активності. Якщо зростає реальний дохід, а отже, і обсяг запланованих та непередбачених операцій, то підвищується реальний попит на гроші, і навпаки.

Спекулятивний попит на гроші характеризує кількість грошей, яку економічні агенти прагнуть зберігати у формі заощаджень, тобто це бажана кількість фінансових активів у грошовій формі (пов'язаний із прагненням людей заробляти на заощаджених коштах). Перевагою володіння грошима є їхня ліквідність. Недоліком володіння грошима як активом є те, що вони не дають доходу у вигляді процента.

Володіючи грошима, доводиться жертвувати доходом у вигляді номінальної процентної ставки, яка являє собою альтернативні витрати або альтернативну вартість зберігання грошей. Її підвищення зменшує попит на гроші.

Функція попиту на гроші як на актив відображає обернену залежність величини попиту на реальні грошові залишки з боку активів від динаміки номінальної ставки процента:

де: L(i) — функція номінальної ставки процента.

Реальну альтернативну вартість зберігання грошей визначає реальна ставка процента (r) — номінальна процентна ставка, скоригована на рівень інфляції. Ця корекція ведеться відносно очікуваного темпу інфляції, оскільки фактичний майбутній рівень її невідомий.

З урахуванням очікуваної інфляції, функція попиту на гроші як на актив може бути записана таким чином:

де: πe — очікуваний рівень інфляції.

Якщо реальна процентна ставка падає, то попит на гроші зростає, оскільки зменшується реальна альтернативна вартість зберігання грошей. Чим вищий очікуваний темп інфляції, тим нижчим є рівень реального попиту на гроші, оскільки зменшується зумовлена інфляцією втрата купівельної спроможності грошей.

Крива сукупного попиту на гроші має назву кривої переваги ліквідності. Згідно з функцією сукупного попиту на гроші, збільшення/зменшення рівня доходу супроводжується зростанням/падінням попиту на гроші на величину k • ΔY, що на графіку відображено зсувом кривої попиту. При кожному заданому рівні доходу величина реального попиту на гроші буде падати, якщо ставка процента зростатиме, що на графіку відображено рухом вздовж кривої попиту (рис. 4.29). Дж. М. Кейнс акцент робив на тому, що попит на гроші стосується реальних грошових запасів, які визначаються коригуванням номінальної вартості грошей на рівень цін.

Монетаристська функція попиту на гроші (М. Фрідман) спирається на постійний дохід (середній у довгостроковому періоді) і є зростаючою величиною від реального доходу.

Рис. 4.29. Графік функції сукупного попиту на гроші

Грошова пропозиція становить сукупність грошових активів, які використовуються в національній економіці в кожний окремий період часу. В ці активи включають готівкові та безготівкові кошти, які формують грошову масу — запас грошей, який економічні суб'єкти мають у своєму розпорядженні і можуть у будь-який момент спрямувати в обіг за сприятливих умов. Отже, пропозиція грошей (MS) містить у собі готівку поза банківською системою (С) і банківські депозити (D). тобто MS =С + D. Фактично, пропозиція грошей — це агрегат де готівкові гроші означають зобов'язання центрального банку, а депозити — зобов'язання комерційних банків.

Пропозиція грошей є функцією трьох екзогенних змінних:

де: cr — коефіцієнт депонування грошей; rr — норма фактичного резервування депозитів; В — грошова база.

Грошова база є сумою готівкових коштів і банківських резервів — частини банківських депозитів, які не використовуються для активних операцій банків (позики, інвестування).

Коефіцієнт депонування грошей характеризує структуру зберігання населенням ліквідних коштів у вигляді їх розподілу між готівковими грошима і коштами на поточних депозитах. Коефіцієнт депонування — це відношення попиту на готівку до депозитів:

Норму фактичного резервування депозитів визначають відношенням загальних резервів комерційних банків (TR) до депозитів:

При системі часткового резервування рівень фактичного резервування (rr) залежить від норми обов'язкових резервів (R) та від розміру надлишкових резервів (Е):

Пропозиція грошей насамперед є функцією від грошової бази (контролюється центральним банком), яка є мультиплікативною. Для кількісного виміру грошової маси (загальноприйнятих засобів платежу, що випущені банківською системою та обертаються в економіці) використовують показник рівня ліквідності активів.

Ліквідність — це здатність фінансового активу бути безумовним і нічим не обмеженим засобом платежу без зміни його номінальної вартості. Сутність ліквідності активів визначається трансакційними витратами, тобто тим, наскільки швидко і з якими мінімальними збитками, порівняно з величиною їхньої грошової оцінки, одні фінансові активи можна обміняти на інші. Чим більшими є трансакційні витрати обміну активу на гроші, тим нижчим буде рівень ліквідності даного активу. Відповідно до рівня їхньої ліквідності, фінансові активи групують у грошові агрегати (за принципом від абсолютно ліквідних до найменш ліквідних).

Творчі завдання.

Завдання. Номінальна процентна ставка (i) становить 12% річних, а темп інфляції (π) - 7%. Розрахуйте реальну процентну ставку (r).

Розв’язання

r = i - π = 12 - 7 = 5%.

Грошові агрегати — зобов'язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектора загального державного управління та інших депозитних корпорацій. Складовими грошових агрегатів є фінансові активи у формі готівкових коштів у національній валюті, переказних депозитів, інших депозитів, коштів за цінними паперами, крім акцій, що емітовані депозитними корпораціями та належать на правах власності іншим фінансовим корпораціям, нефінансовим корпораціям, домашнім господарствам та некомерційним організаціям, що обслуговують домашні господарства.

Згідно класифікації, яку використовують в Україні, грошові агрегати визначають таким чином:

  • агрегат M0 (С) — готівкові кошти в обігу поза банками;
  • агрегат M1 — грошовий агрегат M0 та кошти на поточних рахунках і безстрокових депозитах;
  • агрегат M2 — грошовий агрегат M1 і строкові депозити, кошти на рахунках капітальних вкладень підприємств та організацій, кошти Держстраху та валютні заощадження;
  • агрегат М3 (грошова маса) — грошовий агрегат M2 та кошти клієнтів за трастовими операціями банків, цінні папери.

Реально пропозиція грошей на грошовому ринку у короткостроковому періоді залежить від цілей монетарної політики. її поділяють на три типи: жорстку, гнучку та проміжну. Якщо метою монетарної політики є підтримка кількості грошей в обігу на незмінному рівні, то графічно крива пропозиції грошей буде представлена у вигляді вертикальної прямої (рис. 4.30).

Якщо метою монетарної політики є підтримка фіксованої ставки відсотка, то графічно крива пропозиції грошей буде представлена у вигляді горизонтальної прямої (рис. 4.31).

Рис. 4.30. Гнучка монетарна політика

Рис. 4.31. Жорстка монетарна політика

Якщо монетарна політика допускає коливання і грошової маси в обігу, і ставки відсотка, то графічно крива пропозиції грошей буде представлена у вигляді похилої прямої (рис. 4.32).

Загалом, збільшення пропозиції грошей приводить до зростання рівня інвестицій, обсягу національного виробництва, зайнятості, доходу, сукупного попиту.

Рис. 4.32. Проміжна тип монетарна політика

Творчі завдання.

Завдання. У комерційному банку розміщено депозит на суму 50 тис. у. о. Норма обов’язкового резервування становить 10%. Розрахуйте розмір надлишкових резервів та обґрунтуйте, на яку суму може збільшити грошову масу цей депозит діяльністю даного банку і банківської системи загалом.

Розв’язання

Надлишкові резерви банку — це частина депозиту (D) із вирахуванням суми обов’язкового резервування (R). Е = (1 - 0,1) • 50 = 45 тис. у. о. Тобто, завдяки діяльності цього банку грошову масу можна збільшити на цю суму надлишкових резервів (45 тис. у. о.).

Завдяки діяльності всієї банківської системи грошова маса зросте в таку кількість разів, яку становить грошовий мультиплікатор: m = 1 : rr = 1 : 0,1 = 10. Таким чином, грошова маса, що створюється банківською системою, становитиме MS = m • E =10 • 45 = 450 тис. у. о. Тобто зростання становитиме 405 тис. у. о. (450 - 45).

Запитання для роздумів, самоперевірки та колективного обговорення.

1. Охарактеризуйте чинники зміни попиту на гроші та пропозиції грошей.

2. Які види попиту на гроші Ви знаєте?

3. Які основні грошові агрегати Вам відомі? Охарактеризуйте їх зміст.

Вправи для саморозвитку.

Завдання 1. Грошова маса країни характеризується такими показниками: готівкові гроші становлять 3,3 млрд грн, строкові депозити — 2,2 млрд грн, поточні рахунки —2,1 млрд грн, розрахункові рахунки підприємств — 1,2 млрд грн, кошти клієнтів за трастовими операціями банків — 0,9 млрд грн, кошти Держстраху — 0,75 млрд грн. Розрахуйте агрегат М2.

Завдання 2. Національний дохід країни в базовому році становив 200 млн у. о., а попит на гроші — 45 млн у. о. У прогнозований період передбачається, що національний дохід збільшиться на 6%, а швидкість обороту грошей і рівень цін не зміниться. Розрахуйте попит на гроші в прогнозований період.

Завдання 3. Загальні резерви комерційних банків становлять 2 млрд грн. Депозити цих банків становлять 8 млрд грн. Норма обов’язкових банківських резервів — 20%. Якщо національний банк зменшить норму обов’язкових банківських резервів до 18%, то на скільки може збільшитися пропозиція кредитних грошей за умови використання надлишкових резервів для видачі кредитів?

Завдання 4. Проаналізуйте ситуацію, коли співвідношення готівка-депозити дорівнює 10%, а величина депозитів складає 100 млрд грн. Визначте, чому дорівнює пропозиція грошей.

Завдання 5. У результаті впровадження державою політики «дорогих грошей» норма банківських резервів зросла з 0,2 до 0,3, а коефіцієнт розподілу доходів на готівку та депозити знизився з 0,4 до 0,3. Визначте, як зміниться грошова пропозиція, якщо грошова база не змінилася.