Економіка. Профільний рівень. 11 клас. Криховець-Хом’як

§ 35. Збалансування державного бюджету. Дефіцит (профіцит) бюджету

Аналіз реалізації покладених на державу функцій через бюджет дає можливість визначити, що стан бюджетного фонду залежно від різного співвідношення дохідної та витратної частин бюджету може бути дефіцитним, профіцитним і збалансованим.

Бюджетний дефіцит є перевищенням видаткової частини бюджету над дохідною (негативне сальдо бюджету). Протилежну ситуацію, пов'язану з перевищенням доходів над видатками бюджету, називається профіцитом (позитивне сальдо бюджету). Показник дефіциту (профіциту) бюджету дозволяє проаналізувати фінансову позицію держави, а також вплив податково-бюджетної політики на платіжний баланс, стан грошово-кредитної системи, обсяги внутрішнього попиту тощо.

Розрізняють кілька видів бюджетного дефіциту, залежно від ознаки, покладеної в основу класифікації (табл. 4.11).

Таблиця 4.11

Класифікатор бюджетних дефіцитів

Ознака класифікації

Види дефіцитів

Характеристика дефіцитів

1. За ступенем зв’язку із державним боргом

а) первинний дефіцит

Різниця між величиною дефіциту бюджету і всією сумою виплат по державному боргу

б) операційний дефіцит

Загальний дефіцит державного бюджету за винятком інфляційної частини процентних платежів із обслуговування державного боргу

2. За критерієм визначення складових частин дефіциту

а) фактичний дефіцит

Зовнішній прояв незбалансованості дохідної та видаткової частин бюджету, що відображає реальні доходи і видатки бюджету, а також його дефіцит за певний проміжок часу

б) структурний дефіцит

Різниця між доходами і видатками бюджету за умов повної зайнятості

в) циклічний дефіцит

Різниця між фактичною величиною бюджетного дефіциту і структурним дефіцитом (виникає через циклічний розвиток національної економіки)

Причинами бюджетного дефіциту можуть бути як надзвичайні події, пов'язані з війнами, епідеміями, стихійними лихами, що потребує використання значного обсягу грошових коштів за нестачі звичайних резервів; необхідність здійснення великих державних капіталовкладень у розвиток економіки для забезпечення прогресивних зрушень у суспільстві (об'єктивні причини), так і наявність кризових явищ в економіці (наприклад інфляція чи безробіття), неефективність фінансово-кредитної політики (суб'єктивні причини).

Це цікаво!

Для оцінки фіскальної політики розраховують три види бюджетних балансів: 1) первинний; 2) циклічно скоригований; 3) структурний.

Первинний бюджетний баланс утворюють шляхом видалення із видатків державного бюджету витрат на обслуговування державного боргу, які не є наслідком рішень уряду і практично не пов’язані з макроекономічною ситуацією.

Циклічно скоригований бюджетний баланс (САРB — cyclically-adjusted primary budget balance) отримують у результаті коригування первинного балансу на циклічність ВВП. Емпіричними оцінками доведено, що відхилення ВВП від тренду на 1% підвищує податкові надходження на майже аналогічну величину, і первинний дефіцит повинен бути скоригований на цей автоматичний вплив. САРВ розвіює ілюзію м’якості фіскальної політики під час економічних криз, коли податкові надходження знижуються через падіння ВВП, а не рішення уряду. Протилежна хибна картина жорсткості фіскальної політики складається під час економічних підйомів.

Структурний бюджетний баланс отримують завдяки коригуванню САРВ на вплив додаткових факторів (зовнішні ціни на товари і послуги, валютний курс, вартість активів), а також винятки або т. з. «one-offs» — значні одноразові бюджетні надходження (наприклад надходження від податкових амністій) чи видатки одного бюджетного періоду (наприклад витрати на ліквідацію наслідків стихійних лих), які не впливають на фіскальну позицію в довгостроковій перспективі.

Так, у 2015 р. в Україні первинне сальдо становило 3,8% потенційного ВВП, однак скориговане — 6,0%, тоді як у 2017 р. первинне сальдо у 2,7% несуттєво перевищувало скориговане у 2,5%. Незначна різниця між первинним бюджетним сальдо і САРВ означає, що відхилення ВВП від свого довгострокового тренду було мінімальним і не було жодних незапланованих надходжень.

Важливим елементом стратегії макроекономічного управління є зменшення розміру бюджетного дефіциту. Для фінансування дефіциту бюджету світова практика використовує два методи його покриття: емісійний (інфляційний) та беземісійний (неінфляційний).

Емісійним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є його монетизація — отримання урядом позик центрального банку та придбання центральним банком державних цінних паперів. Фінансування бюджетного дефіциту через центральний банк безпосередньо впливає на грошову базу та розмір грошової маси в країні. В процесі монетизації дефіциту держава отримує сеньйораж — прибуток, який отримує уряд на основі монопольного права здійснювати емісію грошей. Сеньйораж виникає в умовах перевищення приросту грошової маси над приростом реального ВВП, наслідком чого є зростання середнього рівня цін. З огляду на це, всі економічні агенти змушені сплачувати так званий інфляційний податок, який перерозподіляє через високі ціни частину їх доходів на користь держави. Інфляційний податок (IT) визначають за формулою:

де: π — темп приросту інфляції за рік у %; (M : Р) — рівень запасів грошових коштів економічних агентів у реальному вираженні.

Беземісійним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є використання державного кредиту (залучення зовнішніх та внутрішніх ресурсів). Зовнішні ресурси виступають у вигляді кредитів міжнародних фінансових організацій та іноземних держав (Міжнародного валютного фонду, Світового банку), а внутрішні — у формі кредитів центрального банку чи доходів від операцій з цінними паперами. Також можливе фінансування у формі безоплатної та безповоротної фінансової допомоги (трансфертів).

До заходів, які спрямовані на мінімізацію бюджетних дефіцитів, можна віднести:

  • спрямування бюджетних коштів на розвиток галузей, що визначають рівень економічної могутності, забезпечують впровадження у виробництво передових наукових технологій;
  • створення сприятливих економічних умов для суб'єктів господарювання шляхом удосконалення податкової політики та інших складових бюджетного механізму;
  • скорочення державного сектора економіки і, відповідно, бюджетного фінансування;
  • залучення іноземного капіталу;
  • зниження видатків на оборону й управління тощо.

Серед загальноприйнятих у світовій практиці методів боротьби з бюджетним дефіцитом існує й такий метод, як механізм секвестру видатків бюджету. Він уводиться в разі, коли в процесі виконання бюджету наявні перевищення граничного рівня дефіциту або значне скорочення надходжень від дохідних джерел бюджету.

Секвестр — це вимушений антикризовий захід, який полягає у пропорційному зниженні бюджетних видатків (на 5, 10, 15% тощо) щомісяця за всіма статтями бюджету впродовж того часу, що залишився до кінця фінансового року. Секвестру не підлягають захищені статті.

Згідно з Бюджетним кодексом України захищеними статтями видатків бюджету визнаються статті видатків Державного бюджету України, обсяг яких не може змінюватись у разі проведення скорочення затверджених бюджетних призначень. Перелік захищених статей видатків Державного бюджету України визначається Законом про Державний бюджет України (наприклад оплата праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату; придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів; забезпечення продуктами харчування; оплата комунальних послуг та енергоносіїв; обслуговування державного боргу; поточні трансферти населенню; поточні трансферти місцевим бюджетам).

Дефіцит державного бюджету може збільшуватись через фіскальні ризики, до яких відносять фактори, що сприяють скороченню дохідної та розширенню видаткової частини державного бюджету порівняно із запланованими показниками.

Динаміка доходів і видатків Державного бюджету України у 2008-2017 рр. наведена в табл. 4.12.

Таблиця 4.12

Виконання Державного бюджету України з 2008 по 2017 рр.

Доходи

Видатки

Кредитування

Сальдо (дефіцит бюджету)

(млн грн)

% ВВП

(млн грн)

% ВВП

(млн грн)

% ВВП

(млн грн)

% ВВП

2008

231686,3

24,44

241454,5

25,47

2732,5

0,29

-12500,7

-1,32%

2009

209700,3

22,96

242437,2

26,54

2780,3

0,30

-35517,2

-3,89%

2010

240615,2

22,23

303588,7

28,04

1292,0

0,12

-64265,5

-5,94%

2011

314616,9

23,90

333459,5

25,33

4715,0

0,36

-23557,6

-1,79%

2012

346054,0

24,56

395681,5

28,08

3817,7

0,27

-53445,2

-3,79%

2013

339180,3

23,31

403403,2

27,73

484,7

0,03

-64707,6

-4,45%

2014

357084,2

22,79

430217,8

27,46

4919,3

0,31

-78052,8

-4,98%

2015

534694,8

27,01

576911,4

29,14

2950,9

0,15

-45167.5

-2,28%

2016

616274,8

25,86

684743,4

28,73

1661,6

0,07

-70130,2

-2,94%

2017

793265,0

26,59

839243,7

28,13

1870,9

0,06

-17849.6

-1,60%

Запитання для роздумів, самоперевірки та колективного обговорення.

1. Що таке бюджетний дефіцит, і яка його роль?

2. У чому полягає зміст інфляційного податку?

3. Які існують джерела фінансування бюджетного дефіциту?

4. Охарактеризуйте види бюджетних дефіцитів.

Вправи для саморозвитку.

Завдання 1. Проаналізуйте динаміку бюджетного дефіциту України за 2013-2018 рр. Які Ви бачите позитивні/негативні тенденції?

Завдання 2. Потенційний ВВП країни в певному році — 180 млрд дол., а фактичний — 120 млрд дол., сума податкових надходжень до державного бюджету — 35% від обсягу ВВП, державні витрати на товари і послуги — 30 млрд дол., трансфертні платежі — 10 млрд дол., державний борг країни — 25 млрд дол., ставка відсотка за обслуговування державного боргу — 10% річних, рівень цін — 1,0.

Визначте основні тенденції в економіці країни, а також рівень дефіциту/профіциту державного бюджету.