Економіка. Профільний рівень. 11 клас. Криховець-Хом’як

§ 24. Види та наслідки інфляції

Класифікувати інфляцію можна за різними ознаками:

1) залежно від темпу приросту цін:

  • а) помірна (повзуча) — річний приріст цін складає не більше 10%. Характеризується нагромадженням грошей в обігу без помітного чи з незначним зростанням товарних цін, що спостерігається на початку інфляційного процесу;
  • б) галопуюча (висока) — річний приріст цін вимірюється десятками-сотнями відсотків. Зростання цін набуває стрибкоподібного характеру, стає важко передбаченим та не піддається регулюванню;
  • в) гіперінфляція (дуже висока) — річний приріст цін вимірюється тисячами відсотків. На цій стадії гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції, відіграють дедалі меншу роль в економіці, оскільки відбувається натуралізація господарських зв'язків, поширюються бартерні операції, порушується фінансово-кредитний механізм. Формальний критерій гіперінфляції був введений американським економістом Ф. Кейганом у 1956 р., який запропонував вважати початком гіперінфляції місяць, в якому зростання цін вперше перевищує 50%, а кінцем — місяць, в якому зростання цін падає нижче 50% і не досягає знову цього рівня принаймні протягом року.

• Філіп Девід Кейган (Phillip David Cagan) — американський учений, почесний професор економіки Колумбійського університету;

2) залежно від характеру причин, які її викликають:

  • а) інфляція попиту — ціни зростають внаслідок випереджаючого зростання сукупного попиту стосовно сукупної пропозиції. Зростання сукупного попиту може бути викликане збільшенням державних витрат, пропозиції грошей. Виробничий сектор не в змозі негайно реагувати на надлишковий попит зростанням реального обсягу виробництва, оскільки не всі наявні ресурси повністю використані. Тому надлишковий попит призводить до підвищення цін на стабільний обсяг продукції;
  • б) інфляція витрат (пропозиції) — ціни зростають внаслідок збільшення витрат на виробництво одиниці продукції, що має місце тоді, коли зростають ціни на матеріальні ресурси (сировина, паливо, енергоносії) або збільшується номінальна заробітна плата, випереджаючи при цьому підвищення продуктивності праці. Збільшення витрат на одиницю продукції скорочує прибутки підприємств та обсяги виробництва, які можуть бути запропоновані за існуючого рівня цін. Це призводить до зменшення сукупної пропозиції товарів і послуг, що підвищує рівень цін. Інфляція витрат часто супроводжується падінням обсягів виробництва — виникає стагфляція (одночасне зростання цін і скорочення масштабів виробництва);

3) залежно від можливості передбачення зростання цін:

  • а) очікувана — спричинена певними тенденціями в економіці чи запланованими заходами держави, а тому може бути врахована заздалегідь;
  • б) неочікувана — є результатом непередбачуваної динаміки економіки, наслідком виникнення незапланованих змін у структурі сукупного попиту і сукупної пропозиції;

4) залежно від інтенсивності державного втручання у сферу товарно-грошових відносин:

  • а) відкрита — інфляційні процеси відбуваються у вигляді наочного (відповідного) зростання рівня цін;
  • б) прихована — ціни фіксуються державою на постійному рівні, а інфляція проявляється у вигляді товарного дефіциту чи зниження якості продукції.

Це цікаво!

Інфляція негативно позначається на всіх сторонах суспільного життя країни. Її соціально-економічні наслідки проявляються в тому, що:

  • знижуються реальні доходи населення (інфляційний податок);
  • знецінюються фінансові активи зі сталим доходом;
  • зростає бюджетний дефіцит і державний борг;
  • порушується нормальний розподіл доходів між дебіторами і кредиторами (від інфляції виграють дебітори, які позичають гроші з вищою купівельною спроможністю, повертають — з нижчою, а програють — кредитори, які надають позики);
  • знижується мотивація до інвестування довгострокових програм (довгострокові інвестиції стають ризиковими через те, що реальний очікуваний прибуток може суттєво зменшитися внаслідок інфляції);
  • прискорюється матеріалізація грошей (в умовах інфляції зростають ціни на товарно-матеріальні цінності, нерухомість, а тому від «гарячих» грошей економічні суб'єкти намагаються позбутися через вкладання їх у запаси);
  • підвищуються ціни на товари і послуги, що погіршує рівень життя представників соціальних груп з твердими доходами, загострює соціальну напругу в суспільстві;
  • знижується мотивація до праці (втрачається бажання у виробників у створенні якісних товарів);
  • доходи суспільства перерозподіляються на користь підприємств-монополістів, фінансових структур, тіньової економіки;
  • погіршується стан платіжного балансу (конкурентоспроможність експорту країни знижується, а імпортні товари стають дешевшими за вітчизняні — скорочується експорт і зростає імпорт, капітал «втікає» за кордон);
  • підривається управлінський механізм економіки, знижуються позиції владних структур (дестабілізуючи економічну активність у країні, інфляція автоматично знижує ефективність економічних важелів регулювання та підриває довіру до урядових програм).

У макроекономіці для розрахунку кількості років, необхідних для подвоєння рівня цін у зв'язку з інфляційними процесами, використовують «правило 70»:

де: N — кількість років, необхідних для подвоєння рівня цін; ТІ — темп інфляції.

Запитання для роздумів, самоперевірки та колективного обговорення.

1. Які основні типи інфляції виділяють за різними ознаками?

2. Які наслідки спричиняє інфляція для національної економіки?

3. Що таке «правило 70», і яка його макроекономічна роль?