Біологія. 9 клас. Козленко

Літопис Землі. Походження життя

Запам’ятайте терміни: креаціонізм, самозародження, теорія біохімічної еволюції

Питання виникнення нашого світу і зародження життя у ньому були предметом роздумів упродовж усього часу розвитку людства. Релігійні уявлення та філософські пошуки з часом еволюціонували у більш чи менш підтверджені наукові теорії.

Креаціонізм

Креаціонізм полягає у визнанні створення життя вищою істотою (Богом). Саме він є чи не першою історично гіпотезою виникнення життя на Землі. Не можучи пояснити оточуючі явища, люди створювали міфи про вищі сили, які керують життям Всесвіту та людини.

На базі міфологічного світогляду виник релігійний, що закріпив уявлення про Бога як першопричину всього.

Довгий час креаціонізм був єдиною точкою зору на походження Землі та життя на ній. Аж до кінця Середньовіччя ця точка зору була загальноприйнятою у всій Європі та за її межами. Пізніші вчені, будучи людьми освіченими, все одно перебували під впливом релігійних інституцій, а отже, їх спроби формулювання наукових теорій про походження життя так чи інакше відчували на собі вплив креаціонізму.

Вчення про походження життя на Землі шляхом акту творення збереглося до наших днів і поділяється на декілька напрямків.

Молодоземельний креаціонізм є найбільш консервативним відгалуженням даного вчення. Його прихильники вважають, базуючись на Біблії, що геологічний вік Землі становить близько 7000 років. Вони заперечують більшість наукових методів реєстрації віку геологічних об’єктів (наприклад, радіокарбоновий аналіз), заперечують еволюцію, визнаючи лише деякі її елементи.

Прихильники староземельного креаціонізму погоджуються зі встановленим наукою віком Землі. Описані у Біблії «дні» творіння вони вважають алегоричним відображенням певних тривалих періодів, які пережила Земля у процесі свого формування. Загалом декларуючи життя на планеті як результат божественного акту творіння, староземельні креаціоністи не заперечують подальших доведених наукою явищ, у тому числі еволюцію.

Останнім часом з’явилися спроби адаптувати креаціоністські уявлення до сучасних наукових фактів. Не персоніфікуючи особи творця, прихильники теорії розумного задуму, однак, намагаються довести необхідність наявності певної творчої сили. Аргументом на користь своєї теорії вони вважають складність пануючих на Землі життєвих форм та неможливість витворення такої різноманітності шляхом дії «сліпих» природних факторів. Ця концепція, однак, не узгоджується з принципами сучасної наукової методології (див. тему «Методи біологічних досліджень»).

Самозародження

У процесі розвитку людства релігійний світогляд поступово замінювався філософським. Продуктом діяльності останнього є теорія самозародження, тобто виникнення живих істот із неживих об’єктів. Перші уявлення про зародження живого з неживого з’явилися ще у міфах різних народів. Теорію самозародження активно розвивали давньогрецькі філософи, перш за все Фалес, який вважав, що життя виникло з води, та Емпедокл, на думку якого, місцем зародження життя був намул. Прихильником теорії самозародження був також Арістотель.

Теорія самозародження також була популярною у Середні Віки та пізніше. Лише в XVII сторіччі Франческо Реді на досліді довів хибність поширеної у ті часи думки про зародження мух із гнилого м’яса. Учений поклав два шматки м’яса до різних посудин, одну з яких накрив тканиною. В результаті у посудині, що не була накритою, завелися личинки мух та самі мухи, а у накритій — ні. Реді зробив логічний висновок про те, що мухи не зароджуються з м’яса, а відкладають на нього свої яйця, з яких розвиваються нові мухи.

У XVIII столітті ідеї самозародження виникли знов після відкриття мікроорганізмів. Остаточно край таким уявленням поклав Луї Пастер, який у 1859 році в серії дослідів продемонстрував неможливість самозародження.

Панспермія

Згідно з теорією панспермії, життя було занесене на Землю з глибин Всесвіту, де існувало вічно. Доказами істинності своєї теорії її прихильники вважають знайдені на метеоритах та поверхні деяких планет і астероїдів певні органічні речовини. Деякі вчені, що визнавали цю теорію, зокрема, С. Арреніус, вважали агентом занесення «зародків життя» на нашу планету сонячний вітер.

Теорія біохімічної еволюції

Дана теорія є найпізнішою з усіх, що стосуються походження життя. Вона була сформульована радянським біохіміком О. Опаріним і незалежно від нього — британським біологом Дж. Холдейном.

Згідно з даною теорією, присутні у складі земної кори, атмосфери та води біогенні хімічні елементи поступово утворювали складні сполуки (мал. 63). Під впливом умов, що склалися на тодішній Землі, ці сполуки могли утворювати найпростіші здатні до саморегуляції скупчення — так звані коацерватні краплі. Поява поруч з такими білковими краплями ліпідних шарів, каталітичних систем та систем передачі інформації з нуклеїнових кислот на білки зумовила формування найпростіших живих систем, що далі піддавалися еволюції.

Мал. 63. Теорія біохімічної еволюції

Незважаючи на численні спроби спростування, теорія біохімічної еволюції на даний час вважається найбільш достовірною теорією походження життя.

• 1. Складіть порівняльну таблицю теорій походження життя.
• 2. Чи можливе виникнення життя (у відповідності до теорії біохімічної еволюції) в наш час на Землі?

Обговоріть у групах

Проведіть дискусію між групами, які підтримують одну з гіпотез походження життя та оцініть аргументованість їхніх тверджень, а також можливість перевірки за допомогою наукових засобів.