Романтизм. Узагальнення за розділом

• У 1830-1850 рр. у світовій літературі склалася ситуація «естетичного двовладдя», оскільки співіснували два «лідери» - романтизм і реалізм.

• Поєднання рис романтизму і реалізму відчутне в творчості В. Гюго, Стендаля, О. Бальзака (Франція), Ч. Діккенса (Англія), Т. Шевченка, І. Франка, М. Гоголя (Україна), О. Пушкіна, М. Лермонтова (Росія) та ін.

• Реалісти не змогли б бути такими переконливо точними в описах часу і місця дії, якби не використовували відкриттів романтизму - історизму і місцевого колориту.

• Те саме щодо знахідок романтиків у зображенні душі персонажів, що їх запозичили реалісти для створення характерів і психологічного вмотивування вчинків персонажів.

• Якщо романтизм абсолютизував творчу уяву письменника, то реалізм робив акцент на спостереженні за життям. Тож художня творчість певного мірою починала співвідноситися з науковою діяльністю.

• Реалістів цікавили не загадкові бунтарі, вигнанці суспільства, розчаровані, пригнічені фатальними пристрастями, а люди певних професій, які займаються буденною діяльністю.

• У реалістичній літературі фактично відсутній улюблений романтиками мотив утечі героя від сірої буденності.

• У літературі реалізму змінилися жанрові пріоритети. Якщо романтизм був добою панування поезії, то реалізм - епохою домінування прози.

• Отже, реалізм зародився в надрах романтизму. Вони досить «мирно співіснували» та обмінювалися відкриттями та здобутками упродовж 1830-1850-х років. При цьому багато письменників, які згодом стали тяжіти до реалізму, починали саме як романтики, отримавши гарний «мистецький вишкіл».

Зміст