Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ковбасенко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Із давньогрецьких міфів

Дитинство людства

Щоб зрозуміти мову античної літератури та мистецтва, необхідно орієнтуватися в давньогрецькій (еллінській) і римській міфологіях. Адже міфи є основою і важливим джерелом багатьох сюжетів, тем, образів і мотивів античної літератури, своєрідним ключем до скарбниці культурних надбань Стародавніх Греції і Риму, а від них - мистецтва та літератури всієї Європи.

Первісно міфи пронизували всі сфери людського життя, оскільки слугували для пізнання та пояснення світу: те, чого не можна було пояснити логікою та досвідом, давня людина домислювала у своїй багатій уяві, фантазії. Більше того, завдяки міфам вона могла, як їй здавалося, впливати на світ: заклинаннями відлякувати злі сили або жертвопринесеннями задобрювати богів. Ті далекі міфологічні часи вчені називають «часами сновидінь» (dream time), а вже пізніші часи - історичними. Водночас міфологія була своєрідною школою поетичної майстерності митців.

Еллінських міфів так багато, що зібрати й вивчити їх усі просто неможливо. Проте вже в найдавніші часи деякі з них стали особливо популярними. Якийсь дуже шанований еллінами герой (скажімо, Геракл або Тезей) міг стати головним персонажем не одного, а цілої низки міфів. Як нитка тримає перлинки в намисті, так і цей герой об’єднував, ніби пов’язував міфи в певну сукупність, яку елліни уявляли як своєрідний «вінок» або «коло». Українське слово «коло» (круг) еллінською звучить як «кіклос», ми ж кажемо «цикл» (звука «ц» греки не знали). Найвідомішими в еллінській міфології та літературі є троянський і фіванський цикли, а також цикл міфів про аргонавтів.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Троянський цикл міфів

Особливо плідно на світове мистецтво вплинув троянський цикл, пов’язаний із містом Троєю (друга його назва - Іліон, звідси назва поеми Гомера «Іліада»). Мати-Земля Гея попросила свого онука Зевса помститися за неї, звільнивши від непосильного тягаря - безлічі людей, які розмножилися на її грудях, через що їй стало важко дихати. Вони постійно ранили її тіло плугами, кололи заступами й мотиками в пошуках корисних копалин, нищили її волосся (ліси й чагарники), закупорювали артерії та вени (загачували ріки та струмки). До слова, і нині, продовжуючи цю прадавню метафору, смертоносні природні катаклізми, пов’язані із земною корою (цунамі й виверження вулканів, землетруси й вибухи метану в шахтах), називають помстою Геї. І Зевс, зваживши на прохання Геї, вирішив улаштувати Троянську війну.

Цикл міфів - сукупність міфів, об’єднаних спільним місцем дії, героєм або подією.

Богиня чвар і розбрату Еріда на весіллі Пелея та Фетіди (майбутніх батьків Ахілла) посварила Геру, Афіну й Афродіту, підкинувши яблуко з написом «найвродливішій» (т. зв. яблуко розбрату). Кожна з трьох богинь вважала, що воно адресоване саме їй. Судив богинь троянський царевич Паріс, котрий віддав яблуко Афродіті, бо за це вона пообіцяла йому найвродливішу з-поміж смертних жінок. Нею виявилася Єлена, дружина спартанського царя Менелая. І троянець Паріс викрав заміжню жінку та відвіз її до Трої, чим порушив священний закон гостинності й завдав смертельної образи Менелаєві.

Згодом, під час Троянської війни до Фетіди та її сина Ахілла був прихильним сам цар богів Зевс. Але чому? Загальновідомо, що він покарав Прометея за те, що той викрав з Олімпу вогонь для людей. Саме цей варіант міфу часто використовувався пізніше. Менш відомою є друга (можливо, основна) причина гніву Зевса на Прометея: титан знав те, чого не знав сам цар богів. Якось Прометей підслухав розмову трьох богинь долі Мойр про майбутню долю Зевса. А той, дізнавшись про це, почав грубо вимагати, аби Прометей відкрив цю таємницю і йому. Проте гордий титан навідріз відмовився виконати його наказ. Тоді Зевс звелів прикувати Прометея до скелі на Кавказі - для еллінів то був дикий «край світу», кінець обжитої ними території - ойкумени.

Орел клював Прометеєві печінку, а Зевс чекав, доки той не витримає тортур і відкриє таємницю. Однак титан «карався, мучився, але не каявся». Тоді Зевс поміняв тактику: виконуючи його волю, Геракл убив орла й звільнив Прометея, а той на знак подяки нарешті відкрив свою велику таємницю.

Прометей і Атлант. Розпис кіліка. VI ст. до н. е.

Уривок міфу про конфлікт Зевса й Прометея знаходимо в трагедії Есхіла «Прометей закутий» (V ст. до н. е.), де хор інтригує глядачів (які, до речі, добре знали цей міф), провокуючи титана розкрити таємницю: «Хіба Кронід (син Кроноса, тобто Зевс) не завжди царюватиме?.. Велику, видно, криєш таємницю ти».

Однак незламний титан про свою таємницю не прохопився й словом: «Про це вам не дізнатись - не випитуйте. / Зверніть на інше мову, - розголошувать / Про це не час, це мушу якнайглибше я / Ховати, - таємниці як дотримаю, / То з мук ганебних і кайданів визволюсь...»

Яка ж таємниця була вартою тисячолітніх тортур? Вона полягала у тому, що від Зевса Фетіда могла народити хлопчика, сильнішого за батька, котрий міг би посісти трон на Олімпі. Так свого часу вчинив Зевсів батько Кронос зі своїм батьком Ураном, так зробив згодом і сам Зевс щодо Кроноса. Тому Зевс вирішив негайно одружити Фетіду зі смертним, аби вона народила смертного ж, який не буде небезпечним для царя богів. Попри небажання Фетіди, її чоловіком став Пелей, і вона народила Ахіллеса. Та Зевсові й цього було замало - він хотів не просто смерті Ахілла, а смерті якнайшвидшої. І Троя для цього була найкращим місцем. Тому Фетіда в «Іліаді» й називає Ахілла «коротковічним сином», який від народження був приречений на загибель: без нього не впала б Троя, але й сам він мав загинути під її мурами: Зевсові стало би спокійніше за олімпійський трон...

Усупереч волі Зевса Фетіда хотіла зробити свого сина безсмертним (невразливим для зброї), скупавши немовля в Стіксі. Однак не змогла, бо залишилася не омитою чарівними водами славнозвісна ахіллесова п’ята, за яку вона тримала немовля, аби не впустити його в річку (і нині сухожилля біля п’ятки називається «ахілессовим»). Саме туди згодом і влучив Паріс стрілою, спрямованою Аполлоном, убивши Ахілла. Тож вислів «ахіллесова п’ята» означає «найвразливіше місце».

Фетіда ще раз спробувала врятувати сина, заховавши його на острові Скірос у царя Лікомеда, де герой жив поміж його дочок і ходив у жіночому одязі. Там він узяв таємний шлюб із Лікомедовою донькою Деїдамією. У них народився син Пірр, згодом названий Неоптолемом (який потім лютував у Трої, убивши сина Гектора й полонивши вдову Гектора Андромаху). Провидець Калхант сказав, що без Ахілла похід на Трою буде невдалим. Тому ахеї відправили на Скірос посольство на чолі з «велемудрим» Одіссеєм. Там переодягненого Ахілла впізнали. Побачивши в палаці Лікомеда гурт дівчат, ахейські «купці» розклали всілякі жіночі прикраси. Усі дівчата зацікавилися і лише одна була байдужою. Тоді Одіссей поклав до товарів розкішно оздоблений меч. Цього разу дівчата занудьгували, а та, яка стояла осторонь, кинулася до нього. «Дівчину» (звичайно, це й був Ахіллес) схопив за руку цар Ітаки. За іншим варіантом міфу, Одіссей зненацька просурмив бойовий сигнал. Усі справжні Лікомедові доньки кинулися навтьоки, лише «одна» з них (Ахілл) схопилася за меч. Одіссей розповів Ахіллесу, яка велика війна намічається під Троєю, і той погодився взяти в ній участь.

Отже, тепер усі ахейці були в зборі, однак їхні вітрильники стояли, бо не було вітру. Тоді Калхант сказав, що боги пошлють вітер тільки після жертвопринесення доньки Агамемнона Іфігенії. Її хитрістю заманили до Авліду (містечко біля бухти, де стояв ахейський флот), пообіцявши одружити з Ахіллом. Дівчина їхала на своє весілля, а приїхала на страту. Ахілл про це не знав, а дізнавшись, готовий був збройно захищати Іфігенію. За іншим варіантом міфу, він усе знав, але хотів війни, тому погодився на це жертвопринесення. В останню мить замість дівчини Артеміда прийняла в жертву лань, а Іфігенію забрала у свій храм до Тавриди. Подув попутний вітер, і ахеї попливли до Трої. Мури міста були міцними, бо їх будували Посейдон і Аполлон. Крім того, троянці мали союзників. Війна затяглася на десять років, багато троянських міст ахеї завоювали та пограбували, але Іліона взяти так і не змогли. Кульмінацією останнього року війни став двобій Ахілла й Гектора, де троянець загинув, утім і ахеєць пережив його ненадовго. На знак жалоби за Ахіллом ахеї постригли волосся, а Фетіда оплакувала сина з нереїдами. Кістки героя поклали в золоту урну й під спів муз поховали, а воїни насипали курган. За одним із міфів, Ахілл після смерті став богом і жив на острові Левкой (Федоніс), що нині називається Зміїним (Україна, Одеська обл.), де був його храм. Біля Зміїного є родовище нафти, що добре «узгоджується» з легендою про те, що славнозвісний щит Ахілла, викуваний Гефестом, притягує до себе багатства. Переказують, що цей щит на Зміїному є й донині, бо жерці храму Ахілла добре заховали його від піратів.

Лаокоон і його сини (фрагмент). 50 р. до н. е.

Після смерті Ахілла Аякс і Одіссей посварилися за його зброю. Її віддали Одіссеєві, Аякс же від люті збожеволів і напав на отару баранів (як згодом герой роману Сервантеса Дон Кіхот), прийнявши її за військо царя Ітаки. Отямившись і збагнувши свою ганьбу, Аякс наклав на себе руки. Паріс загинув, а Єлену видали заміж за його брата Деїфоба. Проте вона хотіла повернутися до своїх, тому зраділа, побачивши якось уночі Діомеда й Одіссея, які пробиралися до храму Афіни. Вони прослизнули в місто, щоб викрасти статую богині, бо доки вона була в Трої, ніхто міста завоювати не міг. Єлена провела героїв таємним ходом. Коли ж на ранок стало відомо, що святиню викрадено, троянці не сумнівалися: надійшов час поразки. За кілька днів греки зняли облогу і їхні кораблі вийшли в море. Троянці вибігли на колишнє поле бою, але жодного ахейця там не було. І ще одне диво: за курганом Ахілла стояв величезний дерев’яний кінь (т. зв. троянський кінь). Поширилася чутка, що це жертва богам і треба забрати трофей до міста. Усі радо погодилися, але жрець Лаокоон, котрий був там із двома синами, умовляв спалити коня, бо це міг бути підступ. Вислів Лаокоона, ужитий Вергілієм у «Енеїді» (кн. II, 49), став крилатим: «Тіmео Danaos et dona ferentes» («Данайців боюсь і з дарами прибулих»). Однак жерця взяли на кпини: «Який підступ, коли всі греки поїхали?» Раптом із моря виповзли дві величезні змії, накинулися на жерця і на очах у занімілого натовпу задушили його разом із синами та з’їли. Вирішивши, що це боги покарали жерця за блюзнірство, троянці потягнули коня до міста. За пророцтвом, доки Посейдонів мур буде цілим, ніхто не проникне до Трої. Ясновидиця Кассандра благала не завозити коня, до того ж він не проходив у ворота. Однак мур розібрали, і кінь усе-таки опинився в місті, що й призвело до зруйнування Трої. Так троянці самі підготували власну погибель.

Лаокоон не помилявся - це був підступ: у порожньому череві коня сиділи дванадцятеро найвідважніших ахеїв разом із «велемудрим Одіссеєм», котрий і вигадав цю хитрість. Уночі захмелілі троянці заснули, адже бенкет із приводу «виграної війни» був гучним. Щойно стемніло, ахеї повернулися до берега й заховалися за найближчим острівцем. Вилізши з коня і перебивши сонних вартових, вояки Одіссея відчинили браму Трої. Ахеї вдерлися до міста й почали різанину. Гинув кожен: і старий Пріам, і його малолітній онук Астіанакс, Гектарів син. Жінок убивали чи забирали в рабство, оскверняли жертовники, усе нищили й палили. А Менелай не вбив, а вибачив Єлену. Так греки зробили з Трої «скирту гною» (І. Котляревський). Дивом урятувалися Еней, його батько Анхіз, син Юл (Асканій) і гурт троянців, які, за волею Зевса, згодом заснували могутній Рим («Нову Трою»), котрий помстився грекам і зробив з Еллади римську провінцію - Ахайю. Про те, як ахеї з-під стін Трої поверталися додому, існує безліч переказів. Найвідомішою є розповідь про мандри велемудрого Одіссея до рідної Ітаки й вірної дружини Пенелопи, геніально втілена в поемі Гомера «Одіссея». Таким у загальних рисах є троянський цикл еллінських міфів.

Міфи - невичерпне джерело літератури. Тож недаремно відомий аргентинський письменник Хорхе Луїс Борхес сказав: «Література починається міфом і закінчується міфом».

  • 1. Що ви знаєте про міфи та міфологічний світогляд?
  • 2. Які крилаті вислови, народжені еллінською міфологією, ви знаєте?
  • 3. Чому, на вашу думку, один із найнебезпечніших комп’ютерних вірусів називається «трояном»?
  • 4. Назвіть основні цикли давньогрецьких міфів. Чи перетинаються вони між собою?
  • 5. Назвіть три умови, без виконання яких греки не змогли б здолати Трої. Хто їм допомагав у цьому?
  • 6. За одним із міфів, боги розпочали Троянську війну, щоб під стінами Трої знищити всіх героїв і закінчити їхню добу. Як ви думаєте, що спонукало олімпійців так зробити, чим їм завадили герої? Відповідь аргументуйте.
  • 7. Де на території нашої держави ми можемо натрапити на відлуння еллінської міфології? Наведіть конкретні приклади.
  • 8. Давньогрецька міфологія стала невичерпним джерелом для митців різних часів і народів. Створіть свій мистецький твір, використовуючи сюжети еллінської міфології.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

ТРОЯ

Троя була великим і могутнім містом. Заснував його Іл, правнук героя сина Зевса Дардана й плеяди Електри. Дардан прийшов з Аркадії до царя Тевкра. Тевкр віддав за Дардана дочку свою, а в придане дав йому частину своєї землі, на якій і засновано місто Дарданію. Внуком Дардана був Трос, а його сином був Іл. Він у Фрігії взяв раз участь у змаганні героїв і скоро переміг їх одного за одним. У нагороду за цю перемогу одержав він п’ятдесят дів і п’ятдесят юнаків. Дав йому цар Фрігії також перісту корову і сказав, щоб він ішов за коровою і там, де зупиниться корова, заснував місто. Велику славу обіцяв оракул, зі слів царя Фрігії, цьому місту. Іл зробив так, як сказав йому цар Фрігії. Пішов він за коровою, а вона зупинилась саме на горбі богині Ате. На цьому горбі і почав Іл будувати місто. Він здійняв руки до неба і благав Зевса послати йому знамення того, щоб благословив громовержець його справу. Уранці, вийшовши зі свого шатра, Іл побачив перед собою вирізьблений з дерева образ Афіни Паллади; це й був той палладій, який мав охороняти нове місто. За царювання Іла тільки та частина Трої була обнесена муром, яка знаходилась на горбі, а підгірна частина міста була незахищена. Мур навколо цієї частини міста побудували Посейдон і Аполлон, які, з веління богів, мали служити в царя Трої Лаомедонта, Ілового сина. Незламний мур вивели Посейдон і Аполлон навколо Трої. Тільки в одному місці можна було зруйнувати мур — там, де працював герой Еак, що допомагав богам у праці.

На початок Троянської війни містом правив Ілів онук Пріам.

Багатий був Пріам. Розкішний і величний був палац його, у якому жив він з дружиною своєю Гекабою. Разом з Пріамом жили й п’ятдесят його синів та дочок. Серед Пріамових синів особливо славився своєю хоробрістю й силою благородний Гектор.

  • 1. Хто був засновником Трої? Як це сталося?
  • 2. Яке знамення Зевса свідчило про його прихильність до будівництва міста?
  • 3. Завдяки кому частина муру навколо Трої була незламною?

ПАРІС ВИКРАДАЄ ЄЛЕНУ

Багато часу пройшло відтоді, як один із синів Пріама, троянський царевич Паріс присудив золоте яблуко Афродіті за винагороду - любов найвродливішої жінки світу Єлени, дружини царя Спарти Менелая. Богиня нагадувала своєму улюбленцеві про Єлену і допомогла збудувати корабель. Паріс зібрався відплисти в Спарту.

Даремно почав застерігати його віщий син Пріама, Гелен. Він пророкував загибель Парісові. Нічого не хотів слухати Паріс. Він зійшов на корабель і вирушив у далеку путь безкраїм морським простором. Розпач охопив Кассандру, коли побачила вона, як віддалявся швидкохідний корабель Паріса від рідних берегів. Простерши до неба руки, вигукнула віща Кассандра:

— О, горе, горе великій Трої і всім нам! Бачу я: охоплений полум’ям священний Іліон, скривавлені лежать повалені в прах його сини! Я бачу: ведуть у неволю чужинці плачучих троянських жон і дів!

Так вигукувала Кассандра, але ніхто не зважив на її пророцтво. Ніхто не зупинив Паріса.

А він плив усе далі й далі. Знялася на морі страшна буря. Не спинила й вона Паріса. Минув він багату Фтію, Саламін і Мікени, де жили майбутні вороги його, і прибув, нарешті, до берегів Лаконії. Причалив Паріс у гирлі Евроту і вийшов із своїм другом Енеєм на берег. З ним пішов він до царя як гість, що не замишляв нічого злого.

Радо привітав Менелай Паріса і Енея. На честь гостей приготував він багату трапезу. Під час цієї трапези вперше побачив Паріс прекрасну Єлену. Сповнений захоплення, дивився він на неї, милуючись її неземною красою.

Полонилася красою Паріса і Єлена, він був прекрасний у своєму багатому східному вбранні. Минуло кілька днів. Менелаєві треба було їхати на Кріт. Від’їжджаючи, просив він Єлену дбати про гостей, щоб нічого їм не бракувало. І гадки не мав Менелай, якої кривди завдадуть йому ці гості.

Коли Менелай поїхав, Паріс зараз же вирішив скористатися з його від’їзду. З допомогою Афродіти він умовив ніжними речами прекрасну Єлену покинути дім чоловіка і втекти з ним у Трою. Дала згоду Єлена Парісу. Потай повів Паріс прекрасну Єлену на свій корабель; викрав він у Менелая дружину, а з нею і його скарби. Усе забула Єлена — чоловіка, рідну Спарту і дочку свою Герміону заради любові до Паріса.

Покинув корабель Паріса гирло Евроту, повізши із собою багату здобич. Швидко нісся корабель по морських хвилях назад до троянських берегів. Радів Паріс, з ним була найвродливіша зі смертних жінок, Єлена. Як ось, коли корабель плив далеко від берегів у відкритому морі, зупинив його могутній бог моря Нерей. Він виплив з морської глибини і провістив загибель Парісові і всій Трої. Збентежились Паріс і Єлена, але Афродіта заспокоїла їх і примусила забути це грізне провіщення. Три дні плив корабель під охороною Афродіти спокійним морем. Швидко гнав його попутний вітер. Щасливо прибув він до троянських берегів.

Викладено за книгою М. А. Куна «Легенди та міфи Стародавньої Греції».

Переклав О. Івченко

  • 1. Що пророкували Гелен і Касандра, коли Паріс вирушив до Спарти?
  • 2. Як Паріс порушив закони гостинності?
  • 3. Яке провіщення почули Паріс і Єлена? Чому вони його забули?