Людина та пошуки сенсу існування у прозі другої половини XX ст.

Провідні тенденції прози другої половини XX ст.

Ми вступаємо в епоху світової літератури.

Йоганн Вольфрам Ґете

На розвиток літературного процесу другої половини XX ст. дуже вплинули дві світові війни. Півсвіту лежало в руїнах, а кількість людських жертв вимірювалася мільйонами. Людство не могло оговтатися від злочинів нацизму й сталінізму... У повоєнній Німеччині осмислити причини і наслідки Другої світової війни намагалася «література розрахунку з минулим».

Роздуми над тим, що таке людина і світ, у ситуації, коли основоположні ідеали західної цивілізації (гуманізм, віра у людину як «вінець творіння», її розум, у науково-технічний і суспільний прогрес тощо) було поставлено під сумнів, сприяли розвитку філософії та літератури екзистенціалізму.

Заявивши про себе напередодні Другої світової війни, її представники зосереджують увагу на існуванні людини, яка залишилася наодинці з буттям. Світ розуміється як дисгармонійний, ворожий до людини і абсурдний. Усе, що в ньому відбувається, позбавлене логіки, не має закономірностей, часової тяглості. Вищою життєвою цінністю екзистенціалісти вважають свободу особистості. Існування людини вони трактують як драму особистості, приреченої на вигнання у Всесвіті й відчуження від людей.

Не випадково саме тоді зросла роль інакомовності, параболічності у літературних творах. Наприклад, французький письменник-екзистенціаліст Альбер Камю у романі «Чума» зобразив епідемію цієї страшної хвороби в місті Орані. Про глибинний алегоричний зміст цього твору свідчать асоціації («фашизм - це коричнева чума»), натяки (чорний дим, неначе з крематоріїв концтаборів), перестороги (бацила чуми не зникає, як не зникає й небезпека відродження фашизму).

Те саме можна сказати й про американського письменника Ернеста Гемінґвея. Філософський підтекст його творів розкривається поступово («принцип айсберга»). Зокрема, у повісті «Старий і море» за зовні простим сюжетом (старий Сантьяго впіймав, але не зміг довести до берега рибу) прихований такий асоціативний потенціал, що кількість коментарів до твору вже значно перевершила його обсяг.

Прикметним явищем стає також вихід на світову авансцену літератури Латинської Америки. У 1960-ті рр. розквітає латиноамериканський роман. Його найяскравіші представники: Ґабріель Ґарсія Маркес (Колумбія), Міґель Астуріас (Гватемала), Алехо Карпентьєр (Куба), Карлос Фуентес (Мексика), Хуліо Кортасар (Аргентина), Маріо Варґас Льоса (Перу) та ін.

Саме в Латинській Америці розцвів магічний реалізм як метод зображення дійсності, у якому раціонально-логічна картина світу химерно поєднується з алогічними, міфологічними формами її інтерпретації. Героями творів магічного реалізму часто є індіанці, чиє мислення і світосприймання дещо відрізняються від європейських. Вершини магічний реалізм сягнув у творчості Ґабріеля Ґарсія Маркеса, який сформулював один із основоположних принципів магічного реалізму - одивнення: «вивернути дійсність навиворіт, щоб розглянути, яка вона є зі зворотного боку». Маркес змушує своїх героїв пережити досвід людства, уводить біблійні, античні, фольклорні мотиви та алюзії в їхнє повсякденне життя. Зокрема, у його оповіданні «Стариган із крилами» проблеми моральної деградації людства вирішено за допомогою використання синтезу елементів реального й фантастичного: коли до людей у двір спокійнісінько залетів янгол, вони так само буденно (як крилату істоту) помістили його... до курника.

Марія Сулименко. Без назви. 2016

Від другої половини XX ст. дедалі помітнішою стає література Японії, а 1968 р. Ясунарі Кавабата першим поміж японських письменників отримав Нобелівську премію. Його творам «Країна снігу», «Тисяча журавлів», «Давня столиця», «Стогін гори» притаманні замилування красою, надзвичайний ліризм і загострена чутливість. 1994 року Нобелівським лауреатом з літератури став Кендзабуро Ое. Популярність сучасного японського письменника Харукі Муракамі - ще одне свідчення зацікавлення японською культурою та літературою у світі.

Отже, життя повністю підтвердило слушність думки Ґете про настання «епохи світової літератури». У XX ст. літературний світ, як і світ реальний, ставав чимдалі розмаїтішим і багатополюсним. Цей процес триває і сьогодні...

1. Назвіть помітні явища світової літератури другої половини XX ст.
2. Як ви розумієте поняття «література розрахунку з минулим»? Назвіть її представників.
3. Що означає термін «екзистенціалізм»? Назвіть письменників-екзистенціалістів і їхні твори.
4. Чому, на вашу думку, улюбленим прийомом письменників другої половини XX ст. стало інакомовлення?
5. Назвіть основні причини виходу в другій половині XX ст. на світову арену літератур Латинської Америки та Японії.

Зміст

Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України