Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 10 клас. Ковбасенко - Нова програма

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

ФЕДІР ТЮТЧЕВ (1803—1873)

Одним із найяскравіших російських поетів, що сповідував принципи «чистого мистецтва», був Федір Іванович Тютчев. Його доля склалася як для російського чиновника — нетипово, але як для поета — показово. Він перебував на службі в російському посольстві у Мюнхені й Турині. Чверть століття, проведені в Європі, наклали відбиток на його естетичні вподобання, він перейнявся естетикою романтизму, навіть особисто приятелював із видатним німецьким поетом-романтиком Генріхом Гайне, перекладав російською не лише його твори, а й Фрідріха Шиллера, Йоганна Вольфганга Гете. А ось вільнолюбством, демократичними поглядами, які були світоглядним підґрунтям творчості цих європейських поетів, росіянин Тютчев не перейнявся. Навіть передчуття майбутньої європейської «весни народів» (національно-визвольних революцій 1848—1854 рр.) не вплинуло на його імперський світогляд. Натомість, як і багато хто з його земляків аж до сьогодні, він вірив у якусь «особливу» роль Росії у світі.

Степан Александровський. Портрет поета Федора Тютчева. 1876

Семантика поезії Тютчева надзвичайно складна... Для Тютчева характерне, інколи в межах одного вірша, поєднання різних та історично непоєднуваних семантичних систем. Одні слова в нього наділені бароково-алегоричною семантикою, інші пов’язані з романтичною символікою, а є ті, що активізують міфологічний пласт значень.

Юрій Лотман

Водночас, як людина гострого розуму, він не міг не бачити недоліків Російської імперії (та ще й мав змогу порівнювати її з європейським рівнем життя), хоч мріяв про розростання Росії «від Нілу до Неви і від Ельби до Китаю». Усе це посилювало його душевну кризу, яка особливо загострилася, коли Росія безславно програла Європі Кримську війну 1853—1856 рр.

Тож Тютчев відчував «страшну роздвоєність», відгукуючись на все це песимістичними поезіями на кшталт «О душе, віщая моя» (1855) та ін. Можливо, це ще більше спонукало поета віддалитися від суспільно-політичних проблем, принаймні у творчості.

Як тонкий лірик Федір Тютчев сформувався ще в 1830-х рр. Його поезія просякнута мотивами смутку, огорнута серпанком відчуття швидкоплинності людського життя і водночас бажанням насолодитися його миттєвостями. Особливо зворушливими є його поезії, присвячені жінці. Лірична героїня — ідеалізована й узагальнена, як героїня сонетів Петрарки.

Водночас Тютчев був і майстром філософської лірики. Так, один із найвідоміших віршів «Silentium!» (з латин. «мовчання», «тиша») є гіркою констатацією того, як важко одній людині зрозуміти іншу.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Silentium!

Мовчи і крийся, і таї

Думки і почуття свої...

Хай у душевній глибині

І сходять, і зайдуть вони,

Мов зорі ясні уночі, —

Милуйся ними і мовчи!

Як серцю виказать себе?

Як іншим зрозуміть тебе?

Ти думку висловиш — і вмить

Уже неправда в ній дзвенить.

О, не мути джерел ясних;

Мовчи, мовчи, живись од них!

В собі самому жити вмій.

Є цілий світ в душі твоїй

Таємно-чарівничих дум;

Їх заглушить базарний шум,

Їх промінь денний осліпить;

Хай серце слухає й мовчить.

Переклад Юрія Клена

Вірш «Silentium!» належить до ранньої творчості Ф. Тютчева, яка відігравала роль своєрідного поетового «інтимного щоденника», з яким широкий загал не знайомлять. Тож перш ніж надрукувати в газеті (а це сталося 16 березня 1833 р.), поет неодноразово редагував цей вірш, який приніс автору славу поета-філософа.

Овструг, родовий маєток Тютчевих, де 23 листопада 1803 р. народився поет

Вважають, що поезію було створено під впливом стосунків Ф. Тютчева з Елеонорою Петерсон. Поет був глибоко закоханий у красуню-аристократку і вважав, що її родичі нізащо не погодяться на шлюб. Тож після весілля почувався по-справжньому щасливим. Але водночас його не полишало передчуття неминучої біди, наближення якоїсь страшної трагедії. Саме цьому неясному відчуттю тривоги, яке виникає нібито нізвідки й безпідставно, але гнітить людську душу, і присвячено вірш. До слова, передчуття справдилися. Сімейне щастя тривало недовго. 1838 р. Елеонора Тютчева померла на руках у чоловіка, який від горя посивів за кілька годин...

Автограф вірша Федора Тютчева «Silentium!»

Назва вірша багатозначна й символічна. З одного боку, це наче звернення ліричного героя до самого себе, своєрідний внутрішній монолог, у якому поет закликає — самого себе! — мовчати, приховуючи свої думки й почуття, оскільки ледь «думку висловиш — і вмить / Уже неправда в ній дзвенить...». Тож ліричний герой повинен зосередитися на житті духу, який протиставлений і «базарному шуму», і денному промінню (тлумачень значень понять «базар» і «день» у цьому контексті безліч). З іншого боку, саме так («silentium!») зверталися в німецьких землях, де Тютчев тривалий час служив дипломатом, до присутніх, вимагаючи абсолютної тиші й уваги. Тож, можливо, «silentium» — це звернення поета до читачів із закликом до зосередженого слухання, до повної концентрації уваги. Адже людина, особливо її внутрішній світ, — це цілий космос, який до кінця пізнати неможливо.

Цікавою є композиція вірша, що має своєрідне обрамлення: поезія починається і закінчується тим самим дієсловом «мовчати» (латин. «silentium»), складається із секстин із паралельним (парним) римуванням. Чотиристопний ямб (добре відомий нам з «Євгенія Онєгіна» Олександра Пушкіна) має створити ілюзію невимушеної розмови чи то з власною душею, чи то з аудиторією. Мінімум зображально-виражальних засобів лише підсилює цей ефект, створюючи неймовірний романтичний контраст між, з одного боку, довершеними секстинами, невимовною таїною людської душі та, з іншого — простотою й прозорістю мови. Це і є втіленням справжньої гармонії: єднання людини, її душі з Природою і Богом.

Микола Реріх. Благословенна душа. 1932

Микола Реріх — художник, філософ, археолог, мандрівник і письменник; працював також в Україні в галузі монументального мистецтва. Характерна риса творчості Реріха — прагнення до Вічності, заклики йти шляхом світла, вдосконалення людини, розширення її свідомості. Відому формулу Федора Достоєвського «краса врятує світ» Реріх вимовляв по-своєму: «Усвідомлення краси врятує світ».

1. Спробуйте визначити тему і основну думку вірша Ф. Тютчева «Silentium!». Чи легко це зробити? Чому?

2. Простежте за використанням дієслова «мовчати». Чи часто у вірші повторюється ще якесь слово? Про що це свідчить?

3. Поясніть символіку назви вірша. Чому заголовок поет дав латиною?

4. Яку роль у тексті відіграють дієслова наказової форми? Чи доречні вони у філософському вірші? Аргументуйте свою думку.

5. Знайдіть у тексті обрамлення. Яку роль воно виконує?

6. Як ви розумієте вислів «Ти думку висловиш — і вмить / Уже неправда в ній дзвенить»?

7. Романтики сповідували життя духу. Чи знайшло це втілення у вірші Федора Тютчева?

8. Твори різних видів мистецтва, які належать навіть віддаленім у часі епохам, можуть вступати у своєрідний діалог один із одним. Поясніть асоціативний діалог між віршем Ф. Тютчева «Silentium!» і картиною М. Реріха «Благословенна душа».