Українська література. 6 клас. Коваленко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Леся Українка. Уже весняне сонце припікає...

Уже весняне сонце припікає...

Вже й сон-трава перецвітати стала.

От-от зозулька маслечко сколотить,

в червоні черевички убереться

і людям одмірятиме літа.

Вже з вирію поприлітали гості.

Он жовтими пушинками вже плавають

на чистім плесі каченятка дикі.

Софія Мудрагелівна підказує

Запропонований для вивчення текст — це уривок із найвідомішого твору Лесі Українки «Лісова пісня». У ньому є чудові пейзажні замальовки, з однією з них ти ознайомився/ознайомилася.

Поміркуй над прочитаним

  • 1. Який основний мотив уривка?
  • 2. Визнач ключові слова в ньому. Як вони підпорядковані основному мотиву?
  • 3. Як ти розумієш вирази «зозулька маслечко сколотить», «поприлітали гості»?
  • 4. Чому зозуля має убратися в червоні черевички? Як вона «людям одмірятиме літа»? По допомогу звернися до мережі Інтернет.
  • 5. Намалюй ілюстрацію до цього уривка і назви її.
  • 6. Які емоції викликали в тебе ці поетичні рядки? Яка пора року твоя улюблена? Чому?
  • 7. Які прислів’я, наведені на початку розділу, відповідають змісту поезії Лесі Українки «Уже весняне сонце припікає...»?

Домашнє завдання

Вивчи уривок напам’ять.

Про Велета

Казка

Давно, в дитячий любий вік,

в далекім ріднім краю

я чула казку. Чула раз,

а й досі пам’ятаю.

Мені її розповідав

малий сільський хлопчина

без тенденційної мети,

бо він же був дитина.

Ні, він розказував її

з простотою святою

(я, може, помилку роблю,

що казку в рими строю).

Ми з ним сиділи у садку

вечірньою порою,

в той час, як захід розпалив

пожежу за горою.

Вечірній вітер турбував

стареньку нашу грушу,

і щось таємне і жаске

нам заглядало в душу.

Усе лякало нас: трава,

що тихо майоріла,

і гаю дальнього стіна,

що в заході горіла.

Та навіть в груші тій старій

ми певності не мали, —

хто знав, про що її гілки

«на мигах» промовляли?

А найстрашніші нам були

оті ставні тополі,

що вшикувалися в ряди, —

запевне, з злої волі.

Бо все те, запевняв Лаврін,

(так приятель мій звався),

зросло на велеті тому,

що з Богом позмагався.

Той велет сильний був колись

не тілом лиш, а й духом,

всі людські пута й кайдани

зривав єдиним рухом.

Його збороти не могла

ніяка міць ворожа,

поки на нього не прийшла

таємна кара Божа.

Чим велет Бога прогнівив,

того Лаврін не відав.

Питала потім я й старих,

та жоден не повідав.

Не встрелив велета Господь

своїм ясним перуном,

а тільки сном його накрив,

немов м’якеньким руном.

Сон, кажуть, Божа благодать, —

ні, часом кара Божа!

Спіткала велета у сні

пригодонька негожа.

Ліг велет — думав, на часок,

та й спить уже століття,

землею заснітився весь

і марить про страхіття.

Бо скористали вороги

з його важкої млості,

безкарно точать з нього кров

і трощать білі кості.

Вже оснували тіло все

залізними дротами,

припали до глибоких ран

неситими ротами.

Не раз до серця глибини

сягають хижі руки,

а велет спить камінним сном,

хоч терпить люті муки.

Часами болісно у сні

наморщить густі брови,

тоді стинаються й шумлять

гаї, ліси, діброви.

Як дошкулить несвітський біль,

він трохи ворухнеться,

по тілу корчі пробіжать,

уся земля здригнеться.

Та не бояться вороги,

гадають: «Ет, примара!»

Але ущухне Божий гнів,

минеться й Божа кара.

І встане велетень з землі,

розправить руки грізні

і вмить розірве на собі

усі дроти залізні.

«Все, що налипло на йому,

одразу стане руба...» —

Хлоп’я спинилось. Нам обом

волосся стало дуба.

«Коли ж він встане?» — тремтячи,

спитала я хлопчину.

«За рік, сто рік чи за безрік,

а може, й в сю хвилину».

Тут раптом вихор налетів,

і дерева здригнули.

Ми, як сполохані пташки,

до хати враз майнули...

Кохана стороно моя!

Далекий рідний краю!

Щораз згадаю я тебе,

то й казку сю згадаю.

Будь уважним/уважною до слова

Тенденція, тенденційний (у тексті) — думка, яку нав’язують.

Руно — густа довга вовна суцільним шматком.

Перун — бог дощу, блискавки, грому в східних слов’ян; у переносному значенні — грім.

Заснітитися — засипатися чим-небудь.

Софія Мудрагелівна радить

Щоб зрозуміти зміст твору Лесі Українки, пам’ятай, що він написаний у Єгипті, де поетеса лікувалася в 1913 році.

Поміркуй над прочитаним

1. Чому Леся Українка називає дитячий вік «любим»? Чи погоджуєшся ти з такою думкою?

2. Чи можна вважати, що у цьому творі лірична героїня та авторка — одна й та сама особа? Свою відповідь підтвердь цитатами з тексту.

3. Чому казка так запам’яталася? Чи у твоєму житті був епізод, якась неймовірна історія, яка стала для тебе важливою настановою?

4. Поясни вираз «простота свята».

5. Як ти розумієш наведені рядки?

...я, може, помилку роблю,

що казку в рими строю.

6. Які римовані казки ти читав/читала? Ти більше любиш твори прозові чи віршовані? Чому?

7. Як поетеса змальовує вечірню пору? Які художні засоби для цього використовує? Які деталі пейзажу згадує? Який настрій вони викликають?

8. Яким ти уявляєш велета? Усно опиши його, спираючись на текст твору.

9. Що з ним трапилося?

10. Чому у творі не сказано, за що покарано велета?

11. Символом кого чи чого є велет?

12. Визнач основну думку твору. Знайди в тексті слова, які виражають її.

13. Чи можна цей твір вважати казкою? Чи є в ньому казковий сюжет? Чи нагадує велет казкового персонажа?

14. Які твої враження від прочитаного?

Домашнє завдання

Визнач і запиши в робочий зошит тему та ідею твору.

Твої літературні проєкти

Зроби презентацію на тему «Леся Українка у дитинстві: характер і таланти».