Шансон

Доброго дня, мій друже! На музичних хвилях сьогодні лунатимуть пісні шансону. Ми ознайомимося з творчістю відомих виконавців і послухаємо музику у цьому стилі.

Христино, сьогодні по радіо я слухав шансон, який дуже мені сподобався. Я віднайшов ці пісні в Інтернеті й надіслав тобі. Чи впізнаєш виконавця?

Так, це видатний французький співак Шарль Азнавур. Мені про нього розповідали батьки. Варто більше дізнатися про цей стиль. А допоможе нам у цьому музична енциклопедія.

Шансон як жанр зародився у Франції. Цей стиль можна охарактеризувати як музику кабаре і кафешантанів, якими так славиться Франція. У перекладі з французької термін «шансон» означає «пісня з життя». Це сюжетні пісні, які колись виконували вуличні співаки; це — маленький театр, театр одного актора. У кожній пісні має бути міні-сюжет з ліричною, драматичною або комічною фабулою. Акомпанував шансоньє зазвичай акордеон. Головне, що відрізняє шансон від інших стилів, — це життєвість віршів: вони не вигадані, а складені самим життям, у них постає доля людини, її труднощі, радощі тощо.

З історії шансону

Поняття шансон застосовували в музиці здавна. Раніше шансоном називали поліфонічну французьку пісню XV-XVI століть.

Наприкінці XIX століття з’являється новий різновид французької пісні, що називався chanson realiste (реалістична пісня). Будучи народженим у кафе-концертах і кабаре Парижа й увібравши риси літературного реалізму, він зберігав популярність до кінця Другої світової війни. Його здебільшого виконували жінки. Тематика пісень цього виду шансону стосувалася життя бідних робітників Парижа.

У сучасній Франції шансоном називають популярну французьку музику, яка зберігає специфічну ритміку французької мови, відрізняючись від пісень, написаних під впливом англомовної музики. Серед найвідоміших виконавців шансону — Едіт Піаф, Джо Дассен, Жак Брель, Шарль Азнавур, Лео Ферре та інші.

Жак Брель

Джо Дассен

Лео Ферре

У 50-х роках XX століття сформувалися два головні напрями оригінальної франкомовної пісні, що існують до цього часу.

Перший напрям — жанр класичного шансону, де першорядне значення надається поетичому компоненту пісні; автор тут, як правило, є і виконавцем. Цей жанр пов’язаний, в першу чергу, з іменами Моріса Шевальє, Шарля Трене та Едіт Піаф, які продовжували традицію реалістичної пісні. Відомими представниками цього напряму є також Жорж Брассенс, Жак Брель, Шарль Азнавур і Сальваторе Адамо. Саме представники цього поетично-музичного напряму повною мірою відповідають терміну «шансоньє».

Інший напрям французької пісні другої половини XX століття — естрадна пісня, яку виконують chanteur (співаки). Представники цього напряму теж нерідко є виконавцями власних пісень (поетами і/або композиторами), але не є шансоньє в повному розумінні цього слова. Всесвітньо відомими виконавцями французьких естрадних пісень є Ів Монтан, Анрі Сальвадор, Мірей Матьє, Джо Дассен, Даліда, Патрісія Каас, Мілен Фармер та інші.

Межа між шансоном та естрадною піснею досить умовна, далеко не кожного франкомовного співака можна однозначно зарахувати до того чи іншого напряму.

Характерні ознаки шансону

Мова	Пісні виконуються французькою мовою або мовою виконавця.
Характер	Пісні дуже ліричні, наповнені чуттєвістю і сенсом, вони зачіпають найтонші струни нашого серця.
Текст	Велика увага приділяється поетичному тексту пісень; текст зрозумілий широкому колу та близький за змістом людям різного віку.
Зміст	Часто вірші присвячені історіям із життя, коханню; в піснях описуються життєві події, зміст пісень наповнений розмовами, які ведуться в основному від першої особи.
Мелодія	Мелодія нескладна, швидко запам’ятовується; легка для виконання широким колом виконавців, які не є професійними музикантами.
Музика і супровід	Музика передає відтінки настрою виконавця; існує декілька різновидів супроводу: близький до романсу — гітара, фортепіано або інший сольний інструмент, фонограма, що записана в студії, акомпанемент ансамблю або оркестру, різних за складом.

Шарль Азнавур, Мірей Матьє. «Вічне кохання» («Une Vie D'amour»).

Едіт Піаф. «Ні, я ні про що не жалкую» («Non, Ge Ne Regrette Rien»).

Проаналізуй ці твори за таким планом:

1. Які особливості шансону тобі вдалося розпізнати у творах?
2. Який музичний образ створила кожна пісня?
3. Охарактеризуй музичний супровід пісень та тембр їхніх виконавців.
4. Чи сподобалися тобі ці твори? Чим саме?

Шансон (фр. chanson — пісня) — французька лірична пісня — народна та естрадна, що має різноманітні жанрові та історичні різновиди.

Виконували французькі пісні (шансон) співаки, які часто були авторами слів і музики.

Шансоньє (фр. chansonier — співак) — французький естрадний співак, виконавець, а нерідко — й автор тексту та музики пісні.

Шарль Азнавур — французький шансоньє, поет, композитор і актор. Перші пісні почав складати на початку 1940-х років. Успіх до співака прийшов у 1956 році після вдалих концертів у Касабланці та Парижі. З 1960-х років численні виступи та випуски альбомів приносять співаку популярність. Ш. Азнавур — автор понад тисячі пісень, серед яких всесвітньо відомими стали «Богема», «Мама», «Вічна любов», «Молодість», «Ізабелла» та інші.

Творча манера цього співака дуже своєрідна. Стиль його пісень — це сплетіння різних складових: основа — французька пісня, коріння — світовий фольклор, в першу чергу, вірменська поезія. Усе це він об’єднує в єдине ціле, перетворюючи кожну пісню у відточену музично-драматичну мініатюру. Ш. Азнавура небезпідставно називають «співаком задушевного смутку».

Едіт Піаф — французька співачка й акторка, одна з найвідоміших естрадних виконавиць світу.

Продюсером і композитором Е. Піаф тривалий час був Реймон Ассо. Саме йому багато в чому належить заслуга появи на світ «Великої Едіт Піаф». Він писав пісні, що підходили тільки їй, наприклад, «Париж —

Середземномор’я», «Вона жила на вулиці Пігаль», «Мій легіонер», «Вимпел для легіону» тощо.

Едіт Піаф підняла вуличну пісню до рівня естради, перетворивши її на трагічну музичну баладу. Кожна її пісня — всесвіт. Голос співачки називали чаклунським, магічним. Перш за все в піснях її цікавив поетичний текст, а музика лише підкреслювала істинний сенс слів.

Марк Бернес — радянський кіноактор і співак, видатний шансоньє. Велику популярність М. Бернесу принесли ролі в стрічках про Другу світову війну. У фільмі «Два бійці» він із великою задушевністю й простотою виконав пісню «Темна ніч» (музика М. Богословського, слова В. Агатова), а також стилізовану «під одеські пісні» «Шаланди». До відомих пісень М. Бернеса належать «Я люблю тебе, життя», «Журавлі» та інші.

Розглянь репродукції картин відомих художників. Які з них відповідають мелодіям французького шансону?

І. Маймон. «Панорама кафе»

В. ван Гог. «Нічна тераса кафе»

П. Гоген. «Нічне кафе в Арлі»

Заспіваємо «Пісню про рушник» П. Майбороди.

Запиши свій спів на диктофон та виконай пісню для своїх друзів і рідних. Оціни її звучання у власному виконанні та у виконанні друзів. Хто з вас зробить це найкраще?

Христинко, цікаво було б дізнатися про історію розвитку українського шансону, його сучасних виконавців...

І мені теж. Тоді ти підшукуй інформацію, а я доберу до пісень ілюстрації та живописні твори.