Мистецтво. Інтегрований курс. 7 клас. Комаровська

Традиційні мотиви в сучасній ювелірній справі

• Які предмети побуту можуть бути прикрашені мотивами етнічних орнаментів? Яким, на вашу думку, було первісне призначення прикрас для людини: оздоблення чи оберіг?

Одним із найдавніших і найбагатших видів творчості є декоративно-прикладне мистецтво. Воно вирізняється розмаїттям матеріалів та художніх технік, мистецьких надбань різних етносів, епох.

Серед різних видів декоративно-прикладного мистецтва особливою красою вирізняється художня обробка металу — ювелірна справа. В Україні її ще називали золотарством.

Декоративно-прикладне (ужиткове) мистецтво — різновид художньої творчості, мистецтво створення та художнього оформлення виробів, переважно побутового призначення.

1. Золотий колт зі стилізованим зображенням птаха у техніці перегородчатої емалі. XII ст.

2. Лунниця — символ місяця, давній жіночий оберіг. VІІ—VІІІ ст.

3. Срібний браслет-наруч із контрастним орнаментом, виконаним у техніках карбування й черніння. XII—XIII ст.

4. Парні колти. XII ст.

У декоративно-прикладному мистецтві є три основні виразові засоби: стилізація, контраст і символ.

Стилізація — узагальнене зображення предмета (його форми та кольору) завдяки виокремленню найвиразніших ознак.

Контраст — яскраво виражена протилежність будь-яких якостей і властивостей.

Символ — знак, зображення, що втілює в художньому образі сутність певного поняття.

• Яку роль виконують контраст і стилізація у виробах ювелірного мистецтва?

Ювелірне мистецтво — це виконання художніх творів із дорогоцінних металів (золото, срібло, платина), часто в поєднанні з коштовним і напівкоштовним камінням, перлами, склом, бурштином, перламутром, кісткою та ін.

Колт — давня жіноча парна прикраса у формі медальйону, що кріпилася до головного убору вздовж скронь на металевих ланках — ряснах.

Ювелірна справа в Україні відома з давніх часів. За княжої доби вона славилася високою майстерністю й витонченістю, твори київських майстрів вражали досконалістю і були шановані в багатьох країнах Європи. Вважається, що саме ювелірне мистецтво Київської Русі удосконалило такі художні техніки, як чорніння срібла та перегородчата емаль.

5. Золота діадема. XII ст.

6. Колти на ряснах

7. Золоті барми. XII ст.

8. Золоті сережки-підвіски. ХІ—ХІІ ст.

Серед традиційних ювелірних прикрас Київської Русі — сережки, перстні, колти, браслети-наручі, нашийні обручі гривни, діадеми, намиста-барви, ланцюжки та ін. Традиційними мотивами ювелірних прикрас того часу були зображення фантастичних птахів, дерево життя, квітковий орнамент.

• Професія ювеліра — одна з найдавніших в історії людства. Про це свідчать знахідки під час розкопок у Єгипті: золоті прикраси, датовані 3000 р. до н. е. До античних майстрів з усіх куточків світу прибували учні, щоб перейняти тонкощі справи. Високою майстерністю відзначені вироби скіфських, арабських, візантійських ювелірів. У Київській Русі перші згадки про професію ювеліра належать до IX ст.

1. Намисто «пацьорки» (скло, розпис, позолота)

2. Зґарда — намисто-оберіг

3. Срібний дукач із «рогатим» бантом

4. Коралі — традиційне українське намисто

5. Сережки «калачики» у формі квітки та «ковтки», прикрашені карбуванням

6. Чоловічі персні з латуні, прикрашені гравірованими орнаментами. XIX ст.

В українському побуті жіночі прикраси — обов’язкова деталь святкового вбрання. За ними можна було визначити, наскільки заможна їхня власниця.

Нагрудні прикраси виконували ритуальні та захисні функції, оберігали від зурочення та лиха. Їх носили на тілі. А ось те, що вдягали поверх одягу, слугувало колоритним доповненням до традиційного українського костюма.

Українські прикраси вражають лаконічністю та вишуканістю. Сережки мали просту будову та геометричні форми. Зазвичай це були розетки, щитки та підвіски з різними каменями чи скляними намистинами.

Дукач, популярну в Україні прикрасу, виготовляли з двох монет, створюючи ефектний бант або підвіску. Ця прикраса призначалася привертати щасливу долю та любов.

Прикраси для пальців рук — персні, напалки — призначались як для жінок, так і для чоловіків. Матеріалами для їхнього виготовлення були не лише золото та срібло, а й залізо, латунь, олово.

7. С. Маро. Гривна «Горобина» (срібло, корали)

8. О. Богачова. Гарнітур «Золота легенда Скіфії» (золото, діаманти, цитрини)

9. В. Балибердін. Гребінь «Тин» (бивень мамонта)

10. В. Волощак. Дукач (срібло, корали)

• У давнину традиція українських жінок носити каблучки була пов'язана із суспільно-родинними стосунками. Зокрема, дівчата носили срібні прикраси, а заміжні жінки — золоті.

Срібна каблучка на лівій руці свідчило, що дівчина дійшла віку нареченої, на правій — уже заручена. Обручка, прикрашена бірюзою (символом відданості), означала, що дівчина чекає на милого, який служить у війську. Золота каблучка на правій руці носили заміжні жінки, на лівій — розлучені.

• Знайдіть відомості про сережку як символ козацьких традицій.

• Розгляньте твори сучасного ювелірного мистецтва. Чи зберігають ці вироби оберегову функцію? Чому важливо, щоб ювелірні прикраси були в гармонії з одягом? Поясніть свою думку.

1. Комплект прикрас зі скручених паперових намистин

2. Браслет із паперових намистин

ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ

Варіант 1. Виконайте ескіз жіночої брошки за мотивами ювелірного мистецтва княжої доби. Придумайте назву прикрасі та складіть її стислий опис: метал, каміння та вбрання, до якого пасуватиме.

Варіант 2. Виконайте ескіз елегантної чоловічої прикраси (за вибором).

Варіант 3. Об'єднайтеся у творчу групу із друзями/подругами. Зробіть невеликий комплект прикрас (браслет, кулон, намисто, брошка та ін.) в техніці орігамі або паперового скручення.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

Які ювелірні прикраси виготовляли давні київські майстри?

Із яких матеріалів українські золотарі виготовляли різні прикраси?

Чи помітні риси традиційного золотарства давнини у творах сучасних майстрів/майстринь? Наведіть приклади.

Видатна особистість у мистецтві

Борис Миколайович Мозолевський (1936-1993) — відомий український археолог, поет, дослідник скіфської старовини на теренах України. Саме він під час досліджень скіфського кургану Товста Могила, що на Дніпропетровщині, знайшов багате поховання із понад 600 предметів, серед яких виявилася нагрудна скіфська прикраса — славнозвісна золота пектораль. Ця визначна подія сталася 21 червня 1971 р.

Знахідка цієї коштовності випадкова, адже під час розкопок було встановлено, що колись цей курган уже був пограбований. Розбійники розікрали більшу частину скарбу в основній камері, не помітивши того, що було в коридорі. Шар землі та глини лише в 10 см приховав від них пектораль.

Сенсаційна знахідка Б. Мозолевського увійшла в історію світового мистецтва як духовний скарб нашого народу.